Ухвала суду № 40911937, 23.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2014 рокусправа № 804/5808/13-а

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2013 року у справі №804/5808/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агросервіс» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року ТОВ «Приват-Агроцентр» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС (далі по тексту - відповідач, правонаступник - ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просила, з урахуванням зменшених позовних вимог, скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012 року №0001582302 про донарування податку на прибуток приватних підприємств у сумі 539868 грн. і фінансові санкції в сумі 134967 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012 року №0001592302 про донарахування ПДВ у сумі 18856 грн. і фінансових санкцій у сумі 4714 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2013 року закрите провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 06.12.2012 року №0001592302 в частині донарахування штрафної санкції у розмірі 170 грн. у зв'язку з заявою ТОВ «Приват-Агроцентр» (а.с.1,71, т.3)

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2013 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012 року №0001582302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 539868 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 134967 грн. та податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012 року №0001592302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 18856 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4714 грн.

З постановою суду першої інстанції не погодилась ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтувала тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказував на те, що позивач згідно договору купівлі-продажу зерна сільськогосподарських культур від 18.01.2012 року позивач продав товар ПП «Украгро-Трейд», проти керівника якого ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за злочин, передбачений ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.366, ч.1, 3, 4 ст.358 КК України. Апелянт вказував, що ним було отримано від ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська акт від 20.09.2012 року №2215/22-5/37452250 про неможливість проведення документальної позапланової перевірки ПП «Украгро-Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів за період з 09.06.2011 року по 30.06.2012 року, яким встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням., отримано висновок щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Украгро-Трейд». Апелянт вважав, що позивачем завищено витрати на збут у загальній сумі 495005,13 грн. у зв'язку з включенням до складу витрат на збут товарів (кукурудзи) витрат на послуги зберігання на елеваторі. Апелянт вважав, що позивачем завищено витрати у рядку декларації 06.1 «Адміністративні витрати» у загальній сумі 901335 грн. за рахунок придбання послуг, отриманих від ПрАТ «КПМГ «Аудит» та завищено податковий кредит у сумі 18856 грн. у лютому 2012 року.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено наявність порушень, безпосередньо допущених ТОВ «Приват-Агроцентр» при виконанні господарських договорів із ПП «Укагро-Трейд». Суд першої інстанції виходив з того, що склад витрат, що входить до собівартості реалізованих товарів визначається положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розділу ІІІ ПК України, а тому витрати на збут не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) і є витратами, пов'язаними з операційною діяльністю. Суд першої інстанції вважав, що проведення аудиту підприємств, в яких є частка капіталу (корпоративні права) позивача здійснено у зв'язку підвищенням інвестиційної привабливості, встановлення прозорості та ефективності їх фінансово-господарської діяльності, достовірності фінансових результатів, отже результати аудиту були використані господарській діяльності позивача, проведення аудиторської перевірки працівниками позивача було неможливе, оскільки її проведення потребує фахових знань.

Матеріалами справи встановлено, що посадовими особами ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС з 30.10.2012 року по 26.11.2012 року була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Приват-Агроцентр» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року, за результатами якої 28.11.2012 року було складено акт №1958/33339496. Згідно висновків акту ТОВ «Приват-Агроцентр» порушено пп.14.1.202 п.14.1 ст.14, пп.135.4.1 п.135.4, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.138.10.2, 138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України, у результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 539868 грн., у тому числі у 1 кварталі 2012 року у сумі 446340 грн., у 2 кварталі 2012 року у сумі 93528 грн.; порушено п.198.3 ст.198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ у сумі 18856 грн., а саме у лютому 2012 року. На підставі акту перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС 06.12.2012 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0001582302, яким ТОВ «Приват-Агроцентр» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 674835 грн., у тому числі за основним платежем - 539868 грн., штрафні (фінансові) санкції - 134967 грн.; податкове повідомлення-рішення №0001592302, яким ТОВ «Приват-Агроцентр» збільшено розмір грошового зобов'язання на загальну суму 23740 грн., у тому числі за основним платежем - 18856 грн., штрафні (фінансові) санкції - 4884 грн.

У частині штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 06.12.2012 року №0001592302 ТОВ «Приват-Агроцентр» відмовився від позовних вимог та судом першої інстанції відмова прийнята.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для винесення оскаржуваних податкових-повідомлень були господарські операції ТОВ «Приват-Агроцентр» (продавець) з ПП «Украгро-Трейд» (покупець) на підставі договору купівлі-продажу зерна сільськогосподарських культур №26-р/12 від 18.01.2012, згідно якого ТОВ «Приват-Агроцентр» у січні-лютому 2012 року продав ПП «Украгро-Трейд» пшеницю озиму, ячмінь озимий, ячмінь фуражний на загальну суму 1174462,14 грн., у тому числі ПДВ - 195743,69 грн. На виконання вимог ТОВ «Приват-Агроцентр» виписало податкові та видаткові накладні, а ПП «Украгро-Трейд» у січні-лютому 2012 року оплатило вартість товару. Транспортування товару здійснювалось ПП «Украгро-Трейд» за власний рахунок на підставі ТТН з Дніпродзержинської реалізаційної бази, СХП «Долинське» (ДП АФ НВД «Наукова»). Товар був придбаний ТОВ «Приват-Агроцентр» у ДП АФ НВД «Наукова» та ТОВ «Приват-Агро» (договори від 26.12.2011 року №1-Л/11 та від 07.11.2011 року №365/11/11 відповідно) з аукціону на товарній біржі (ДП АФ НВД «Наукова»), були виписані видаткові накладні, оформлені акти приймання-передачі та ТОВ «Приват-Агроцентр» оплачено вартість товару (ДП АФ НВД «Наукова»), зроблені заліки взаємних однорідних вимог (ТОВ «Приват-Агро»). ТОВ «Приват-Агроцентр» оплатило ДП АФ НВД «Наукова» за зберігання товару на складі.

Як вбачається з акту перевірки до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від ДПІ Амур-Нижньодніпровського районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС надійшов акт від 20.09.2012 року №2215/22-5/37452250 про неможливість проведення документальної позапланової перевірки ПП «Украгро-Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів за період з 09.06.2011 року по 30.06.2012 року, яким встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням. На підставі вищевказаного акту податковим органом було зроблено висновок щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Украгро-Трейд» у зв'язку з тим, що стосовно керівника підприємства ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за злочин, передбачений ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.366, ч.1, 3, 4 ст.358 КК України.

Згідно листа ГУ Міндоходів у Житомирській області від 07.03.2014 року №3772/7/09-004 по вищевказані кримінальній справі рішення немає (а.с.137, 3).

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ПП «Украгро-Трейд», ДП АФ НВД «Наукова» та ТОВ «Приват-Агро» позивачем було надано первинні та бухгалтерські документи: договори, податкові та видаткові накладні, ТТН, довіреності на отримання товару, журнали обліку товару, листи-вимоги про відвантаження продукції, акти приймання-передачі, платіжні документи, акти взаємозаліку.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем витрат на збут шляхом включення до складу витрат на збут товарів витрат на послуги зберігання на елеваторі, а саме зазначено, що реалізація кукурудзи, яка зберігалась на елеваторах, у перевіряємому періоді не відбулась, а підприємством у порушення пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України завищені витрати, віднесені до складу «витрати на збут» у загальній сумі 495005,13 грн., у тому числі у 1 кварталі 2012 року у сумі 49630,81 грн., у 2 кварталі 2012 року у сумі 445374,32 грн. На думку податкового органу витрати на оплату вартості послуг зберігання товару (продукції) мали бути включені до собівартості товару (продукції), а не до витрат на збут, як це здійснив позивач.

Згідно пп.14.1.228 п.14.1 ст.14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III Податкового Кодексу це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Склад витрат, що входить до собівартості реалізованих товарів, визначається положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розділу III ПК України.

Відповідно до п.17 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Отже, витрати на збут не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів) і є витратами, пов'язаними з операційною діяльністю.

Відповідно до п.1 Методичних рекомендацій, затверджених наказом Міністерства економіки України від 02.03.2010 року №226 визначають склад поточних витрат торговельної діяльності і порядок їх планування в підприємствах усіх форм власності незалежно від організаційно-правових форм господарювання носять рекомендаційний характер та базуються на національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО). У п. 20 Методичних рекомендацій згруповано витрати діяльності підприємств торгівлі за статтями витрат. Статтю витрат підприємства «Витрати на зберігання, підсортування, обробку, пакування і передпродажну підготовку товарів (продукції)» віднесено до витрат діяльності - «Витрати на збут».

На думку колегії суддів суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про правильність віднесення позивачем витрат на зберігання кукурудзи на елеваторах у сумі 495005,13 грн. до складу витрат на збут.

Встановлено, що ТОВ «Приват-Агроцентр» 28.03.2011 року уклав договір №94-SА/2001 з ПрАТ «КПМГ Аудит» на аудиторські послуги з перевірки консолідованої фінансової звітності підприємств Приват-Агрохолдингу за 2010 рік. ПрАТ «КПМГ Аудит» є незалежним, професійним надавачем послуг на ринку аудиторських послуг з перевірки консолідованої фінансової звітності підприємств (свідоцтво про включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів №2397, видане 26.01.2001 року) та не є пов'язаною особою з позивачем.

На підтвердження виконання умов договору був підготовлений звіт незалежного аудитора ПрАТ «КПМГ Аудит» по підприємствах, де ТОВ «Приват-Агроцентр» володіє корпоративними правами (більш ніж 90% частками у статутному фонді): СПП «Біле Озеро», ТОВ «Доброульянівка», ТОВ «Дукла», ТОВ «Приват-Агро-Альянс», ТОВ «Колодязнянське», ТОВ «Комінтерн-Агро», ТОВ «Коновалівське»,ТОВ «Зоря Нив», ТОВ «Приват-Агро-Львів», ПАТ ПЗ «Червоний Велетень», ТОВ «Приват-Агро-Черкаси», ТОВ «Сінокісне-Агро» та інших. Корпоративні права щодо наведених компаній обліковуються на бухгалтерському балансі ТОВ «Приват-Агроцентр». Сторони оформили акт здачі приймання наданих послуг та позивач у лютому, червні 2012 року оплатив вартість послуг, тобто надання аудиторських послуг підтверджується первинними документами, а отримання аудиторських послуг було замовлено для підтримання подальшого кредитного фінансування, а також для забезпечення контролю майнового стану підпорядкованих підприємств корпоративними правами яких володіє.

Відповідно до п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.138.10.2, 138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються, зокрема, управління підприємством, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно із п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно ст.1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та які містять відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, податковий кредит та валові витрати мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналізуючи докази у справі та вище приведене законодавство, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що факт проведення розрахунків між позивачем та його контрагентами підтверджується платіжними дорученнями, первинні документи відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та підтверджують реальність господарських операцій, здійснених з указаними в акті перевірки контрагентами, товари, які реалізовував та отримував позивач, послуги аудиту, які отримав позивач відповідають видам господарської діяльності та використовувались в господарській діяльності. Колегія критично відноситься до тверджень податкового органу, який зробив висновок про нереальність господарських операцій лише з висновків акту перевірки, вважає, що обставини фіктивності господарських операцій повинні підтверджуватися належними доказами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2013 року у справі №804/5808/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук