Ухвала суду № 40907900, 09.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року Справа № 876/2520/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Клюби В.В., Яворського І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Волинський шовковий комбінат" на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області до Приватного акціонерного товариства "Волинський шовковий комбінат" про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2013 року Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) звернулася в суд із зазначеним позовом, в якому просила стягнути податковий борг з податку на додану вартість (ПДВ) у сумі 2 081 540,88 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21.01.2014р. позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, її оскаржило Приватне акціонерне товариство "Волинський шовковий комбінат" (далі - ПАТ "Волинський шовковий комбінат"). Апеляційну скаргу мотивує тим, що грошове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 04.11.2005 р. не є узгодженим, оскільки постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2012 р., якою відмовлено в задоволенні позову ПАТ "Волинський шовковий комбінат" про визнання нечинним вказаного повідомлення-рішення, оскаржено до Вищого адміністративного суду України. Водночас, погоджується з тим, що грошові зобов'язання, визначені у податкових деклараціях з ПДВ, є узгодженими, проте, судом не вірно встановлено суму, яку товариство сплатив добровільно, як грошове зобов'язання з ПДВ. Тому просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 р. та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ПАТ "Волинський шовковий комбінат" зареєстровано як суб'єкт господарської діяльності - юридична особа та взято на облік як платник податків в Луцькій ОДПІ.

Суд першої інстанції встановив, що податковий борг з ПДВ у відповідача виник у зв'язку із несплатою грошових зобов'язань, визначених податковою інспекцією у повідомленні-рішенні №0003472301 від 04.11.2005 р. у сумі 2 031 000 грн. та визначених відповідачем самостійно у податкових деклараціях з ПДВ: від 22.07.2013 р. у сумі 15 303 грн.; від 20.08.2013 р. у сумі 13 187 грн.; від 20.09.2013 р. у сумі 13 378 грн.; від 21.10.2013 р. у сумі 13 393 грн.; від 20.11.2013 р. у сумі 13 351 грн., несплатою нарахованої пені у сумі 2825,08 грн.

Постановою Господарського суду Волинської області від 12.03.2007 р. задоволено позов ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" до Луцької ОДПІ, визнанні нечинним вищезазначене податкове повідомлення-рішення. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2012 р. постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою у задоволені позову відмовлено.

Податковий орган надіслав відповідачу першу податкову вимогу №1/1246 від 02.11.2005 р. та другу податкову вимогу №2/1360 від 14.12.2005 р., проте, платником не вживалися заходи протягом тривалого часу щодо погашення податкового боргу, що вбачається з копії зворотнього боку облікової картки платника станом на 30.11.2013 р.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно розрахунку податкового боргу вказаний борг є узгодженим та виник внаслідок несплати грошових зобов'язань по податковому повідомленні - рішенні №0003472301 від 04.11.2005 р. у сумі 2031000,00 грн., та визначених відповідачем самостійно у податкових деклараціях зобов'язань.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що суми податкових зобов'язань та фінансових санкцій відповідача являються податковим боргом і підлягають стягненню, з врахуванням наступного.

Відповідно до пунктів 57.1, 57.2, 57.3 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування. У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Податковим боргом, згідно п.14.1.175 ст.14 ПК України, є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності всіх законних підстав для стягнення узгодженої в адміністративному порядку суми податкового боргу, розмір якого підтверджено належними доказами та відповідачем не спростовується.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження апелянта про те, що податковий борг, який виник згідно податкового повідомлення-рішення №0003472301/0/23-1 від 04.11.2005 р. є неузгодженим у зв'язку з оскарженням податкового повідомлення -рішення в касаційному порядку, оскільки відповідно до пп.56.18 ст.56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженним до дня набрання судовим рішенням законної сили. Тобто, дане грошове зобов'язання є узгодженим на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2012 р., яке у відповідності до ст.254 КАС України набрало законної сили, а тому у відповідача існує обов'язок його сплати.

Таким чином, постанова суду у даній справі набрала законної сили, а подання касаційної скарги та відкриття по ній касаційного провадження не впливає на дату узгодження суми податкового боргу.

Усе вище наведене спростовує доводи апелянта щодо невідповідності висновків суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Волинський шовковий комбінат" - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року по справі № 803/2680/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : В.В. Клюба

І.О. Яворський