Постанова № 40907807, 22.09.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2014 року ( 16 год. 20 хв.)Справа № 808/5229/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Приймака Є.О.,

та представників

від позивача: ОСОБА_1, посвідчення офіцера НОМЕР_1 від 23.06.2007

від відповідача: Омельченко Р.М., довіреність від 16.10.2013 № 3013

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1, м. Запоріжжя

до відповідача: Військової частини А1978, м. Запоріжжя

про: визнання дій неправомірними та стягнення надбавки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Військової частини А1978 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати дії відповідача в невиплаті позивачу надбавки за таємність при виплаті підйомної допомоги неправомірними та стягнути з відповідача на користь позивача надбавку за таємність в розмірі 186,00 грн., що підлягає при виплаті підйомної допомоги.

В обґрунтування позову посилається на те, що позивач проходить службу у військовому званні «капітан» військової частини А1743 Командування ВМС ЗС України на посаді начальника інформаційно-аналітичної групи-помічника начальника штабу. Вказує, що згідно розпорядження Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 11.04.2014 № 248/2/3/264 та наказу командира військової частини А 1978 (по стройовій частині) від 17.04.2014 № 244 особовий склад військової частини А 1743 було зараховано на грошове забезпечення військової частини А 1978. Зазначає, що відповідно до вимог п. п. 4.2 наказу Міністра оборони України від 22.10.2001 № 370 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги» позивачу у зв'язку із зміною постійної дислокації військової частини повинна бути виплачена підйомна допомога у розмірі грошового забезпечення на день виникнення права на отримання такої підйомної допомоги. Стверджує, що 15.07.2014 позивачу на розрахункову картку «ПриватБанк» надійшла підйомна допомога в розмірі 5 658,00 грн., що виплачена без урахування надбавки за таємність в розмірі 186,00 грн., право на отримання якої позивач мав до передислокації до м. Запоріжжя. З огляду на це, вважає дії командування військової частини А1978 в невиплаті надбавки за таємність при виплаті підйомної допомоги неправомірними.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 15.09.2014 вих. № 2596 посилається на те, що відповідно до п. 6 постанови КМУ № 939 від 18.12.2013 «Про затвердження порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» підприємства, установи, організації мають право провадити діяльність пов'язану з державною таємницею за умови надання їм спеціального дозволу за встановленою формою. За відсутності умов, необхідних для проведення діяльності, пов'язаних з державною таємницею, передбачених п. 6 Порядку, наявність режимних приміщень та сховищ, наявність режимно-секретного органу передбаченого штатом, спеціальний дозвіл не надається. Вказує, що військова частина А1743 режимних приміщень та сховищ матеріальних носіїв секретної інформації, які відповідають вимогам до забезпечення режиму секретності, виключають можливість доступу до них сторонніх осіб, не має, режимно-секретний орган передбачений штатом відсутній. З огляду на викладене, вважає, що у зв'язку із відсутністю спеціального дозволу на допуск до державної таємниці виплата надбавки за таємність військовослужбовцям військової частини А1743 не передбачена, а відповідно й виплата надбавки за таємність при виплаті підйомної допомоги не повинна здійснюватись. Просить у задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.

В судовому засіданні 22.09.2014 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до Указу Президента України від 24.03.2014 № 339/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2014 року «Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інші регіони України», військову частину А 1743 передислоковано до м. Запоріжжя.

Відповідно до Плану тимчасової передислокації військових частин Збройних Сил України з території АР Крим, затвердженого виконуючим обов'язки Міністра оборони України 2 квітня 2014 року, наказу Міністра оборони України від 12.11.2010 № 590 «Про затвердження Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України» (зі змінами) та клопотання Командувача Військово-Морських Сил військову частину А1743 зараховано на фінансове забезпечення до військової частини А1978 з 11 квітня 2014 року.

Згідно з витягом із наказу Командира військової частини А1743 № 64 від 09.04.2014 вважати такими, що вийшли з м. Сімферополь Автономної Республіки Крим та прибули до м. Запоріжжя (військова частина А 1978), зокрема капітан ОСОБА_1 - начальника інформаційно-аналітичної групи - помічника начальника штабу (копія витягу у справі).

Наказом командира військової частини А1978 (по стройовій частині) № 75 від 09.04.2014 військовослужбовців військової частини А1743 визнано такими, як тимчасово прибулі до військової частини А 1978 з 09 квітня 2014 року, зокрема і капітана ОСОБА_1 - начальника інформаційно-аналітичної групи - помічника начальника штабу (копія витягу у справі).

17.04.2014 наказом командира військової частини А1978 № 244 «Про зарахування на фінансове забезпечення військової частини А1743» з 11 квітня 2014 року військову частину А1743 зараховано на фінансове забезпечення до військової частини А1978 встановленим порядком.

У липні 2014 року капітан ОСОБА_1 отримав підйомну допомогу в розмірі 5 658,00 грн.

Не погоджуючись із розміром отриманої підйомної допомоги, 12.08.2014 ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини А1978 полковника Брусова С.Є. із письмовим зверненням, в якому просив виплатити надбавку за таємність, яка не була виплачена йому при виплаті підйомної допомоги.

15.08.2014 у відповіді на звернення командир військової частини А1978 повідомив позивача про те, що надбавка за таємність в розмірі 186,00 грн. буде виплачена в повному обсязі за наявності коштів.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо невиплати надбавки за таємність при виплаті підйомної допомоги та з вимогами стягнути вказані кошти, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІІ та Інструкцією «Про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги», затвердженою наказом Міністра оборони України від 22.10.2001 року №370 (далі - Інструкція № 940/6131).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Згідно статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно частини 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується: підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Згідно з п. 1 Інструкції № 940/6131, особам офіцерського складу (далі - офіцери), прапорщикам (мічманам) та військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці, які проходять службу за контрактом), що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу зі зміною місця проживання, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 2 Інструкції № 940/6131 передбачено, що розмір підйомної допомоги визначається з окладу за основною посадою, на яку призначений військовослужбовець або яку він займав до дня прибуття військової частини (підрозділу) до нового пункту постійної дислокації, окладу за військове звання та додаткових видів грошового забезпечення на день виникнення права на отримання підйомної допомоги.

Згідно з п. 4.2 Інструкції № 940/6131 підйомна допомога офіцерам, прапорщикам (мічманам) і військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, виплачується тим, які переїхали у зв'язку зі зміною постійної дислокації військової частини або підрозділу, - у новому пункті постійної дислокації частини (підрозділу) на підставі наказу командира частини про прибуття до місця дислокації.

Отже, позивач здобув право на отримання підйомної допомоги з 09.04.2014 відповідно до наказів (по стройовій частині) тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини А1743 від 09.04.2014 № 64 та командира військової частини А1978 від 09.04.2014 № 75 про прибуття особового складу військової частини А1743 до військової частини А1978.

Згідно довідки військової частини А 1743 від 13.08.2014 за вих. № 428 за квітень 2014 року до розрахунку грошового забезпечення капітана ОСОБА_1 входило: ОВЗ - 120грн., ПО - 930,00 грн., НВР - 262,50 грн., Нкл.-23,25 грн., Нтай.-93,00 грн., НВОВЗ - 656,25 грн., премія - 837,00 грн., додаткова винагорода - 2 922,00 грн. - всього 5 844,00 грн.

Довідкою військової частини А1978 від 22.09.2014 за вих. № 573 підтверджено, що капітану ОСОБА_1 нараховано та виплачено підйомну допомогу за 2014 рік у сумі 5 658,00 грн.

Таким чином, судом встановлено та не заперечується відповідачем той факт, що позивачу була виплачена підйомна допомога не в повному обсязі, а саме не враховано надбавку за таємність в розмірі 186,00 грн., яка входила до розміру грошового забезпечення на день виникнення у позивача права на отримання підйомної допомоги.

При цьому, посилання відповідача у запереченнях на положення постанови КМУ № 939 від 18.12.2013 «Про затвердження порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» суд вважає безпідставним з огляду на те, що на вказані правовідносин даний нормативний документ не розповсюджується.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що в даному випадку мова йде не про взагалі наявність на теперішній час у позивача права на отримання такої надбавки за таємність, а про те, що він мав на неї право на момент виникнення у його права на отримання підйомної допомоги.

Як зазначалося вище, згідно довідки військової частини А 1743 від 13.08.2014 за вих. № 428 позивач у розрахунку грошового забезпечення на таку надбавку мав право.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено в установленому законом порядку законність та обґрунтованість невиплати ОСОБА_1 надбавки за таємність при виплаті підйомної допомоги, а тому це є протиправною бездіяльністю відповідача.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з військової частини А 1978 на користь ОСОБА_1 надбавку за таємність у розмірі 186 грн., що підлягала позивачу при виплаті підйомної допомоги.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки позивач в силу приписів п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору і не сплачував його при подані адміністративного позову, питання щодо розподілу судових витрат Запорізьким окружним адміністративним судом не вирішується.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А1978 про визнання дій неправомірними та стягнення надбавки, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А 1978 щодо невиплати ОСОБА_1 надбавки за таємність при виплаті підйомної допомоги.

Стягнути з військової частини А 1978 на користь ОСОБА_1 надбавку за таємність у розмірі 186 грн., що підлягала позивачу при виплаті підйомної допомоги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко