Постанова № 40907805, 17.09.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року 17:11Справа № 808/5220/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Чернової Ж.М.

за участю секретаря судового засідання Батигіна О.В.

представників:

від позивача: Краско Ю.М.

від відповідача: Прокофєва С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Запоріжжя адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон»

до: Запорізької митниці Міндоходів

про: визнання протиправними дій та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліон» з позовом до Запорізької митниці, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у застосуванні митної вартості товару, визначеної позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000217/2 від 16.06.2014 Запорізької митниці Міністерства доходів і зборів України;

-визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00386 від 16.06.2014 Запорізької митниці Міністерства доходів і зборів України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Запорізькою митницею Міндоходів, не зважаючи на наданні позивачем документи, безпідставно відмовлено в митному оформленні товару за основним (першим) методом. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити та надавав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, щодекларантом не подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість товару, а також декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість. Відтак, вважає дії Запорізької митниці Міндоходів правомірними.

17.09.2014 судом, відповідно до ст. 160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 41 КАС України, під час судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, проаналізувавши норми законодавства, оцінивши надані докази, суд прийшов до наступних висновків.

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кліон» (покупець) та АО «Каякс Фишекспорт», Естонія (постачальник) укладено Контракт №80S/2013K від 11.10.2013 року на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару). Згідно даного Контракту позивачем на митну територію України був ввезений вантаж - Салака морожена 10-16 см.

Згідно рахунків постачальника №222 та №223 від 12.05.2014 року товар постачався в кількості 39600 кг за ціною 0,36 євро за кг., на загальну суму 14256 євро, на умовах РСА м.Пярну, Естонія.

Для здійснення митного оформлення товару 10.06.2014 позивачем по електронній системі було подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2014/ (додатковий реєстраційний номер митниці 013587) довідковий №2778, відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 246724,72 гривень (тобто 6,23 грн. або 0,39 євро за 1 кг).

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість включає вартість товару згідно рахунків - 228724,72 грн. (14256,00 євро х 16,044102 курс) та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України - 18000,00 грн. Інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.

Разом з ВМД позивачем був наданий пакет необхідних документів: контракт №80S/2013K від 11.10.2013; рахунки №222 та №223 від 12.05.2014; калькуляція продавця від 12.05.2014; прайс-лист від 12.05.2014; міжнародні товарно-транспортні накладні №059877 від 15.05.2014 та № 0679675 від 14.05.2014; дві довідки про транспортні витрати б/н від 19.05.2014; платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 02.06.2014 №395; дублікати ветеринарних свідоцтв від 19.05.2014 серії ГРД-00 №137998 та серії ГРД-00 №137999; сертифікат відповідності №UA1.028.Х002028-14 від 13.03.2014; ветеринарні (санітарні) сертифікати №AA055880 від 14.05.2014 та №АА055883 від 14.05.2014; сертифікати походження №ЕЕ 222656 від та №ЕЕ 222657 від 14.05.2014; якісні посвідчення №0515/01 від 15.05.2014 та № 0514/02 від 14.05.2014р.; експортні декларації №14ЕЕ3300ЕЕ71210140 від 14.05.2014 та №14ЕЕ3300ЕЕ71222013 від 15.05.2014; картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 16.11.2012.

10.06.2014 по електронній системі, декларанту надійшло повідомлення від митниці про те, що згідно вимог ст.53 Митного кодексу України, митний орган дійшов висновку, що документи, які надано до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. В зв'язку з чим відповідачем були витребувані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1)виписку з бухгалтерської документації, 2)каталоги виробника товару, 3)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, 4)інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта.

12.06.2014 року позивачем надано відповідачу: експертний висновок №ОИ-244 від 29.05.2014 та лист б/н від 05.06.2014 Запорізької торгово-промислової палати; договір №1 від 01.12.2009 транспортного обслуговування; договір №4273 від 26.02.2013 на транспортно- експедиційне обслуговування; листи АО «Каякс Фишекспорт» б/н від 13.05.2014 про термін відвантаження товару за інвойсами №222 та №223, від 29.05.2014 про відсутність у постачальника каталогів продукції та про склад бухгалтерської документації постачальника з доданням Картки рахунку 62.3 за травень 2014 року, від 12.06.2014.

16 червня 2014 року відповідач надав Консультацію про те, що наданих документів недостатньо для підтвердження митної вартості товару, а інші методи визначення митної вартості, окрім резервного, застосувати неможливо оскільки у позивача немає необхідної для цих методів інформації. На цій підставі відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку 0,86 долларів США за 1 кг товару, про що відповідачем було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000217/2 від 16.06.2014.

На підставі даного рішення відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00386 від 16.06.2014.

Позивач з метою випуску у вільний обіг швидкопсувних товарів оформив 16.06.2014 нову ВМД по формі МД-2 №112050000/2014/014144 сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем (шляхом грошової застави у розмірі 30166,14 грн.), про що зазначено в графі 47 ВМД.

Не погодившись із рішенням, карткою відмови та діями відповідача щодо відмови у митному оформлені товару за ціною угоди, позивач оскаржив їх до суду.

За приписами ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані на підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як було встановлено у судовому засіданні 10.06.2014 ТОВ «Кліон» (декларант ОСОБА_3.) було заявлено МД 12050000/2014/013587 на товар «Салака морожена 10-16 см (Clupea Harengus Membras) ціла - 39600 кг 1200 карт/ коробів по 33 кг/ (харчові приправи та добавки відсутні, виробництво квітень 2014 р., термін зберігання 6 місяців з дати виробництва. Країна виробництва ЕЕ. АО «Каякс Фишекспорт №215».

Згідно ч.1 ст.336 Митного кодексу України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом:

1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України;

2)митного огляду огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян);

3)обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, шо переміщуються через митний кордон України; тощо.

Статтею 337 МКУ передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлений. контролю із застосуваннйм системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи (Глава 52 МКУ).

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №597 «Про затвердження Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України», встановлено порядок роботи митних органів під час здійснення митного контролю та митного оформлення за рахунок аналізу ризиків із використанням інформаційних технологій.

Відповідно до ч.2 ст.361 МКУ, органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Так, при виконанні митних формальностей за МД №112050000/2014/013587 від 10.06.2014 спрацювала форма контролю системи управління ризиками.

За результатами оцінки ризику модулем АСАУР (автоматизована система аналізу та управління ризиками) сформовано профілі ризику, імовірність і виникнення ризиків, відповідно до наказу Держмитслужби України від 27.05.05 №435 «Про затвердження Концепції створення, упровадження і розвитку системи аналізу та керування ризиками та Положення про систему аналізу й селекції факторів ризику при визначенні окремих форм митного контролю» (зі змінами).

Так, системою згенеровано такі обов'язкові митні процедури:

-за кодом 105-2 - контроль правильності визначення митної вартості товарів: «Необхідно перевірити достовірність складових митної вартості товарів, а саме додаткові нарахування до ціни угоди. Відповідно до умов поставки, до ціни угоди не включені витрати на транспортування, страхування. При цьому відповідні витрати не включені до митної вартості (не зазначені у ДМВ). Перевірити повноту декларування складових митної вартості;

-за кодом 106-2 - витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів: «заявлена митна вартість товару нижча, ніж при попередньому митному оформленні такого товару особою (гр.8 МД). Порівняти товар із раніше оформленим і з'ясувати причини нижчої вартості. У разі, якщо товари пооібні чи ідентичні, провести перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів. У випадках, передбачених частинами третьою-четвертою ст.53 Митного кодексу, здійснити запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою ст.54 Митного кодексу, прийняти рішення про коригування митної вартості. Витребувати у декларанта заявлені у гр.44 митної декларації документи, що підтверджують митну вартість товарів.»

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Запорізькою митницею Міндоходів були проаналізовані документи подані до митного оформлення, шо підтверджують митну вартість.

За результатами проведеного контролю відповідно до ст.337 МКУ шляхом проведеного контролю співставлення та контролю із застосуванням системи управління ризиками встановлено, що документи подані відповідно до п.2 ст.53 МКУ, що підтверджують митну вартість не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять наступні розбіжності:

- відповідно п. 5 контракту від 11.10.2013 № 80S/2013K умови оплати зазначаються в інвойсі для кожної партії товару окремо, в інвойсах від 12.05.2014 № 223, 222 вказано умови оплати - відстрочення платежу 15 днів з дати інвойсу, тобто до 27.05.2014. До митного оформлення товар подано 10.06.2014 з платіжним дорученням про сплату від 02.06.2014. Крім того, зміни чи доповнення стосовно змін в умовах оплати до зовнішньоекономічного договору від 11.10.2013 №80S/201ЗK - відсутні;

-п.2.2 контракту від 11.10.2013 № 805/2013К передбачено, що строк поставки товару зазначається в інвойсі, натомість в рахунку-фактурах від 12.05.2014 дані відомості відсутні;

-довідка щодо вартості транспортних витрат від 15.05.2014 б/н видана ТОВ СМ Транс та ФОП ОСОБА_5, натомість накладна СМR від 15.05.2014 №059877 та від 14.05.2014 №0679675 подана до митного оформлення містить відбиток штампу перевізника «SPD Gleb N E» та «PE AGRO-07» відповідно. До митного оформлення надано договори №4273 та №1, які є нечинними на час здійснення митного контролю та митного оформлення, що підтверджується п. 11.1 контракту №4273 та п.8 контракту №1;

-наданий до митного оформлення прайс-лист від 12.05.2014 б/н не містить повної інформації, а саме: інформацію щодо умов продажу товару, умови платежу, термін поставки, а також число (дату), з якого зазначені ціни вводяться в дію умови поставки;

-висновок ТПП від 29.05.2014 №ОИ-244 не містить інформації щодо основних товарних характеристик оцінюваного товару, а саме: наявність або відсутність харчових добавок, що свідчить про необ'єктивний аналіз цін на товар.

Отже, зазначені розбіжності не дали відповідачу можливості ідентифікувати партію товарів.

Тому, відповідно до ст.53 МКУ, 10.06.2014 декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Дана вимога передбачала подання декларантом наступних додаткових документів: виписку з бухгалтерської документації; каталоги виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта.

16.06.2014 декларантом ТОВ «Кліон» ОСОБА_3 були надіслані додаткові документи, а саме: лист виробника № б/н від 13.05.2014; лист виробника № б/н від 29.05.2014; картка рахунок №62.3 від 12.06.2014 та зазначено, що інші документи надати неможливо, що підтверджується повідомленням від декларанта до митниці Міндоходів.

Під час аналізу додатково наданих документів встановлено наступне.

Стосовно умов відвантаження товару, декларантом надано лист відправника від 13.05.2014 б/н, в якому без наведення жодних причин вказано про відстрочення відвантаження. Зазначена переписка між суб'єктами не передбачена жодним з пунктів контракту від 11.10.2013 №80S/2013K, тобто умовами контракту не передбачено внесення змін листами підприємства. Крім того, відповідно п. 9.3 та п. 10.2 контракту від 11.10.2013 №80S/2013K передбачено внесення змін до контракту, що оформлюються додатками до контракту, підписуються та скріплюються печатками обох сторін, а не листами.

Надана картка рахунок №62.3 від 12.06.2014 показує рух коштів на рахунку суб'єкта та її неможливо віднести до даної поставки та підтвердити заявлену митну вартість товарів.

В наданому листі від виробника №б/н від 29.05.2014 зазначено, що інвойс та CMR є бухгалтерською документацією, проте згідно норм статті 53 Кодексу встановлено вичерпний перелік документів, що подаються митниці Міндоходів для підтвердження митної вартості товарів, зокрема договір та додатки до нього, інвойс. банківські платіжні документи, бухгалтерські документи, транспортні документи, тощо. Частиною 3 статті 53 Кодексу визначений перелік додаткових документів, які може витребувати митний орган, який містить, серед інших документів, виписку з бухгалтерської документації.

Відповідач стверджує, що жоден з наданих листів не надавав інформації щодо запиту та неможливості надання витребуваних документів.

Згідно ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявлення митної вартості товару, яка була нижчою від наявної бази даних цін на вказаний товар та з урахуванням документів, наданих самим декларантом. Враховуючи наведене митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів відповідач діяв відповідно до вимог статті 53 МКУ. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак, позивач додаткових документів щодо підтвердження заявленої митної вартості не надав. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

У зв'язку з тим, що декларантом не було подано в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовився від надання додаткових документів у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, що дало митниці підстави для визначення митної вартості товарів у спосіб, передбачений ст.57 Митного кодексу України. При визначенні митної вартості товару митницею застосований резервний метод оцінки згідно ст.64 Митного кодексу, у рішенні митниця послідовно довела неможливість застосування попередніх методів.

Так, в графі 33 рішення зазначено обгрунтовані причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митниці Міндоходів органу інформацію, перелік вимог щодо надання додаткових документів відповідно до ст. 55 Митного кодексу України.

Митна вартість товару не могла бути визначена за другорядними методами відповідно вимог статті 59 Митного кодексу України та статті 60 даного кодексу по причині відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, інформації про якість та репутацію на ринку. Так, відповідно до статті 59 Митного кодексу України під ідентичними товарами розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими як: - фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країни виробництва; виробника; під подібними (аналогічними), згідно із статтею 60 МКУ, розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Визначити митну вартість відповідно до вимог статті 62 МКУ та статті 63 МКУ неможливо з причини відсутності у митного органу та декларанта вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Послідовно використавши усі попередні методи, працівники відділу митних платежів дійшли до висновку про те, що митна вартість оцінюваного товару має бути визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Згідно вимог ч.4 ст.57 МКУ проведено процедуру консультацій між органом Міністерства доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статті 64 цього Кодексу. Під час консультації митний орган та декларант здійснили обмін наявною у кожного з них інформацією. За результатами проведеної консультації узгоджено та прийнято рішення про визначення митної вартості за другорядним методом (резервним) - 2 ґ з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Таким чином, після проведення процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом згідно вимог ч.4 ст. 57 МКУ, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, 16.06.2014 прийнято рішення про визначення митної вартості за другорядним методом визначення митної вартості 2ґ - резервним, відповідно до ст.64 МКУ №112050000/2014/000217/2. Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 МКУ використана наявна в митниці Міндоходів інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей з розрахунку 0,86 дол. США за 1 кг товару (МД №125110007/2014/203652 від 07.05.2014, МД №125130007/2014/603853 від 06.05.2014).

У оформленні МД№112050000/2014/013587 від 10.06.2014 було відмовлено, складено картку відмови №112050000/2014/00386 від 16.06.2014.

Товар випущено у вільний обіг за МД №112050000/2014/014144 від 16.06.2014 під гарантію відповідно до розділу X МКУ.

Згідно статті 257 вищезазначеного кодексу, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів щодо заявленого митного режиму, даних про товар, відомості про митну та фактурну вартість, відомості про документи, що надаються для митного контролю разом з митною декларацією відповідно до статті 335 Кодексу.

Відповідно до статті 264 Митного кодексу України, митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тошо і. у тому числі з використанням інформаційних технологій.

З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до статті 266 Кодексу декларант зобов'язаний:

здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

на вимогу митного органу пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для .митного контролю і митного оформлення;

надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей тощо.

У випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, декларант має право вимагати від митного органу випуску товарів, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X Кодексу.

Щодо порівняння заявленої митної вартості з наявною в ЄАІС Держмитслужби інформацією необхідно зазначити наступне.

Відповідно до Розділу 2 Наказу Держмитслужби України від 13.07.2012 №362 посадовою особою митного органу, що здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється, окрім іншого, шляхом:

вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості:

перевірки включення невключення складових митної вартості, в тому числі на підставі наявної у митного органу інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо); порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень пін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів. які входять до складу товарів;

порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено:

перевірки наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів;

перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів, тощо.

Так, відповідачем було проаналізовано рівень митної вартості таких товарів, що міститься в ЄАІС Держмитслужби, в Запорізькій митниці Міндоходів, митне оформлення яких вже здійснено.

За результатами проведеного контролю було виявлено, той факт, що митна вартість ввезеного товару значно відрізнялась від рівня митної вартості таких товарів, імпортованих на митну територію України.

Щодо вимоги про скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, дану вимогу суд вважає необгрунтованою у зв'язку з наступним.

Згідно статті 256 Митного кодексу відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до п.6 статті 54 Кодексу орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, шо заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості:

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до у мов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Кодексу 1 тощо.

У всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за встановленою формою відповідно до Р.VІІ наказу Мінфіна України від 30.05.2012 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Митного кодексу України для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

Згідно п.7.2 Р. VII Порядку у картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Згідно п.7.5 Р. VII Порядку картка відмови роздруковується у двох примірниках і підписується посадовою особою митного органу, яка прийняла рішення про відмову, а в разі електронного декларування формується тільки як електронний доку мент. Один примірник оформленої картки відмови на паперовому носії невідкладно вручається (надсилається) Декларанту під його особистий підпис у другому примірнику.

З огляду на викладене, суд вважає, що сладення Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, здійсненні в межах повноважень та відповідно до норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Щодо вимоги позивача визнати протиправними дії Запорізької митниці Міндоходів щодо відмови у застосуванні митної вартості товару, визначеної позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Аналіз чинного митного законодавства дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості. З урахуванням наведеного, суд, постановляючи рішення про визнання протиправними дій Запорізької митниці Міндоходів щодо відмови у застосуванні митної вартості товару, визначеної позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), фактично визначає митну вартість ввезеного товару чим підміняє митний орган. Зазначена позиція також висловлена у постанові Верховного суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-21а14.

Таким чином, задоволення таких позовних вимог є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням та діям відповідача, суд виходить з приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони па підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонню (неупереджено); добросовісно: розсудливо: з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи па участь у процесі прийняті я рішення: своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Викладене свідчить, що дії Запорізької митниці Міндоходів ґрунтуються на законодавстві, а спірні рішення є законними та обґрунтованими.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

За правилами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує судові витрати в тому випадку, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка їх здійснила. Враховуючи те, що позивачем не доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом не може бути застосовано приписи ст.94 КАС України.

За приписами ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріалами справи підтверджена сплата позивачем судового збору у сумі 633,36грн., та оскільки в задоволенні позову відмовлено, в даному випадку підлягає стягненню з позивача решта суми у розмірі 1193,64 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7-12, 69, 71, 94, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон» на користь Державного бюджету України решту суми судового збору за подачу позову майнового характеру у розмірі 1193,64 грн.(одна тисяча сто дев'яносто три гривні 64 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М.Чернова