Ухвала суду № 40905369, 06.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/59006/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Сватко А.О.

та представників сторін:

від позивача - Панкратова Г.С., Танурков Р.Г.,

від відповідача - Петровський В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013

у справі № 2а/1570/2890/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоіл Універсал Україна"

до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013, позовні вимоги задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.03.2011 №0000122300.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Біоіл Універсал Україна" щодо дотримання податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість за вересень 2010 року, за результатами якої складено акт від 16.03.2011 № 278-49/23-00/34490471, в якому зафіксовано порушення позивачем ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 № 166, зареєстрованого в Мінюсті України 09.07.1997 № 250/2054, у результаті чого занижено суму ПДВ по податковій декларації за вересень 2010 року у розмірі 1393534,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 540483,00 грн.

За результатами розгляду заперечень позивача на вказаний акт перевірки, листом від 28.03.2011 відповідач повідомив позивача про зміну висновку акта перевірки від 16.03.2011 №278-49/23-00/34490471 та викладення його у такій редакції: ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 № 166, зареєстрованого в Мінюсті України 09.07.1997 № 250/2054, у результаті чого занижено суму ПДВ по податковій декларації за вересень 2010 року в сумі 1383282,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 570483,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2011 № 0000122300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1383282, грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 345820,50 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ "Шторм", ТОВ "Агро-Гелеос", ТОВ "Авалон-агро", ПП "Расинг Груп", ППФ "Сервіс-Промторг", ПП "Глобал Трейдис", ТОВ "Інтерагро-Союз", ПП "Агроера 2009", ТОВ "КФ "Гром ЛТД" були укладені договори купівлі-продажу соняшника та додатки до них.

Факт здійснення господарських операцій з поставки товарів між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином завіреними копіями первинних документів: видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень.

На момент здійснення зазначених операцій, контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законодавством порядку у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали діюче свідоцтво платника податку на додану вартість, що підтверджується відповідними документами, наявними в матеріалах справи.

Також, встановлено, що позивачем було придбано соняшник протягом 2010 року за вищевказаними договорами на умовах СРТ (Інкотермс 2000), тобто, перевезення сплачено до ВАТ "Роздільнянський елеватор", у зв'язку з чим відсутні товарно-транспортні накладні на перевезення товару. Товар поставлявся на ВАТ "Роздільнянський елеватор" безпосередньо на картку (квоту) ТОВ "Біоіл Універсал Україна", що підтверджується договором доручення № 1, укладеним між позивачем та ВАТ "Роздільнянський елеватор" 01.06.2010 з додатком та виписками з реєстру прийнятого вантажу, складеними ВАТ "Роздільнянський елеватор".

Крім того, на виконання запиту суду від 08.11.2011 № 2а/1570/2890/2011/38044/2011, ПрАТ "Роздільнянський елеватор" надало товарно-транспортні накладні, на підставі яких було поставлено та оформлено насіння соняшника на квоту ТОВ "Біоіл Універсал Україна".

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що податковий кредит сформовано позивачем на підставі належно оформлених податкових накладних та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль