Ухвала суду № 40905307, 06.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року м. Київ К/800/63699/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013

у справі № 826/8639/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробничо-будівельна фірма "Берест"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26.12.2012 № 0008152260.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, складено акт №2967/22-621-02403446 від 17.09.2012, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 485 763,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 04.07.2013 було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0008152260, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 607 204,00 грн., в тому числі 485763,00 грн. за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 121441,00грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни чи митної вартості покладалася саме на відповідача у порядку, встановленому законом.

Судами встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що позивачем було укладено ряд зовнішньоекономічних контрактів з Компанією Vettera Trade S.A., ТОВ "Виталкомус", ТОВ "Ракан-Крупяной Дом" про продаж зазначеним контрагентам гороху, сої, кукурудзяної крупи.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що висновок ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС про невідповідність рівню звичайних цін на продану позивачем продукцію, ґрунтується на даних Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків ДП "Держзовнішінформ" - щомісячному бюлетені "Огляд цін українського та світового товарних ринків".

Проте, матеріали справи не містять бюлетенів "Огляд цін українського та світового товарних ринків", на підставі яких можливо встановити, які саме дані ДП "Держзовнішінформ" використано при визначенні рівня звичайних цін.

Крім того, відповідачем не використана в ході перевірки статистична оцінка рівня цін реалізації таких товарів на внутрішньому ринку України при визначенні звичайної ціни товару.

Таким чином, вірними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність доказів того, що ціна товарів, визначена ПАТ "ВБФ "Берест" у зовнішньоекономічних контрактах №19/03-2012 від 19.03.2012, №01/03-2012 від 01.03.2012, №15/02-2012 від 15.02.2012, не відповідає рівню звичайної ціни.

Також, встановлено, що податковим органом в ході перевірки зазначено, що ПАТ "ВБФ "Берест" здійснено експорт сільськогосподарської продукції (горох, боби соєві, крупа кукурудзяна) за межі митної території України, що оподатковуються за ставкою 0% на загальну суму 5 259 449,00 грн., які відображено в р. 2.1 Декларацій з ПДВ: за березень 2012 - у розмірі 128 764,00 грн., за квітень 2012 - у розмірі 776 014,00 грн., за травень 2012 - у розмірі 2 011 928,00 грн., за червень 2012 - у розмірі 2 342 743,00 грн.

Так, у спірному акті зазначено, що товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджено в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України. Вантажні митні декларації із відмітками щодо фактичного вивезення товарів за межі митної території України до перевірки не надавались, про що свідчать належним чином засвідчені копії вантажних митних декларацій, які додаються до матеріалів перевірки.

Однак, у відповідності із пп.195.1.1. п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України, за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України: а) у митному режимі експорту; б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України; в) у митному режимі безмитної торгівлі; г) у митному режимі вільної митної зони.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Факт перетину товаром митного кордону України, на підставі наявних в матеріалах справи вантажних митних декларацій, підтверджується відбитком гербової печатки митниці про вивезення товару, що в них вказаний, за межі території України, який містяться на зворотному боці кожної ВМД.

Вивезення товару за межі митної території України підтверджується, також, відповідями на запити податкового органу від 20.08.2012 №4545/10/22-611, від 20.08.2012 №4543/10/22-611, які направлялися до митних органів з метою підтвердження факту перетину митного кордону України товаром, експортованим позивачем.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у податкового органу були відсутні підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 26.12.2012 № 0008152260.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль