Ухвала суду № 40905306, 13.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/49359/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Лисюк І.О.

та представників сторін:

від позивача - Сахаров М.Ю.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Південної митниці Міндоходів

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013

у справі № 815/3250/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одєтекс"

до Південної митниці

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Південної митниці №33 від 03.04.2013. У задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на надання правової допомоги в сумі 10000,00 грн. - відмовлено

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.10.2010 та 27.12.2010 між ТОВ "ОДЄТЕКС" та фірмою "RADICIFIL S.p.A" (Via Verdi 11, 24121 Bergamo, Italia) було укладено контракти №0202/RAD та № 2712/RAD щодо поставок в Україну товарів на строк до 31.12.2010 та 31.12.2011.

З 24.10.2010 по 03.01.2011 декларантом ТОВ "ОДЄТЕКС" гр. України - ОСОБА_5 були підготовлені та подані митному органу сім вантажних митних декларацій, які були прийняті митним органом та зареєстровані за номерами: ВМД №500040011/2010/008924 від 24.10.2010; ВМД №500040011/2010/010550 від 08.11.2010; ВМД №500040011/2010/013004 від 02.12.2010; ВМД №500040011/2010/013955 від 14.12.2010; ВМД №500040011/2010/014775 від 22.12.2010; ВМД №500040011/2010/015077 від 27.12.2010; ВМД №500040011/2011/000001 від 03.01.2011.

Відповідно до відомостей, зазначених у ВМД та товаросупровідних документах, виробником, продавцем та відправником товару є фірма "RADICIFIL S.p.A", а покупцем та одержувачем ТОВ "ОДЄТЕКС".

З 16.01.2013 по 26.02.2013, на підставі загального плану проведення митницями у 4 кварталі 2012 року документальних планових виїзних перевірок, Південною митницею було проведено виїзну документальну перевірку стану дотримання ТОВ "ОДЄТЕКС" законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.01.2010 по 30.11.2012, про що було складено акт №0007/3/500000000/0033387508 від 20.03.2013.

В ході проведення перевірки робочою групою було опрацьовано документи, що надійшли 03.12.2012 до Південної митниці листом Держмитслужби України від 23.11.2012 №20/1-11/013060 від митних органів Республіки Італії (лист Митної Агенції Італії від 26.10.2012 №126483/RU/FD із додатками).

В ході проведення перевірки фактурної вартості товарів було встановлено, що заявлена фактурна вартість товарів при проведенні митного оформлення не відповідає фактичній вартості імпортованих товарів.

За результатом проведеної перевірки стану дотримання ТОВ "Одєтекс" законодавства України з питань державної митної справи, Південною митницею було встановлено факт заниження позивачем митної вартості товарів шляхом подання до митного оформлення за митними деклараціями неправдивих відомостей, чим було порушено вимоги статей 81, 88, та 267 МК України.

Натомість, із сімох вище визначених вантажних митних декларацій, які були підготовлені та подані митному органу, за ВМД №500040011/2010/013955 від 14.12.2010 фактурна вартість повністю співпала із вартістю, зазначеною в документах, отриманих з митних органів Італії, що зазначено відповідачем на сторінці 7 акта перевірки №0007/3/500000000/0033387508 від 20.03.2013.

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.04.2013 №33 про визначення ТОВ "ОДЄТЕКС" грошового зобов'язання з ПДВ з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, за основним платежем у розмірі 467728, 95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 101180, 98 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування спірного повідомлення-рішення від 03.04.2013 №33, враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 259 Митного Кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.1 ст. 264 МК України).

Відповідно до ч.2 ст. 266 Митного Кодексу України, основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу.

Так, судами встановлено, що при здійсненні митного оформлення товарів, позивачем було застосовано метод №1 визначення митної вартості товарів, картка відмови за поданими ВМД не виставлялась, консультації щодо застосування іншого методу визначення митної вартості товарів, відмінного від першого методу, Південною митницею - не проводились.

За зовнішньоекономічним контрактом №0202/RAD від 02.02.2010, укладеним між ТОВ "ОДЄТЕКС" та компанією "Radicifil S.p.A." (Італія), митна вартість партій товарів, які пред'являлись позивачем до митного оформлення у період з жовтня по грудень 2010 року, визначалася декларантом, виходячи з договірної вартості кожної окремої партії товару, яка в тому числі узгоджувалася сторонами в письмових додатках, що є окремими правочинами на поставку таких партій.

Розрахунки позивача з компанією "Radicifil S.p.A." (Італія) за зовнішньоекономічним контрактом №0202/RAD від 02.02.2010, відбувались у безготівковій формі.

З матеріалів справи не вбачається, що у ТОВ "ОДЄТЕКС" існує заборгованість перед компанією "Radicifil S.p.A." (Італія), яка мала б існувати у разі сплати ТОВ "ОДЄТЕКС" на користь "Radicifil S.p.A." (Італія) не повної вартості придбаного товару.

Зокрема, судами враховано, що Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 12.02.2013, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 04.03.2013, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 про порушення митних правил, передбаченого ст. 438 ч.1 МК України, було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Так, Малиновським районним судом м. Одеси було встановлено, що лист митного органу Республіки Італія, де лише цитується інший лист іноземного суб'єкта господарювання - італійської фірми "Radicifil S.p.A.", не є достатнім доказом та не може вважатися належною правовою формою акту чи дії органу влади іноземної держави, що дозволяє вважати встановленими чи такими, що об'єктивно існують, визначені припущення щодо використання декларантом підробленої чи фальшивої первинної облікової документації. За наявності різниці ціни, відсутня претензійна робота італійського підприємства щодо отримання різниці, між експортною ціною та фактично сплаченою, як недорахунок вартості контрактів.

Також, постановою Апеляційного суду Одеської області від 04.03.013 встановлено, що згідно розділу 11 МК України (в редакції 2002 року), митний контроль Південної митниці, в даному випадку, закінчився після здійснення в повному обсязі митного оформлення на підставі вказаних ВМД та інших документів та випуску товару у вільний обіг.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для нарахування позивачу грошового зобов'язання з ПДВ з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, на підставі спірного повідомлення-рішення від 03.04.2013 №33.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Південної митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль