Ухвала суду № 40905183, 24.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2014 р. м. Київ К/800/15333/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Усенко Є.А., Юрченко В.П.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю: представника позивача Боднара Д.В.,

представника Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» - Кононенко О.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року

у справі № 2а/0470/4717/11

за позовом Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи», Державного підприємства «Український державний центр радіочастот»

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року, у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» (далі - ТОВ «НВФ «УНІС»), Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (далі - ДП «УДЦР») про стягнення коштів відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

В запереченні на касаційну скаргу представник Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» зазначив, що рішення суддів є обґрунтовані та прийнятті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, враховуючи положення статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне допустити заміну позивача - Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська її правонаступником Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

У судовому засіданні представник позивача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідач - ТОВ «НВФ «УНІС» як юридична особа перебуває на обліку у позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що ДП «УДЦР» як замовник уклало з ТОВ «НВФ «УНІС» як виконавцем договір № 357 від 10 листопада 2009 року на виконання робіт та послуг щодо розробки та впровадження системи синхронізації баз даних кодів ІМЕІ та БІК, з загальною сумою договору - 18 000 000 грн., яка визначена на підставі Додатку № 3 «Калькуляція кошторисної вартості», складеного та підписаного посадовими особами ТОВ «НВФ «УНІС», калькуляцією виконання зазначених послуг по договору передбачено залучення 162 працівників, витрати на оплату праці яких визначені в сумі - 5 443 960 грн., нарахування на заробітну плату - 2 001 744,09 грн.

Між тими ж сторонами укладено договір № 358 від 10 листопада 2009 року на закупівлю за державні кошти другої черги створення автоматизованої інформаційної системи обліку мобільних телефонів (ІСОМТ) роботи та послуги щодо другої черги створення цієї системи обліку мобільних телефонів на території України, з загальною сумою договору - 14 380 000 грн., яка визначена на підставі тієї ж «Калькуляції кошторисної вартості», якою виконання зазначених послуг по договору передбачено залученням 710 працівників, витрати на оплату праці яких визначені в сумі 6 123 150 грн., нарахування на заробітну плату - 2 251 482, 26 грн.

Відповідно до умов вищезазначених договорів №№ 357, 358 від 10 листопада 2009 року ТОВ «НВФ «УНІС» зобов'язалося виконати роботи щодо розробки та впровадження системи синхронізації баз даних кодів ІМЕІ та ЕІR та щодо створення автоматизованої інформаційної системи обліку мобільних телефонів (ІСОМТ) на території України, загальна вартість виконання робіт по цим договорам склала суму 32 380 000 грн.

В позовній заяві ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська зазначено, що підставою стягнення з ТОВ «НВФ «УНІС» суми 32 380 000 грн. є отримання цих коштів відповідачем за укладеними з ДП «УДЦР» договорами №№ 357, 358 від 10 листопада 2009 року, які мають ознаки нікчемності. До цього висновку податковий орган дійшов за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НВФ «УНІС» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року, оформленого актом № 1889/234/32614261 від 11 червня 2010 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено акт перевірки №1889/234/32614261 від 11 червня 2010 року податкового органу, та встановлено відсутність в акті посилання на дослідження вищезазначених договорів між ТОВ «НВФ «УНІС»та ДП «УДЦР», висновку щодо їх нікчемності, актом виявлено порушення ТОВ «НВФ «УНІС» пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР в частині заниження податку на прибуток за 3 квартал 2008 року в сумі 20 000 грн.

Також, досліджено довідку № 323/23-2/32614261 від 11 березня 2011 року, складену ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо результатів виїзної документальної перевірки ТОВ «НВФ «УНІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів при укладені і виконанні договорів № 293 від 15 жовтня 2008 року, № 357 та № 358 від 10 листопада 2009 року, укладених товариством з ДП «УДЦР», в ході якої податковим органом досліджено первинні бухгалтерські документи: копії договорів, додаткових угод та інших документів, які у своїй сукупності відображають господарські взаємовідносини ТОВ «НВФ «УНІС» із контрагентами, порушень в зв'язку із укладенням та виконанням договорів при цьому не виявлено.

Виконання договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV - актами приймання-передачі, податковими накладними, платіжними документами про оплату робіт за договорами, а також рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України № 215 від 5 травня 2011 року щодо реалізації Автоматизованої системи обліку мобільних терміналів України (ICOMT).

Наказом Національної комісії з питань регулювання зв'язку України № 98-нк від 29 травня 2009 року введено в експлуатацію узагальнену базу кодів-ІМЕІ мобільних терміналів з 30 травня 2009 року , а рішеннями Національної комісії з питань регулювання зв'язку України № 580 від 16 грудня 2010 року розпочато автоматизований обмін даними щодо кодів ІМЕІ між ДП «УДЦР» та операторами мобільного зв'язку.

Крім того, офіційним повідомленням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України та Державної митної служби України підтверджено впровадження Автоматизованої інформаційної системи обліку мобільних телефонів (ICOMT) на території України та системи синхронізації бази даних кодів ІМЕІ та ЕІR операторів мобільного зв'язку, створених внаслідок виконання умов договорів № № 357, 358 від 10 листопада 2009 року, що збільшило надходження до Державного бюджету України на 534 млн. грн. у 2009 році та більш ніж на 1280 млн. грн. у 2010 році.

Підставою для визнання договорів №№ 357, 358 від 10 листопада 2009 року нікчемними та необхідності застосування передбачених законом санкцій податковим органом зазначена відсутність необхідної кількості працівників у ТОВ «НВФ «УНІС» та у залучених до виконання договорів третіх осіб: ТОВ «ЕсАй БІС», ТОВ «Віка Інтернешнл», ТОВ «Виктол», ТОВ «Бакотек», внаслідок чого позивач зробив припущення, що відсутність калькуляції кошторисної вартості до Договорів з третіми особами може свідчити про приховування (заниження) об'єкта оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог податкового законодавства та втрат Державного бюджету, що є підставою вважати вказані правочини такими, що укладено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, які водночас суперечать моральним засадам суспільства.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що посилання позивача на відсутність калькуляції кошторисної вартості при залученні працівників третіх осіб для виконання умов договорів не може бути підставою для визнання господарських зобов'язань нікчемними, так як договорами не передбачено такої форми звітності, а наявність розбіжностей між даними, відображеними контрагентами ТОВ «НВФ «УНІС» у деклараціях ДФ «Звіт про податки з доходів фізичних осіб» та даними ДПА України за період з 2008 по 2010 роки, може свідчити про порушення цими платниками податків правил оподаткування і не є підставою для висновку про укладення угод № 357 та № 358 від 10 листопада 2009 року з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

За приписами Податкового кодексу України позивачу згідно покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Разом з тим, податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки податковим органом не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладених ТОВ «НВФ «УНІС» з ДП «УДЦР» правочинів № 357 та № 358 від 10 листопада 2009 року.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді О.А. Веденяпін

Є.А. Усенко

В.П. Юрченко