Ухвала суду № 40902756, 02.09.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Кримінальне провадження №1кп/640/82/14 Головуючий 1 інст. Зуб Г.А.

Апеляційне провадження № 11кп/790/583/14 Доповідач: Щебетун Л.М.

Категорія: ч.2 ст.186 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді Щебетун Л.М.,

суддів Бринцева А.П.,

Гришина П.В.,

при секретарі Бондаренко Є.Б.,

за участю:

прокурора Крестьянінової І.А.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження №12013220490000595 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 на вирок Київського районного суду міста Харкова від 14 березня 2014 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Харкова, громадянин України, холостий, не має постійного місця проживання, раніше судимого:

- 23 червня 1999 року Київським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.140 КК України до 6 місяців позбавлення волі,

- 11 травня 2000 року Київським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.140 КК України до 1 року позбавлення волі;

- 7 квітня 2003 року Київським районним судом м.Харкова за ч.4 ст.117, ч.2 ст.118 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 24 квітня 2005 року Київським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі;

- 18 грудня 2007 року Московським районним судом міста Харкова за ст.394 КК України до 3 місяців арешту;

- 6 березня 2009 року Московським районним судом міста Харкова за ст.394, ст.395, ч.2 ст.185 КК України до 6 місяців арешту;

- 27 січня 2010 року Київським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.185, ч.1 ст.296, ч.3 ст.357 КК України до 3 років обмеження волі;

- 11 травня 2011 року Київським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до 3 років обмеження волі, звільненого постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 24 вересня 2012 року умовно-достроково на 8 місяців 19 днів;

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.186 КК України,

встановила:

Цим вироком ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 186 КК України, з призначенням покарання - 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.ч.1,4 ст.71, ст.72 КК України, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання, призначеного вироком Київського районного суду міста Харкова від 11 травня 2011 року, за сукупністю вироків, остаточно призначено покарання - 5 років 4 місяці позбавлення волі.

Строк відбування покарання постановлено рахувати з 19 лютого 2014 року.

Як встановлено судом, 31 січня 2013 року приблизно о 09-30 годині ОСОБА_2, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, прибув до торгівельного місця НОМЕР_1, розташованого на торгівельному майданчику «Супутник ТЦ Барабашова» у місті Харкові, де став підшукувати сторонніх громадян з числа перехожих, щодо яких можна було б реалізувати свій злочинний намір.

Побачивши раніше незнайому йому ОСОБА_4, ОСОБА_2 підійшов до неї біля торгівельного місця НОМЕР_1 на вищевказаному торгівельному майданчику та реалізуючи свій злочинний умисел, скориставшись її неуважністю, розстібнув її сумку, звідки таємно викрав гаманець, який не представляє для потерпілої матеріальної цінності, у якому знаходилися гроші в сумі 900 грн. та 50 доларів США (згідно офіційно встановленого курсу НБУ станом на 31 січня 2013 року становило 399,65 грн.); дисконтні картки супермаркету «Антошка», аптеки «Здоров'я», які не представляють для потерпілої матеріальної цінності, перепустка до Харківського національного економічного університету на ім'я ОСОБА_4 Викравши гаманець ОСОБА_4 з її сумки, знаходячись поряд з нею, ОСОБА_2 утримуючи її гаманець в руках, намагався його сховати в карман своєї куртки. У цей момент злочинні дії ОСОБА_2 помітила реалізатор торгівельного місця НОМЕР_2 ТМ «Супутник» ОСОБА_5 Не зважаючи на це, усвідомлюючи, що його злочинні дії стали відомими для оточуючих, він продовжував утримувати при собі викрадений гаманець з грошима. Однак ОСОБА_5 в присутності ОСОБА_2 голосно запитала ОСОБА_4 про те, де знаходиться її гаманець, на що остання виявила відсутність свого гаманця та повернулася до ОСОБА_2, кричала, щоб він повернув викрадений гаманець, бігла за ним. Проте, ОСОБА_2, однозначно усвідомлюючи, що його злочинні дії стали явними для оточуючих, у тому числі і потерпілої, маючи умисел вже на відкрите викрадання чужого майна і реалізуючи його, утримуючи при собі викрадений гаманець, з місця вчинення злочину почав убігати, не зважаючи на те, що потерпіла ОСОБА_4 бігла за ним і голосно кричала йому вслід, прохаючи його зупинитися і віддати викрадене майно, однак ОСОБА_2 з викраденим майном втік, розпорядившись викраденим на свій розсуд, чим заподіяв матеріальний збиток на суму 1299,65 грн.

В апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачений, а також в апеляційній скарзі захисник, просять вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.186 КК України на ч.2 ст.185 КК України.

В апеляційних скаргах обвинувачений та його захисник оспорюють показання потерпілої, вважаючи, що вона не могла бачити крадіжки свого гаманця саме ОСОБА_2; оспорює показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, також в частині фактичних обставин крадіжки; сам ОСОБА_2 вказує, що у нього був умисел, спрямований лише на таємне заволодіння чужим майном, і якби його хтось побачив, то він би не вчиняв злочин.

До початку розгляду кримінального провадження прокурор відкликав свою апеляційну скаргу, тому, в силу ст.403 КПК України, її доводи не є предметом перегляду під час апеляційного провадження.

Обвинуваченим ОСОБА_2 також заявлено клопотання про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки він, як на його думку, є суб'єктом вказаного Закону.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційні скарги; доводи прокурора з приводу поданих апеляційних скарг, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, та відсутність підстав до застосування Закону України «Про амністію у 2014 році»; перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Суд з достатньою повнотою при розгляді кримінального провадження встановив фактичні обставини кримінального правопорушення та прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Винуватість ОСОБА_2 підтверджується сукупністю зібраних в ході досудового розслідування та досліджених судом доказів.

Показаннями потерпілої ОСОБА_4, яка на досудовому провадженні і в суді пояснила, що 31 січня 2013 року вона прийшла на ТЦ «Барабашова» в місті Харкові, і коли знаходилася біля вуличної вітрини магазину НОМЕР_1, та розглядувала товар, жінка з сусіднього магазину їй каже, що в неї крадуть гаманець. Вона подивилась на сумку і помітила зникнення гаманця, в якому були гроші 900 грн та 50 доларів США. Вона одразу обернулася та помітила ОСОБА_2 позаду, після чого він став тікати, вона бігла за ним та голосно кричала, щоб той зупинився. ОСОБА_2 її почув, оскільки вона голосно кричала, а оточуючи звертали увагу. Однак ОСОБА_2 не зупинився та втік.

Показаннями свідка ОСОБА_5,даними в ході досудового розслідування та при розгляді справи в суді. Свідок пояснила, що в той день, знаходячись на своєму робочому місці, бачила, як навпроти неї ОСОБА_4 роздивлялась товар, а поряд впритул до неї стояв ОСОБА_2 Потім свідок побачила, як ОСОБА_2 тримав у руці жіночий гаманець, побачив, що вона дивиться на нього та прикрив обличчя долонею. ОСОБА_5 сказала ОСОБА_4, що в неї ОСОБА_2 викрав гаманець, після чого потерпіла одразу виявила зникнення гаманця в своїй сумці та побігла за ОСОБА_2, при цьому голосно кричала, щоб він їй віддав гаманець. Проте, він втік.

Показаннями свідка ОСОБА_6, який, як на досудовому розслідування, так і в суді, показав, що він разом із ОСОБА_5 працює на ТЦ «Барабашова», торгове місце НОМЕР_2. Він бачив, як ОСОБА_2 біжав, а дівчина, яка бігла за ним, кричала, щоб той зупинився.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.186 КК України підтверджується і іншими доказами: - протоколом заяви потерпілої від 31 січня 2013 року до Київського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області про вжиття заходів до невідомого, на той момент, який на ТЦ «Барабашова» в місті Харкові відкрито заволодів її гаманцем з грошима в сумі 1300,00 грн.;

- протоколом впізнання потерпілою ОСОБА_4 ОСОБА_2, як чоловіка, який відкрито заволодів її гаманцем з грошима;

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_2, в ході якого він розказав та показав про обставини вчиненого ним злочину;

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_4, в ході якого вона розказала та показала про обставини вчиненого ОСОБА_2 злочину.

Обвинувачений ОСОБА_2 в ході судового розгляду не визнавав себе винним у вчиненні правопорушення за ч.2 ст.186 КК України, разом з тим, підтвердив, що він у раніше незнайомої йому ОСОБА_4, підійшовши до неї біля торгівельного місця НОМЕР_1 на торгівельному майданчику, скориставшись її неуважністю, розстібнув її сумку, звідки таємно викрав гаманець, у якому знаходилися гроші в сумі 900 грн. та 50 доларів США; дисконтні картки; перепустка. Викравши гаманець з її сумки, знаходячись поряд з нею, утримуючи її гаманець в руках, намагався сховати в карман своєї куртки. ОСОБА_2, утримуючи при собі викрадений гаманець, з місця вчинення злочину почав убігати та з викраденим майном втік, розпорядившись викраденим на свій розсуд.

Таким чином колегія суддів вважає винуватість ОСОБА_2 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна, вчиненого повторно, доведеною, а кваліфікацію його дій за ч.2 ст.186 КК України правильною.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, наведені в апеляційній скарзі, про необхідність перекваліфікації дій на ч.2 ст.185 КК України з ч.2 ст.186 КК України, спростовуються наведеними доказами винуватості ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині, яким суд надав належної юридичної оцінки.

Суд, ухвалюючи вирок, з достатньою повнотою дослідив всі докази і обставини справи, надав їм належну оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.186 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд першої інстанції врахував: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України віднесено до категорії тяжких; вивчивши дані про особу обвинуваченого, обґрунтовано встановив, що в силу ст.ст.66,67 КК України відсутні обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання; відношення особи обвинуваченого до вчиненого ним кримінального правопорушення; та обґрунтовано дійшов висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_2 слід обрати в межах санкції ч.2 ст.186 КК України, яке необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, та не вбачає підстав для його зміни чи скасування за доводами, викладеними в апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника.

Процесуальних порушень до безумовного скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Клопотання засудженого про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році» задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. «б» ст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році» амністія не застосовується до осіб, які раніше звільнялися з місць позбавлення волі умовно-достроково і знову вчинили умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

Оскільки ОСОБА_2 раніше звільнявся з місць позбавлення волі умовно-достроково постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 24 вересня 2012 року і знов вчинив умисний злочин протягом невідбутої частини покарання, він не є суб'єктом цього Закону.

Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Київського районного суду міста Харкова від 14 березня 2014 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін.

Відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про застосування до нього ЗУ «Про амністію у 2014 році».

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою з дня отримання ним копії ухвали.

Головуючий-

Судді: