Ухвала суду № 40901351, 09.10.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2336/14

Головуючий у суді І-ї інстанції Циганаш І. А.

Доповідач Дуковський О. Л.

УХВАЛА

Іменем України

09.10.2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого: Дуковського О. Л.

суддів: Дьомич Л.М.Єгорової С.М.

з участю секретаря: Лазаренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09.07.2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортний - імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Кіровограді до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року ПАТ «Державний експортно- імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Кіровограді звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що між ВАТ «Державний експортно - імпортний банк України», який в подальшому був перейменований на ПАТ «Державний експортно- імпортний банк України» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №55207С20 від 19.07.2007 року.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 18 600 швейцарських франків, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі ставки LIBOR (12m) + 8,55%, але не нижче 10,99% річних щомісячно не пізніше 15 числа кожного місяця та зобов'язалася повернути кредит у повному обсязі не пізніше 18.07.2014 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, який було посвідчено 20.07.2007 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №2201, згідно якого в забезпечення вимог іпотекодержателя, що виникають з кредитного договору, в заставу оформлена трикімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, заставною вартістю 114 100 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором банк змушений був звернутися з позовною заявою до суду про стягнення заборгованості.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.02.2010 року позовні вимоги банку були задоволені в повному обсязі. З ОСОБА_2 було стягнуто заборгованість за кредитним договором від 19.07.2007 року, яка станом на 14.01.2010р. складала 179 020,41 грн.

23.11.2012 року рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру належну ОСОБА_2 з встановленням початкової ціни для подальшої реалізації - 185 142, 00 грн.

На підставі вказаних рішень були видані виконавчі листи, які на даний час перебувають на виконанні.

За період з 01.01.2010 року по даний час за кредитним договором №55207С20 від 19.07.2007 року продовжують нараховуватися проценти.

Станом на 25.03.2014 року за кредитним договором існує заборгованість, яка складається з заборгованості за процентами в сумі 960,11 швейцарських франків, що відносно гривні еквівалентно 11 250,36 грн. Заборгованість за кредитним договором відповідачем до теперішнього часу не погашена.

Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний експортно- імпортний банк України» заборгованість по процентам за кредитним договором №55207С20 від 19.07.2007 року у розмірі 960,11 швейцарських франків, що відносно гривні еквівалентно 11 250,36 грн., а також стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09.07.2014 року позов задоволений у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний експортний - імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором від 19.07.2007 року у розмірі 960, 11 швейцарських франків, що відносно гривні еквівалентно 11 250,36 грн. та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В скарзі посилається на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми процесуального права, оскільки розгляд справи відбувся без її участі, що порушує її права. Також вказує на те, що судом не перевірено, яка була встановлена ціна для подальшої реалізації предмету іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором і яку суму отримав позивач за продаж квартири.

У відповідності до ст.298 ЦПК України позивач подав заперечення на апеляційну скаргу та просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення відповідача та представника позивача, вважає що скарга задоволенню не підлягає , а рішення суду є законним і обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено кредитний договір №55207С20 від 19.07.2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 18 600 швейцарських франків, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі ставки LIBOR (12m) + 8,55%, але не нижче 10,99% річних щомісячно не пізніше 15 числа кожного місяця та зобов'язалася повернути кредит у повному обсязі не пізніше 18 липня 2014 року ( а.с. 5- 8).

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору договір набуває чинності з дати його підписання повноважним представником Банку та позичальником, набуття чинності гарантійними документами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.

Заочним рішенням Ленінського райсуду м. Кіровограда від 18.02.2010 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний експортно- імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором у сумі 179 020,41 грн. ( а.с. 15 ).

25.06.2010 року між ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України » та ОСОБА_2 було укладено Додатковий договір №55207С20-2 до кредитного договору від 19.07.2007 року, у відповідності до умов якого у статті 2 «Кредит та проценти » підпункт 2.2.1 пункту 2.2 « Умови надання кредиту» викладено в наступній редакції: Позичальник щомісячно сплачуватиме банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту у розмірі процентної ставки 0,1% річних ( а.с. 13 ).

Рішенням Ленінського райсуду м. Кіровограда від 23.11.2012 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №55207С20 від 19.07.2007 року звернуто стягнення на належну ОСОБА_2 квартиру, шляхом її продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Встановлено початкову ціну предмета іпотеки для подальшої реалізації - 185 142,00 грн. та одночасно ухвалено рішення про виселення мешканців квартири ( а.с. 32-33 ).

З розрахунку заборгованості по кредитному договору №55207С20 від 19.07.2007 року вбачається, що за період з 01.01.2010р. по 28.02.2014р. ОСОБА_2 згідно умов кредитного договору нараховувалися проценти та станом 25.03.2014р. заборгованість за процентами кредитним договором становить 960,11 швейцарських франків, що відносно гривні еквівалентно 11 250,36 грн. ( а.с. 14 ).

Доводи апеляційної скарги щодо ухвалення рішення без відповідачки спростовуються тим, що у суді першої інстанції інтереси ОСОБА_2 представляла адвокат ОСОБА_4, яка діяла на підставі договору про надання правової допомоги від 20.05.2014 року, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином (а.с.28,34,36).

Згідно постанови державного виконавця від 22.05.2014 року вбачається, що в ході здійснення виконавчого провадження в рахунок погашення боргу відповідно до рішення суду було реалізовано предмет іпотеки квартиру ОСОБА_2 та стягнуто 127 290,73 іншого майна не виявилося на яке можна звернути стягнення. Копії вказаної постанови були направлені сторонам(а.с.46).

Суд першої інстанції правильно вважав за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний експортно- імпортний банк України» заборгованість по процентам за кредитним договором, оскільки відповідачка не здійснювала сплати по кредиту, в тому числі і не погашала борг, що стягнутий рішенням суду.

Ухвалення судом рішення про стягнення боргу, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін за договором та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч.1ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09.07.2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: підпис

Судді: підписи

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Кіровоградської області О.Л.Дуковський