Ухвала суду № 40900807, 07.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

07 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/227/14

Категорія: 5.1.2 Головуючий в 1 інстанції: Циганій С.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Жука С.І.,судді -Лук'янчук О.В.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України )

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року в адміністративній справі за позовом приватної фірми «Оленка» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнення (штрафу), -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2014 року приватна фірма «Оленка» (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області (надалі - відповідач), в якому просила визнати протиправною та скасувати Постанову начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області №217 від 23.12.2013 року, про накладення стягнення у розмірі 34662,50 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відбір зразків продукції було здійснено з грубим порушенням законодавства України.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06.05.2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірну постанову суду та прийняти нову постановити про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що згідно акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 04.12.2013 року №00000505 встановлено порушення позивачем ст.6, ст.14 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: реалізація нафтопродуктів, які згідно протоколів випробувань від 16.12.2013 року №1031, №1032 Випробувального центру "10 Хіммотологічний центр" не відповідають вимогам ДСТУ 4840:2007 «Паливо дизельне підвищеної якості. Технічні умови», та ДСТУ 4839 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови», по завищеному вмісту сірки, для дизельного палива та бензину автомобільного підвищеної якості.

З тексту протоколів випробування №1031 та №1032 вбачається, що характеристика зразка продукції у протоколі відсутні, натомість у п.2.1 Протоколів міститься посилання на Акти відбору зразків продукції №87 та №89 від 04.12.2013 року, складених головним спеціалістом Голосовим Р.С..

Проаналізувавши акти №87 та №89 від 04.12.2013 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що відбір зразків продукції було здійснено з грубим порушенням законодавства України.

Задовольняючи позовні вимоги суду першої інстанції виходив з того, що при проведенні відібрання проб бензину на АЗС позивача посадові особи відповідача припустилися суттєвих порушень нормативно-правових актів, а саме Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України та ДСТУ 4488:5000, які регламентують порядок відібрання таких проб з метою перевірки якості нафтопродуктів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Механізм здійснення органами державного нагляду (контролю) відбору зразків продукції у суб'єктів господарювання для проведення експертизи (випробування) визначено "Порядком відбору зразків продукції для визначення її якісних показників", затвердженим постановою КМУ від 31.10.2007 року №1280, абз.2 п.1 якого встановлено, що особливості відбору зразків окремих видів продукції визначаються іншими нормативно-правовими актами.

Такими нормативно-правовими актами є «Інструкція з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 року №271/121 (надалі - Інструкція) и ДСТУ 4488:2005.

Пунктом 4.2 вищевказаної Інструкції встановлено порядок відбирання проб.

Відповідно до п.4.2.5 Інструкції під час відбирання проб для випробувань у сторонніх акредитованих або атестованих лабораторіях, а також під час проведення перевірок якості нафти та нафтопродуктів складається акт за формою 2-НК (додаток 2) у двох примірниках, один з яких разом з пробою направляється до лабораторії. Другий примірник залишається на підприємстві, на якому відбиралася проба нафти та/або нафтопродуктів.

Згідно п.4.2.6 Інструкції, для відбирання проби нафтопродукту з роздавального крана працюючої паливо-роздавальної колонки (далі - ПРК), оливороздавальної колонки (далі - ОРК) оператор АЗС задає необхідну дозу і відпускає її до підготовленої чистої металевої ємності, з якої потім здійснюють розливання в скляну тару. В акті відбирання проби за формою №2-НК зазначається, що пробу відібрано з роздавального крана ПРК (ОРК). Якщо на момент відбирання проби з конкретної ПРК, ОРК відпуск нафтопродуктів не здійснювався протягом 30 хвилин, то перед початком процедури відбирання проби до мірника відпускається кількість палива, яка становить не менше 10 л., олив - не менше 5 л.. Нафтопродукти із мірника необхідно злити до резервуарів АЗС, про що повинен бути складений відповідний акт.

Відібрану пробу поділяють на три рівні частини, розливають у сухі чисті скляні пляшки, герметично закупорюють пробками, не розчинними в нафтопродукті. На етикетці проби, відібраної з роздавального крана колонки, зазначають реквізити АЗС, назву, марку та вид (у залежності від масової частки сірки) нафтопродукту, номер нормативного документа на нафтопродукт, номер роздавальної колонки, дату і час відбирання проби, прізвище, ім'я та по батькові працівників(а) АЗС, представника органу контролю (підрозділу) і, за необхідності, - інших посадових осіб, які брали участь у відбиранні проби.

Одна частина проби разом з актом відбирання проби надсилається для лабораторних випробувань, а дві інші з другим примірником акта, у разі суперечностей, - зберігаються на АЗС як арбітражні протягом 45 діб. При отриманні паспорта якості, що підтверджує відповідність нафтопродукту вимогам нормативного документа, проба, що зберігається на АЗС, вилучається раніше завершення терміну, визначеного ДСТУ 4488.

Пунктом 4.2.7 Інструкції встановлено, що у разі відбирання проби для випробування в сторонній лабораторії або державними органами контролю пробу відбирають в об'ємі не менше 3 літрів, яку поділяють на три рівні частини, з яких перша (для випробувань) і друга (арбітражна) направляються до сторонньої випробувальної лабораторії. Третя (арбітражна) залишається на підприємстві.

Відповідно п.4.2.8 Інструкції, проби запаковують у чистий сухий скляний посуд. Пляшки заповнюють не більше ніж на 90% місткості і герметично закупорюють пробками або гвинтовими кришками, які не розчинні в нафті або нафтопродуктах.

Горловину закупореної проби, призначеної для зберігання як арбітражна проба або для транспортування до сторонньої випробувальної лабораторії, обгортають поліетиленовою плівкою, обв'язують шпагатом, кінці якого протягують в отвір етикетки (форма етикетки має відповідати вимогам ДСТУ 4488). Кінці шпагату пломбують або опечатують. Допускається кінці шпагату приклеювати до пляшки етикеткою.

Відповідно Додатку №2 до Інструкції, в Акті відбору проб має містити певний обов'язковий перелік відомостей, а саме: 1) назву, місцезнаходження, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ, код за ДКУД підприємства, або організації, на якій відбиралась проба; 2) точний час і дату відбору проби; 3) склад комісії, яка відбирала проби; 4) номер проби; 5) найменування групи нафти або марки нафтопродукту; 6) нормативний документ на нафту або нафтопродукт; 7) номер резервуару, транспортного засобу, тари, ПРК (ОРК); 8) об'єм відібраної проби у дм куб.; 9) об'єм нафти або нафтопродукту, з якого відібрана проба у дм3; 10) найменування постачальника; 11) найменування лабораторії та місцезнаходження лабораторії, до якої проби направлено для випробувань.

Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні відібрання проб бензину на АЗС позивача посадовими особами відповідача було складено Акти відбору зразків продукції №87 та №89 від 04.12.2013 року, така форма акту затверджена Постановою КМУ від 31.10.2007 року №1280.

Однак, така форма Акту є загальною для відбору зразків продукції взагалі, разом з цим для відбирання проб нафти та нафтопродуктів розроблено спеціалізований Акт відбирання проб за формою №2-НК, який є Додатком №2 до спеціалізованої Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 року №271/121.

Разом з цим в Актах відбору зразків продукції №87 та №89 від 04.12.2013 року відсутні повні відомості, які б мали бути зазначені відповідно до вищенаведених пунктів 1, 2, 7, 9, 11.

Таким чином при проведенні відібрання проб бензину на АЗС посадовими особами відповідача було складено Акти відбору зразків продукції з порушення діючого законодавства.

Також посадовими особами відповідача при відібрання проб бензину на АЗС було порушено вимоги пунктів 4.2.6, 4.2.7, 4.2.8 Інструкції, а саме не було відібрано необхідну кількість проб, які було відібрано у пластикові пляшки замість скляних, також були порушені вимоги до етикетки проби та порядку відібрання проби.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що складені при проведенні відібрання проб бензину на АЗС Акти відбору зразків продукції №87 та №89 від 04.12.2013 року, є правомірними та такими, що відповідають формі затвердженої Постановою КМУ від 31.10.2007 року №1280, колегія суддів не погоджується з таким твердженням апелянта з огляду на наведені вище норми права та обставини справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування Постанови начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області №217 від 23.12.2013 року, про накладення стягнення у розмірі 34662,50 грн., оскільки зазначена постанова була прийнята з порушенням наведених вище нормативних актів, що також вірно було встановлено судом першої інстанції.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, прийняв законне та обґрунтоване рішення, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: С.І. Жук О.В. Лук'янчук