Ухвала суду № 40900754, 18.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2014 рокусправа № 0803/338/2012 (2а/0803/17/2012)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Туркіної Л.П. (доповідач),

суддів: Проценко О.А. Дурасової Ю.В.

при секретарі - Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області

на постанову Великобілозерського районного суду Запорізької області від 13.06.2012 р.

у справі № 0803/338/2012 (2а/0803/17/2012)

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області

про визнання бездіяльності Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області протиправною, визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області про повернення виконавчого документа та відновлення виконавчого провадження , -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року ОСОБА_1, звернулася до суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області про визнання бездіяльності Відділу примусового виконання рішень державної виконавчою служби Головного управління юстиції у Запорізької області протиправною, визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень державної виконавчою служби Головного управління юстиції у Запорізької області про повернення виконавчого документа стягувачу, а також про відновлення виконавчого провадження.

Постановою Великобілозерського районного суду Запорізької області від 13.06.2012 р. адміністративний позов задоволено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідачем не надано доказів правомірності дій державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець не вчинив необхідних виконавчих дій у спосіб та порядок, визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Не погодившись з судовим рішенням , відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Великобілозерського районного суду Запорізької області від 13.06.2012 р., прийняти нове рішення, в якому відмовити позивачу в задоволенні позову.

Відповідач вказує, що реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел відповідно до конкретних напрямків витратної частини бюджету Пенсійного фонду України. Бюджет Пенсійного фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Виключно Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Управління пенсійного фонду України в Великобілозерському районі Запорізької області не являється розпорядником коштів, а фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету. Станом на 13.04.2012 року управлінню не були виділені кошти. З урахуванням зазначеного вище, застосування санкцій, передбачених статтями 75, 89 Закону «Про виконавче провадження», до Управління пенсійного фонду України в Великобілозерському районі Запорізької області неможливо, оскільки існують поважні причини, які унеможливлюють виконання рішення суду боржником. Крім того, відповідач зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 визначено, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Представники сторін, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, до суду не прибули.

Дослідивши матеріали справи, а також рішення суду в межах апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що на підставі рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 22.08.2011 року по справі № 2а-954/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Великобілозерському районі Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, 26.08.2011 року видано виконавчий лист. Із змісту виконавчого листа вбачається, що Управління пенсійного фонду України в Великобілозерському районі Запорізької області зобов'язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 надбавки до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.02.2011 року по 22.07.2011 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплачених сум (а.с. 3).

30.08.2011 року даний виконавчий лист було пред'явлено до примусового виконання до відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, що підтверджується заявою представника стягувача (а.с. 4).

13.04.2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Немною С.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому державний виконавець не зазначив причин, що перешкоджали виконанню рішення суду, а послався на право КМУ визначати видатки держави та рішення Конституційного суду щодо цих повноважень.

Стаття 47 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік підстав повернення виконавчого документа стягувачу.

Зокрема пунктом 9 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Однак, про звернення стягнення на майно органу Пенсійного фонду у рішенні суду та виконавчому листі не йдеться. Що стосується обов'язку відповідача,здійснити виплати позивачу, слід зазначити наступне.

Практика Європейського Суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України», від 29.06.2004 року у справі «Жовнер проти України», від 29.06.2004 року у справі «Півень проти України») свідчить про те, що право на судовий розгляд гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін. Європейський Суд з прав людини зазначає у цих рішеннях, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. Крім того, Європейський Суд з прав людини звернув увагу на те, що суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Неспроможність державних органів забезпечити виконання судових рішень у цих справах слід вважати порушенням права заявників на мирне володіння своїм майном.

Оскільки боржником у даній справі виступає держава, яка в особі компетентного органу повинна здійснити позивачу соціальні виплати та враховуючи те, що відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, і повернення виконавчого листа стягувачу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що постанову державного виконавця не можна вважати обґрунтованою, та такою, що відповідає чинному законодавству, що є підставою для задоволення позову.

Отже, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови Великобілозерського районного суду Запорізької області від 13.06.2012 р. - відсутні.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Великобілозерського районного суду Запорізької області від 13.06.2012 р. - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова