Постанова № 40900299, 06.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/7005/14-п Головуючий у І інстанції Туманова К. Л.Провадження № 33/780/638/14 Доповідач у 2 інстанції ПолосенкоКатегорія 429 06.10.2014

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 жовтня 2014 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Полосенко В.С., за участю: прокурора Сагана Д.В., представника Київської митниці Міндоходів - Павленка С.Л. особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністравної відповідальності ОСОБА_2 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2014 року, якою,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, працюючого приватним підприємцем, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., з конфіскацією вилученої у нього валюти в розмірі 6000 доларів США в дохід держави,-

В С Т А Н О В И В :

За постановою судді, 25 червня 2014 року, о 10 годині 00 хвилин, під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу "Приліт" терміналу "Д" ДП МА "Бориспіль" громадянин України ОСОБА_2, який прилетів до України з Туреччини, м. Стамбул, літаком а/к "Турецькі авіалінії", рейсом № 457, своїми діями обрав канал позначений символами зеленого кольору - "зелений коридор", тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний коридор України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення.

Після перетину пасажиром "білої лінії", яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю "зелений коридор", пасажиру було задано запитання щодо наявності в нього готівки, на що він відповів, що має при собі близько 20 000 доларів США. Після цього пасажира було запрошено до службового приміщення митниці залу "Приліт" терміналу "Д" ДП МА "Бориспіль", де громадянин України

ОСОБА_2 видав готівку в розмірі 19 590 доларів США, які знаходились в одному з відділень ручної поклажі (барсетці) пасажира.

Таким чином, ОСОБА_2 порушив порядок переміщення готівки через митний кордон України.

На вказану постанову судді, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просив постанову судді скасувати та закрити провадження по справі в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МКУ.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що готівка переміщувалась ним без ознак приховування, а всі кошти належать громаді.

Вважає, що своїми діями істотної шкоди державі він не заподіяв, оскільки займався благодійністю, в зв'язку з чим застосування конфіскації до нього буде порушенням положень ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції, оскільки покладатиме на нього « індивідуальний надмірний тягар».

Вислухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності в підтримку поданої апеляційної скарги та її представника, думку представника Київської митниці Міндоходів та прокурора, які вважають постанову судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги приходжу до наступного.

Висновок судді про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні порушення митних правил повністю знайшов своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи і стверджується зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил від 25 червня 2014 року № 0355/125000001/14, який був складений за участю перекладача; даними протоколу опитування ОСОБА_2, який винність свою у вчиненні порушення митних правил визнав в повній мірі; доповідною запискою головного державного інспектора відділу УБК та МП Коберника Н.Г. щодо обставин складання протоколу про порушення митних правил; переліком купюр та описом готівки, затриманої у ОСОБА_2.

На підставі зазначених доказів суддя дійшов обґрунтованого висновку, що своїми діями ОСОБА_2 порушив порядок проходження митного контролю у зонах (коридорах) спрощеного контролю та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.471 МК України.

Твердження апелянта про належність готівки, волонтерській організації, а також те що вона переміщувалась без ознак приховування, ніяким чином не спростовують висновок судді щодо порушення ОСОБА_2порядку переміщення готівки через митний кордон України.

Крім того, доводи апеляційної скарги щодо недосконалого знання ОСОБА_2 митного законодавства щодо переміщення валюти не може слугувати підставою для визнання особи невинуватою, оскільки відповідальність за порушення митних правил, передбачене ст.471 МК України настає як при умисній, так і при необережній формі вини

Разом з тим заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про звільнення ОСОБА_2, від адміністративного стягнення у виді конфіскації вилучених валютних цінностей, як товару переміщення якого через митний кордон України обмежено.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «З захисту прав і основних свобод людини», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

У своєму рішенні від 06 листопада 2008 року, по справі «Ісмаїлов проти Російської Федерації», Європейський Суд з прав людини зазначив, що конфіскація валютних цінностей у розмірі 21 348 доларів США належних ОСОБА_4, які він не зазначив у митній декларації, є порушенням ст. 1 Першого протоколу до конвенції з наступних підстав.

Згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів.

Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

Суд також вказав, що органи влади повинні дотримувати розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право заявника на мирне володіння своїм майном, тобто, чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника. Крім того, суд зауважив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення, зокрема, недотриманню вимоги щодо внесення відомостей до митної декларації, а не тяжкості будь-якого правопорушення, яке можна припустити (наприклад, відмивання грошей або ухилення від сплати податків), але яке насправді не було доведене.

Правопорушення, яке вчинив ОСОБА_2, полягало у переміщенні через митний кордон незадекларованих митному органу коштів в сумі 19 590 доларів США, що підлягає обов'язковому декларуванню.

Слід зауважити, що діючим законодавством України ввезення готівкової іноземної валюти в Україну , в принципі не обмежена, обмежена лише сума (10000 євро), яка може бути ввезена без письмового декларування.

В своїх поясненнях ОСОБА_2, вказував, що вилучена у нього валюта належить волонтерській організації МГО «Молодіжна ініціатива» для придбання військових броньованих шоломів (касок), для потреб Української армії, що підтверджується актом про передачу коштів від 16 червня 2014 року.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2 не судимий, до кримінальної чи адміністративної відповідальності раніше не притягувався. Жодних даних, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо - відсутні.

В судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції прокурор та представник митниці також не висловлювали припущень щодо незаконності походження валютних цінностей.

З огляду на наведене, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, приходжу до висновку, що застосування конфіскації, предметів порушення митних правил, в даному випадку є порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, тобто є не пропорційним, оскільки покладає на ОСОБА_2, «індивідуальний надмірний тягар».

За таких обставин постанову судді слід змінити та звільнити ОСОБА_2 від адміністративного стягнення у виді конфіскації валютних цінностей повернувши їх ОСОБА_2

Керуючись ст.294 КУпАП суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову судді Бориспільського міькрайонного суду Київської області від 18 липня 2014 року щодо ОСОБА_2 в частині накладення стягнення у виді конфіскації вилученої валюти змінити.

Грошові кошти в розмірі 6000 доларів США, вилучені відповідно до протоколу про порушення митних правил від № 0355/125000001/14 від 25 червня 2014 року повернути ОСОБА_2.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя В.С. Полосенко