Ухвала суду № 40900045, 14.10.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/2015/14-ц Головуючий у 1-й інст. Рожкова О.С.

Категорія 34 Доповідач Якухно О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Жигановської О.С., Коломієць О.С.

з участю секретаря

судового засідання Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» про стягнення шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 26 серпня 2014 року, -

встановила:

У березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди в сумі 5000 грн. та моральної шкоди в сумі 4000 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 26.10.2012 року на вул.Космонавтів в м.Житомир відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої в нього врізався черговий автомобіль РЕМ «ВАЗ 69» р.н. НОМЕР_1. При цьому, було пошкоджено належний йому мопед та заподіяно шкоду його здоров'ю.

Судом залучено у якості співвідповідача Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго».

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 26 серпня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу і просить скасувати рішення суду першої інстанції, задовольнивши його позовні вимоги. Зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконним та необгрунтованим. Вважає, що суд безпідставно не прийняв до уваги доводи його позовної заяви, показання свідків та не запросив у суд відповідача для його допиту.

В судовому засіданні апелянт та його представник підтримали апеляційну скаргу і пояснив, що він тривалий час не звертався до суду, оскільки водій ОСОБА_3 обіцяв відремонтувати мопед, тобто фактично визнав свою вину. На даний час він самостійно його відремонтував. Будь-яких документальних доказів про витрати на ремонт та лікування він не має. ДТП працівниками міліції не оформлялося. Посвідчення водія відповідної категорії він не має.

Представники відповідачів доводи апеляційної скарги не визнали і пояснили, що позивач сам впав біля задньої частини автомобілю РЕМу, який зупинився на перехресті, а тому сам винен у ДТП. Пошкоджень на останньому не було.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26 жовтня 2012 року на перехресті вулиці Космонавтів та провулку 3-го Селецького в м.Житомирі, відбулося зіткнення мопеда «ROMET р.н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля «УАЗ» р.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та належного Публічному акціонерному товариству «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго», в якій працює водій (а.с.6, 29-30).

Відмовляючи у задоволенні вимог, суд виходив із недоведеності вимог про відшкодування шкоди та недостатності доказів вини водія автомобіля «УАЗ».

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ст.1167 ЦК України).

Статтею 1172 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, покладено на юридичну або фізичну особу, в якій він працює.

Згідно п.1.10 Правил дорожнього руху України транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Мопед є двоколісним транспортним засобом.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відбулося зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки і у такому разі підлягає застосуванню норма ст.1188 ЦК України.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме :

шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст.1188 ЦК України).

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.59 ЦПК України).

За змістом законодавства та встановлених правовідносин потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду. При цьому, підлягає доведенню і вина водія іншого транспортного засобу у зв'язку із участю у ДТП кількох транспортних засобів.

Як встановлено судом, вказана дорожньо-транспортна пригода та її наслідки не зареєстровані у встановленому законодавством порядку та не зафіксовані у відповідних протоколах органів ДАЇ.

Із письмових доказів мається лише розписка від 26.10.2012 року, в якій ОСОБА_2 зазначив про відсутність претензій до водія ОСОБА_3 з приводу ДТП, яка мала місце на перехресті вищевказаних вулиць 26.10.2012 року.

Крім того, факт дорожньо-транспортної пригоди підтверджується висновком № 2863 про медичний огляд ОСОБА_2 на стан сп'яніння та довідкою № 9263 про звернення позивача до травмпункту Житомирської центральної міської лікарні № 1 з наявними травмами (а.с.7-8).

В ході розгляду справи свідок ОСОБА_4 підтвердив, що він бачив, як автомобіль «УАЗ», виїжджаючи із другорядної дороги, не дав переваги у русі водію мопеда і той здійснив наїзд в бокову частину автомобіля, при цьому отримав травму та був пошкоджений мопед.

Суд вірно вважав, що позивачем не надано переконливих та належних доказів на підтвердження вини водія ОСОБА_3 у вчиненні даної ДТП та розміру заподіяної шкоди.

Показання свідка ОСОБА_4 про виїзд автомобіля «УАЗ» з другорядної дороги, не можуть вважатися беззаперечним доказом вини водія автомобіля, без підтвердження вказаних обставин іншими доказами, які потребують спеціальних знань : протоколами огляду місця події та транспортних засобів, в яких зазначається дорожня обстановка та дорожні знаки, пошкодження транспортних засобів, місце розташування ТЗ після ДТП, висновку експерта про відсутність технічної можливості у водія мопеда уникнути зіткнення, оцінки пошкоджень транспортного засобу та інше.

На підставі наданих суду доказів, неможливо прийти до обґрунтованого висновку про винність водія ОСОБА_3 та розмір заподіяної шкоди, а тому суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

В судовому рішенні допущено описку щодо прізвища позивача, яка може бути виправлена згідно із ст.219 ЦПК України і не є підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст.209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 26 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий

Судді