Вирок № 40899776, 07.08.2014, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/8838/14-к

Пр. № 1-кп/521/541/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2014 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючий суддя - Старіков О.О.

секретар - Тимчій А.М.

прокурори - Газієв А.Е., Бурлака Я.К.

за участю обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2

перекладача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1; ІНФОРМАЦІЯ_1; уродженця м. Зугдіді, Грузії; одруженого; не працюючого; зареєстрованого: АДРЕСА_2, що мешкав: АДРЕСА_1.

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, 13.05.2014 року, приблизно о 13 годині 50 хвилин, разом з невстановленою слідством особою, на автомобілі «ВАЗ-2199», д/н НОМЕР_1, прибули до магазину «Автозапчастини», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 10, де ОСОБА_1 вийшовши з машини таємно викрав шкіряну сумку, коричневого кольору, вартістю 1000 гривень, з грошовими коштами в сумі 1000 гривень, які належать ОСОБА_4 з салону автомобіля «ЗАЗ DAEWOO LANOS», д/н НОМЕР_2, , проте дії ОСОБА_1 були помічені та в подальшому з метою утримання майна ОСОБА_1 застосував погрозу насильства небезпечного для життя чи здоров'я, продемонструвавши ніж потерпілому.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 показав, що він та малознайомий хлопець на ім'я ОСОБА_10 13.05.2014 року їхали на автомобілі ВАЗ-2199, автомобілем керував він. В районі аеропорту в м. Одесі він побачив автомобіль з відкритими дверцятами, в салоні якого знаходилася сумка. Він вирішив здійснити крадіжку вказаної сумки для чого зупинився біля вказаного автомобіля та дістав сумку з салону. У цей час його дії були помічені власником автомобіля. Власник підбіг до нього та в них почалася сварка, в ході якої він був затриманий. В даний час він не пам'ятає чи використовував він ніж в ході сварки з власником автомобіля, проте не виключає таку можливість. ОСОБА_10 про його намірі викрасти сумку нічого не знав та під час сварки з потерпілим вийшов з автомобіля та втік. В скоєному кається.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що він працює в магазині «Автозапчастини». 13 травня 2014 року до нього в мазазин приїхав ОСОБА_4, придбав свічі та почав їх міняти на площадці перед магазином не зачиняючи двері автомобіля. У цей час він знаходився у торговому залі та усе бачив у вікно. Через деякий час на стоянку під'їхав автомобіль «ВАЗ 99», сірого кольору та зупинився біля автомобіля ОСОБА_4. З автомобілю вийшов ОСОБА_1, підійшов до автомобіля ОСОБА_4 та витягнув сумку. Свідок покликав ОСОБА_4 та направився до його автомобіля. На шум вийшли продавці - Стиценко, ОСОБА_6 та охоронець. ОСОБА_1 швидко витягнув ніж та почав махати ножем. ОСОБА_4 вирвав сумку та вибів ніж у ОСОБА_1. З автомобіля «ВАЗ 99» вийшов другий чоловік та теж дістав ніж, він вибив в нього ніж. Вони затримали ОСОБА_1 в Селекційному інституті, другий чоловік, який був з ОСОБА_1, втік.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що 13 травня 2014 року він знаходився в магазині «Автозапчастини», коли ОСОБА_5 викликав працівників магазину на вулицю. Вони зрозуміли, що було скоєно пограбування автомобіля ОСОБА_4. На стоянці стояв автомобіль ОСОБА_4 та автомобіль «ВАЗ 99». Вони сіли в автомобіль та поїхали в район Іванівського мосту, де затримали ОСОБА_1, другий чоловік втік. Потім він побачив ножі, які дістали з під автомобіля.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що 13 травня 2014 року він працював в магазині «Автозапчастини», почув шум, потім крик ОСОБА_5, на який він вийшов та побачив, як двоє чоловіків втікають. Працівники магазину сіли в автомобіль та поїхали за ними. Вони наздогнали ОСОБА_1 та затримали його, другий чоловік втік. Ножі побачив, коли працівники міліції достали спочатку один, потім другий з під автомобіля.

Окрім допиту обвинуваченого та свідків, суд з'ясував обставини та перевіряв їх іншими доказами, а саме досліджував документи, які долучені до матеріалів кримінального провадження на 170 аркушах, в тому числі:

- отримані в порядку ст. 225 КПК України докази, а саме допит потерпілого ОСОБА_4 який показав, що він під'їхав до магазину, щоб придбати свічки на автомобіль. Він почав їх міняти та почув, що його покликав ОСОБА_5, який був на сходах, в 6-7 кроках від автомобіля. Він побачив ОСОБА_1 з його сумкою, яка до цього знаходилася на пасажирському сидінні його автомобіля. Він окликнув ОСОБА_1, а той дістав з кармана ніж з білим лезом та чорною ручкою. Він вихватив у ОСОБА_1 свою сумку та вдарив нею ОСОБА_1, вибивши ніж. Після чого з автомобіля вийшов другий чоловік з ножем. Вибігли люди з охорони магазина. ОСОБА_1 та другий чоловік почали втікати в сторону Іванівського мосту. Вони сіли в автомобіль ОСОБА_5 та поїхали за ними. Вони наздогнали ОСОБА_1 в Селекційному інституті, другий чоловік втік (т.1 а.п 88-99);

- протокол огляду місця події від 13.05.2014 року, згідно якого було оглянуто місце події за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 10, де було вилучено два ножа, які оглянуті та долучені до матеріалів кримінального провадження як речові докази (т.1 а.п.12-17, 47);

- висновок експерта №158 від 23.05.2014 року, згідно якого два ножі №1, №2 - виявлені при огляді місця події 13.05.2014 року, по вул. Овідіопольська дорога, 10 у м. Одесі, до категорії холодної зброї не відносяться. Два ножа №1, №2 - виготовлені промисловим (фабричним) способом. Два ножа №1, №2 - є складними, кишеньковими ножами, за типом туристичного ножа, господарсько-побутового призначення до категорії холодної зброї не відносяться (т.1 а.п.101-109);

- заява від 13.05.2014 року, згідно якої ОСОБА_4 добровільно видав працівникам міліції шкіряну сумку коричневого кольору, грошові кошти в сумі 1000 гривень, які оглянуті та долучені до матеріалів кримінального провадження як речові докази та віддані під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_4 (т.1 а.п.36, 37-39, 40, 41);

- постанова про прилучення до кримінального провадження речових доказів від 14.05.2014 року, згідно якої кільце круглої форми із металу білого кольору, два ключі від автомобілю, мобільний телефон «Nokia 105», сім карта оператора «Київстар» долучені до матеріалів кримінального провадження як речові докази (т.1 а.п.47);

- протокол огляду предметів від 14.05.2014 року, згідно якого було оглянуто автомобіль «ВАЗ-2199», сірого кольору, д/н НОМЕР_1 та долучено до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ (т.1 а.п.48, 49);

- характеризуючий матеріал (т.1 а.п.127-135, та долучений до матеріалів провадження в ході судового розгляду).

Визначаючи кваліфікацію дій ОСОБА_1 суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 з метою утримання викраденого майна застосував погрозу насильства (продемонстрував ніж).

Проте суд вважає, що сторона обвинувачення не спростувала поза розумним сумнівом твердження сторони захисту щодо відсутності змови між обвинуваченим ОСОБА_1 та невстановленою особою на ім'я ОСОБА_10, який був направлений на утримання викраденого майна з застосуванням погрози насильства.

Крім того, фактичні обставини справи вказують на відсутність такої змови.

Згідно показів потерпілого та свідка ОСОБА_5 чоловік на ім'я ОСОБА_10 не приймав участі на стадії таємного викрадення майна (залишався в машині). Потерпілий вказує, що він відібрав у ОСОБА_1 сумку, якою вибив з рук останнього ніж, а потім з машини «ВАЗ 99» вийшов інший чоловік. Таким чином, в показах свідків та потерпілих не має даних які б свідчили, що дії невстановленої особи на ім'я ОСОБА_10 були спрямовані на заволодіння майном або на утримання майна (майно вже знаходилась у потерпілого на момент виходу ОСОБА_10 з машини).

Судом під час судового розгляду встановлено, що викладені у вироку обставини були відомі слідчому та прокурору під час складання обвинувального акту. Однак ні слідчий ні прокурор не приділили достатньої уваги вказаним обставинам та не надали відповідної правової оцінки вказаним фактам та непорушним доказам.

Таким чином, суд вважає, що надані стороною обвинувачення докази, як доведення провини ОСОБА_1 у скоєння ним злочину, який передбачено ч.2 ст. 187 КК України, не мають підстав вважатись доказами наявності в діях ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

При цьому, суд вважає, що надані стороною обвинувачення докази свідчать про доведеність провини ОСОБА_1 у скоєні кримінального правопорушення, яке передбачено ч.1 ст. 187 КК України. Вказаний висновок підтверджується тим, що ОСОБА_1, в момент застосування погрози насильства небезпечного для життя чи здоров'я не мав можливості розпорядитися чи користуватися вилученим майном та його дії були направлені на його утримання.

Таким чином, суд в порядку ч.3 ст. 337 КПК України змінює правову кваліфікацію кримінального правопорушення, так як така зміна покращує становище обвинуваченого.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст. 187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).

Відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає, що обставинами, які пом'якшують покарання є визнання вини та щире каяття.

При цьому, суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 визнав себе винним у доведеному в суді злочину, та не визнання провини у інкримінованому досудовим слідством злочину не може свідчить про не визнання вини.

Відповідно до ст. 67 КК України, суд не встановлює обставин, які обтяжують покарання.

При визначені виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого злочину; особу винного, а саме - те що обвинувачений раніше не судимий (т.1 а.п.130), має двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_2) та ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_3), який хворіє на цітомегаловірусний енцефаліт, гідротекологічний синдром, глибоке психомоторне відставання та має статус людини з обмеженими можливостями (матеріали долучені до провадження в ході судового розгляду); його вік та соціальне положення - одружений, характер, мотиви та обставини вчиненого злочину.

Враховуючи викладене, наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає можливим призначити покарання у межах, встановлених у санкції статті 187 ч.1 КК України, та що виправлення ОСОБА_1 можливо без відбування покарання, та вважає можливим звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробування на підставі ст. 75 КК України.

Приймаючи рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 377 КПК України у разі звільнення обвинуваченого від відбування покарання суд звільняє обвинуваченого з-під варти. Таким чином, запобіжний заход у відношенні ОСОБА_1 необхідно змінити з тримання під вартою на домашній арешт.

В зв'язку доведеністю провини ОСОБА_1, у скоєні злочину, який передбачено ч.1 ст. 187 КК України, санкція якої не передбачає конфіскацію майна суд вважає за необхідне зняти арешт з автомобіля «ВАЗ-2199», сірого кольору, д/н НОМЕР_1 та двох ключів від автомобіля, кільця круглої форми із металу білого кольору, мобільного телефону «Nokia 105», сім-карти оператора «Київстар». Крім того, суд вважає за необхідне зняти арешт з майна потерпілої особи - шкіряної сумки коричневого кольору, грошових коштів в сумі 1000 гривень (т.1 а.п.47, 49, 50).

Суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави 737 гривень 10 копійок - вартість проведеної по справі експертизи (т.1 а.п.101-109).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

Застосувати дію ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на один рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину.

Початок перебігу строку відбування покарання визначати з дня проголошення вироку, тобто з 07.08.2014 року.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_1 термін перебування під вартою в період з 13.05.2014 року по 07.08.2014 року.

Запобіжний заход у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 до набрання чинності вироку суду змінити з тримання від вартою на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 в період часу з 18 годин до 9 години.

Негайно звільнити ОСОБА_1 з-під варти та зобов'язати його невідкладно прибути за адресою: АДРЕСА_1.

Контроль за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом покласти на співробітників Овідіопольського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Речові докази - два ножа знищити (т.1 а.п.47, 50); автомобіль «ВАЗ-2199», сірого кольору, д/н НОМЕР_1 та два ключа від автомобіля повернути власнику , або уповноваженій від його імені особі (т.1 а.п.47, 49, 50); кільце круглої форми із металу білого кольору, мобільний телефон «Nokia 105», сім карта оператора «Київстар» - повернути ОСОБА_1 (т.1 а.п.47, 50); шкіряну сумку коричневого кольору, грошові кошти в сумі 1000 гривень вважати повернутими (т.1 а.п.40, 41).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 737 гривень 10 копійок - вартість проведеної по справі експертизи (т.1 а.п.101-109).

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.О. Старіков