Рішення № 40897871, 14.10.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року Справа № 925/1357/14

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Гури І.І., при секретарі - Мирошниченко Б.В., за участю представників сторін: позивача - Сіндряков О.В. за довіреністю, відповідача - Уханенко С.Г. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до госпрозрахункового підприємства "Чигиринські теплові мережі", м. Чигирин Черкаська область про стягнення 516 423,38 грн. ,-

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - позивач) звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до госпрозрахункового підприємства "Чигиринські теплові мережі" про стягнення 516 423,38 грн. (далі за текстом - відповідач), у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 516 423,38 грн., з яких : сума основного боргу в розмір 430 203,11 грн., пені - 32 683,26 грн., 3 % річних - 7 176,57 грн., інфляційні - 46 360,45 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору від 30.09.2013 №13/4003-ТЕ-36 не виконав основного грошового зобов'язання - прострочив оплату за поставлений у 2013 році природний газ.

08 жовтня 2014 року від відповідача надійшов письмовий відзив, у якому він повідомляє суд, що визнає позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення пені в розмірі 32 683,26 грн. та 3% річних в сумі 7 176,57 грн., в решті позовних вимог просить відмовити. відзив містить такі обґрунтування: 29.09.2014 між ГУ Державної казначейської служби України у черкаській області, департаментом фінансів Черкаської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Чигиринської райдержадміністрації, госпрозрахунковим підприємством "Чигиринські теплові мережі" та НАК "Нафтогаз України" укладено договір № 455/30 "Про організацію взаєморозрахунків". Зважаючи на відмінність істотних умов договору про організацію взаєморозрахунків від 29.09.2014 №455/30 від умов договору купівлі-продажу природного газу №13/4003-ТЕ-36 від 30.09.2013 в частині проведення розрахунків за природний газ, вважаю договір про організацією взаєморозрахунків відповідно до ч. 2 ст. 604 ЦК України - одним із способів припинення первісного зобов'язання, в даному випадку договору купівлі-продажу природного газу, в частині розрахунків за газ. Щодо інфляційних нарахувань Позивачем розрахунок інфляційних здійснено з порушенням вказаних положень Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" - п. 3.1., п. 3.2., що свідчить про необґрунтованість розрахунку.

Перед початком судового засідання представник позивача подав до суду письмові пояснення у справі стосовно застосування ч. 2 ст. 604 ЦК України (новація) у зобов'язаннях відповідача за договором купівлі-продажу природного газу від 30.09.2013 № 13/4003-ТЕ-36. В поясненнях представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги повністю, та вказує наступне. У своєму відзиві на позов відповідач посилається на договір від 29 вересня 2014 року №455/30 про організацію взаєморозрахунків як на такий, що за своєю правовою природою є новацією і відповідно до ч.2 ст. 604 ЦК України є одним із способів припинення зобов'язання між сторонами, у наведеному випадку - договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2013 13/4003-ТЕ-3б. Наведені твердження відповідача є надуманими, безпідставними, такими, що не відповідають дійсності. Посилання на договір від 29 вересня 2014 року №455/30 про організацію взаєморозрахунків, як на новацію договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2013 13/4003-ТЕ-Зб, не відповідає дійсності, оскільки зазначений договір не є новацією в розумінні ч.2 ст. 604 ЦК України, з огляду на те, що він не припинив первісні зобов'язання за договором від 30.09.2013 13/4003-ТЕ-3б купівлі-продажу природного газу, а ним лише організовано взаєморозрахунки із заборгованості за природний газ, отриманого в тому числі за вказаним договором купівлі-продажу природного газу.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який є двостороннім правочином, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити отриманий природній газ на умовах та в строки встановлені договором; при цьому умовами договору не передбачено залежність строків оплати газу від своєчасності надходження коштів для погашення різниці в тарифах, у зв'язку з чим відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах не с підставою для звільнення відповідача від передбаченої Законом і договором відповідальності за порушення строків оплати газу, з відповідача підлягає стягненню передбачена умовами п.7.2 договору пеня і 3% річних та інфляційні відповідно до ст. 625 ЦК України. Представник позивача також посилається на постанови Вищого господарського суду України від 09 квітня по справі №910/16351/13, від 03 червня 2014 року по справі №910/341/13, від 24 червня 2014 року по справі № 910/16766/13.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримав позовні вимоги повністю;

- представник відповідача заперечив проти стягнення основного боргу з підстав, викладених у відзиві на позов, в процесі розгляду справи змінив позицію щодо розрахунку інфляційних, розрахунок інфляційних, зроблений позивачем, вважав вірним.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.

30 вересня 2013 року між позивачем (продавець за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) укладено Договір № 13/4003-ТЕ-36 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах цього Договору.

Договір містить наступні основні умови:

- продавець передає покупцеві у період з 1 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 440 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): жовтень - 70,0, листопад - 150,0, грудень - 220,0 (п. 2.1.);

- обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі - плановий обсяг), можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п.2.1.1);

- приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. (п.3.3);

- ціна (граничний рівень цін) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (п.5.1);

- ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ , тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., , всього з ПДВ - 1309,20 грн. (п. 5.2.);

- у разі зміни НКРЕ ціни на природний газ вона є обов'язковими для сторін за цим Договором з моменту введення її в дію (п.5.3);

- оплата за газ здійснюється покупцем виключного грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1.);

- при невиконанні покупцем вимог, передбачених у п. 6.1. цього договору, продавець має право обмежити передачу газу покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий природний газ по цьому договору (п.6.2.);

- строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п.9.3).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 430 203,11 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств та не заперечується відповідачем.

В порушення умов Договору, відповідач не виконав основного грошового зобов'язання, прострочив оплату за поставлений у 2013 року природний газ.

За прострочення виконання грошових зобов'язань позивачем нараховані договірна пеня, три проценти річних та інфляційні збитки за вказаний у розрахунках період прострочення.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими повному задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору є стягнення основної заборгованості за поставлений природний газ, договірної пені, три проценти річних за прострочення виконання грошових зобов'язань та інфляційних збитків за договором купівлі-продажу природного газу.

Сторони спірних правовідносин являються правоздатними і дієздатними юридичними особами, суб'єктами господарювання у розумінні ст.ст. 2, 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України); зобов'язання, які виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.

Договір, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, являється договором поставки природного газу.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відносини, що виникають із договору поставки, також врегульовані Цивільним кодексом України (далі - ЦК України). Зокрема, статтею 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом договору поставки, на підставі якого виникли господарські договірні зобов'язання сторін, являється природний газ.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Обов'язкові умови договору між гарантованим постачальником та споживачем природного газу за регульованим тарифом встановлюються в типовому договорі про постачання природного газу.

Права та обов'язки споживачів, встановлені ст.19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу". Так, споживач, серед іншого, зобов'язаний: укласти договір на постачання природного газу; забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів; не допускати несанкціонованого відбору природного газу.

Статтею 23 цього Закону встановлена відповідальність за порушення законодавства з питань функціонування ринку природного газу, яка не передбачає спеціальну відповідальність за порушення зобов'язань щодо строків та порядку оплати за спожитий природний газ. Отже до спірних правовідносин щодо порядку та строків оплати застосовуються положення договору та положення ГК України, ЦК України.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке виразилось у простроченні виконання грошових зобов'язань з оплати за поставлений товар.

У ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно стаття 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення оплати позивачем нарахована пеня в сумі 32683,26 грн. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення , по кожній поставці окремо, з врахуванням зазначених умов Договору, положень ГК України, часткової сплати вартості поставленого природного газу. Розрахунок договірної пені перевірений судом, він зроблений вірно.

За прострочення оплати позивачем нараховано три проценти річних в сумі 7176,57 грн. з врахуванням зазначених умов Договору, положень ГК України. Розрахунок перевірений судом, він зроблений вірно.

За прострочення оплати позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 46360,45 грн. з врахуванням зазначених умов Договору, положень ГК України. Розрахунок перевірений судом, він зроблений вірно.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, договірної пені, три проценти річних та інфляційні збитки за прострочення виконання грошового зобов'язання підлягають повному задоволенню.

З огляду на наведені норми законодавства та докази, наявні у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, , а саме: 10328,46 грн. судового збору.

Керуючись ст. 49, ст. 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з госпрозрахункового підприємства "Чигиринські теплові мережі" (20902, вул. Енергетиків, буд. 11/1, м. Чигирин, Черкаська область, код ЄДРПОУ 31165782) на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001,вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, ідентифікаційний код 20077720): 430 203,11 грн. основного боргу, 32683,26 грн. пені, 7176,57 грн. три проценти річних, 46360,45 грн. інфляційних збитків та 10328,46 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 15 жовтня 2014 року.

Суддя І.І. Гура