Постанова № 40895263, 26.03.2014, Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/1282/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.03.2014 р. селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області:

Головуюча суддя - Мумига І.М.

за участю секретаря - Комар К.В.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Суховенко В.М.

прокурора - Кобернюк Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 03 грудня 2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області, котрий він остаточно уточнив 12 березня 2014 року, в якому просить:

1.Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області щодо відмови у перерахуванні його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та його виплаті у відповідності з 23-річним стажем судді, покласти на Управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області обов»язок перерахування та виплати в подальшому з 01.05.2014 року його щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 86 відсотків від грошової винагороди працюючого судді відповідної посади;

2. Покласти на відповідача обов'язок:

1) провести перерахування розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці, помісячно, починаючи з квітня 2008 року по 2010 рік включно та виплатити недораховану частину цього утримання в сумі 57 840, 13 грн.

2) провести перерахування розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2011 року по квітень 2014 року та виплатити недораховану його частину в сумі всього 344 392,12 грн.

3. Стягнути йому з відповідача понесені витрати по оплаті судового збору в сумі 68,82 грн.

На підставі ухвали суду від 04.12.2013 року про залишення у відповідності до ч. 1 ст. 100 КАС України частини адміністративного позову без розгляду, розгляд справи проводиться за період з 12.06.2013 року.

З метою захисту прав та інтересів ОСОБА_1 в справу вступив прокурор Компаніївського району Кіровоградської області. (а.с. 54-55).

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що він вийшов у відставку з посади судді Компаніївського районного суду Кіровоградської області у 2004 році, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області та отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 3 260,32 грн. З огляду на підвищення заробітної плати працюючого судді він вважає наявними підстави для перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді та виплати відповідної різниці. Однак, відповідач відмовив йому в такому перерахуванні через безпідставність вимог, посилаючись на те, що право на перерахунок згідно із ч. 4 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» мають лише судді Конституційного Суду України у відставці. Вважає відмову неправомірною, посилається на певні нормативні акти, а також на рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року у справі щодо змін умови виплат пенсій і щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав у повному обсязі та пояснив, що для здійснення Управлінням Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області перерахунку відсутні підстави, оскільки Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-УІ не передбачає право інших суддів у відставці, окрім суддів Конституційного суду України, на проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Прокурор Компаніївського району Кіровоградської області вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, думку прокурора, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позову частково.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України, яка визначає предметну підсудність адміністративних справ, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Таким чином, суд вважає, що судом першої інстанції при постановленні рішення не порушена предметна підсудність.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 22 березня 1994 року по 10 серпня 2004 року працював на посаді судді Компаніївського районного суду Кіровоградської області.

Указом Президента України від 30 липня 2004 року за № 853/2004 звільнений з посади судді Компаніївського районного суду Кіровоградської області у відставку (а.с.145).

Згідно розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та утримання щомісячного (довічного) грошового утримання працюючому судді та судді у відставці, отримання вихідної допомоги, що складена відділом кадрів Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, позивачеві визначений стаж роботи, який дає право на встановлення щомісячного (довічного) грошового утримання станом на 10.08.2004 року - 21 рік 11 місяців 02 дня. (а.с. 141).

Згідно з п. п, 1, 2 ч. З ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах, повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, а саме: заробітної плати, пенсії, щомісячного довічного грошового утримання тощо, надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

Умови призначення і порядок виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на момент призначення його позивачу встановлювались Законом України "Про статус суддів" та Постановою Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 року N 2863-ХІІ.

Згідно п.4 ст.43 Закону України "Про статус суддів" судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання...".

Абзацом 3 пункту 1 вищезазначеної Постанови Верховної Ради України (в редакції до 01 січня 2008 року) було встановлено, що в разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється, виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.

Згідно ч.3 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI, яка (стаття) набрала чинності 30 липня 2010 року, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Норми вказаних статей, що діяли у різний проміжок часу, визначають, що даний вид соціального забезпечення судді у відставці виплачується щомісячно та залежить від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, тому на момент виходу у відставку держава гарантувала позивачеві отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 82 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Таким чином, право судді у відставці на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, передбачено частиною третьою статті 138 Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-V максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві перехідні положення названого Закону України № 3668-VI від 8 липня 2011 року передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Згідно ч.5 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI зі змінами, внесеними Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI, максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Конституційний суд України в своєму рішенні від 03 червня 2013 року по справі №3-рп/2-13 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), вказав, підлягають застосуванню частини перша, друга статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668 як такі, що не суперечать Конституції України, а саме частина третя статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, яка суперечить Конституції України‚ не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: "щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання". Дані обставини позбавили відповідача права з 03.06.2013 року при перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання враховувати розмір прожиткового мінімуму, установленого для осіб, які втратили працездатність.

Оскільки предметом спору є право позивача на перерахунок (розрахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, посилання управління Пенсійного фонду на те, що проведення перерахунку довічного грошового утримання судді передбачено виключно для суддів Конституційного Суду України, судом не беруться до уваги, з огляду на викладене вище.

Враховуючи те, що позивач є суддею у відставці, а відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про статус суддів", що була чинною на час призначення йому довічного грошового утримання, за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку, з огляду на положення статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд вважає, що відповідач мав здійснити перерахунок розміру довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ч.3 ст.138 Закону № 2453 з метою приведення розміру такого утримання у відповідність з розміром утримання судді, що працює на відповідній посаді. Отже, бездіяльність відповідача щодо не проведення позивачеві перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці є протиправною.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з розрахунку 82% від заробітку та виплачувалось в сумі 3 260, 32грн. (а.с.5).

За довідками територіального управління ДСА України в Кіровоградської області про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, які надані ОСОБА_1, заробітна плата працюючого на відповідній посаді судді складала: з червня по грудень 2013 року - 17 205 грн., з 01 січня 2014 року - 18 270 грн. (а.с. 133-134).

У відповідності до ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Аналізуючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді, то відповідачем порушено право позивача на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці у зв'язку з підвищенням грошового утримання (суддівської винагороди) судді, працюючого на відповідній посаді, а тому порушене право підлягає захисту.

При цьому суд виходить з того, що встановлена гарантія матеріального забезпечення судді у відставці не може бути знівельована в зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана.

Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Таким чином, виходячи з норм ст.58 Конституції України та правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року року № 3-рп/2-13, слід дійти висновку, що матеріальні та соціальні гарантії судді у відставці, які були встановлені на день виходу позивача у відставку не можуть бути обмежені або скасовані ані новими законами, ані внесенням змін до чинних законів.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в подальшому суд вважає за необхідне вказати слідуюче.

У відповідності до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд вважає, що вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на майбутнє з 01.05.2014 року у розмірі 86% від грошової винагороди працюючого судді відповідної посади є безпідставною за відсутності порушеного права з огляду на ч.1 ст.2 КАС України, а тому, в будь-якому випадку, на день розгляду даної справи є передчасною.

Суд також вважає, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену винагороду в грошовому вигляді, тобто в гривнях, у сумах зазначених в адміністративному позові та додатках до нього, задоволенню не підлягають, оскільки такі виплати позивачу не були нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування грошової винагороди працюючого судді відповідної посади замість органу, на який покладено такі повноваження.

Враховуючи те, що суд не вправі виконувати функції суб'єкта владних повноважень, покладені на нього законом, та питання щодо здійснення перерахунку пенсії відносяться до компетенції органів Пенсійного фонду України, суд визнав необхідним зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області, здійснити перерахунок грошової винагороди працюючого судді відповідної посади, починаючи з 12 червня 2013 року по 26 березня 2014 року включно, відповідно до статей 129, 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області,

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати, документально підтверджені позивачем, підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області щодо відмови у перерахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 82 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи із 12 червня 2013 року по 26 березня 2014 року включно.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області нарахувати ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_1) щомісячне грошове довічне утримання судді у відставці в розмірі 82 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, згідно довідок Територіального управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області та виплатити різницю між нарахованим та фактично виплаченим щомісячним довічним грошовим утриманням судді у відставці, починаючи з 12 червня 2013 року по 26 березня 2014 року включно.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені витрати по оплаті судового збору в сумі 65,15 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Компаніївський районний суд Кіровоградської області шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя ____І.М. Мумига