Ухвала суду № 40894057, 08.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2014 р. Справа № 814/1649/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Жука С.І.,

- Кравченко К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Сервис" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "Юг-Сервис" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001262201 від 03 червня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 13 249 грн. за порушення п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що висновки про порушення вимог ПК України є безпідставними, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідачем позов не визнано, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у межах повноважень, що передбачені нормами ПК України, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0001262201, що було прийнято ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області 03 червня 2014 року.

В апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п.2 ч.1 ст. 197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Вирішуючи справу, судом першої інстанції встановлено, що з 16 травня 2014 року по 20 травня 2014 року податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Юг-Сервис" з питань правомірності формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "ТБК "ФАВОРІ-СТРОЙ" за січень 2014 року та правомірності формування валових доходів та податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у ТОВ "ТБК "ФАВОРІ-СТРОЙ" у відповідному періоді, результати якої оформлено актом від 23 травня 2014 року №1914/14-02-22-01/38312746.

Відповідно до акта перевірки, до податкового кредиту з ПДВ за лютий 2014 року ТОВ "Юг-Сервис" віднесло суму 10 599 грн. - ПДВ, що був сплачений позивачем на користь ТОВ "ТБК "ФАВОРІ-СТРОЙ" у складі вартості придбаних у січні 2014 року товарів.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягав сплаті до бюджету у лютому 2014 року на 10 599 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 03 червня 2014 року №0001262201 ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області з посиланням на п.п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 і п.123.1 ст. 123 ПК України, збільшила суму грошового зобов'язання ТОВ "Юг-Сервис" з ПДВ на 13 249 грн. (з яких 10 599 грн. - за основним платежем, 2 650 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що складений відповідачем акт перевірки №1914/14-02-22-01/38312746 від 23 травня 2014 року не підтвердив порушення позивачем вимог ПК України, у зв'язку з чим не може бути підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198 ПК України).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Таким чином, обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції, а предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Протягом перевіряємого періоду ТОВ "Юг-Сервис" мало господарські взаємовідносини з ТОВ "ТБК "ФАВОРІ-СТРОЙ".

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки товару №9 від 08 січня, який був укладений ТОВ "Юг-Сервис" з ТОВ "ТБК "ФАВОРІ-СТРОЙ" позивачем надано рахунок-фактури №СФ-0000001 від 08 січня 2014 року, податкова накладна №3502 від 08 січня 2014 року, видаткова накладна №3502 від 08 січня 2014 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №3 від 04 лютого 2014 року та журнал проводок.

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг, у зв'язку з чим твердження апелянта щодо відсутності доказів, які розкривають зміст та обсяг господарських операцій є необґрунтованими.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ "ТБК "ФАВОРІ-СТРОЙ", що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

Посилання апелянта на акт ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська №561/12-34-22-04/38251558 від 26 березня 2014 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ТБК "ФАВОРІ-СТРОЙ" з питань визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податків у період з 01 липня 2012 року по 01 березня 2014 року" колегія суддів вважає безпідставними, оскільки висновки акта жодним чином не доводять факт порушення позивачем приписів податкового законодавства при отриманні товарів у контрагента, оскільки можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з податку на додану вартість по операціям з таким контрагентом.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу на кримінальне провадження №32014130110000032 від 19 березня 2014 року, яке порушено за фактом реєстрації невстановленими особами на ім'я гр. ОСОБА_1. ТОВ "ТБК "Фаворі-Строй" без мети здійснення підприємницької діяльності, за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 205 КК України, оскільки доказом наявності ознак фіктивності ТОВ "ТБК "Фаворі-Строй" може бути тільки вирок суду в кримінальній справі, а протокол допиту свідка та постанова про порушення кримінальної справи є матеріалами досудового слідства та не носять преюдиційного характеру.

Платник податків, який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту не має повноважень і обов'язків здійснювати контроль за дотриманням контрагентом, який на час вчинення операцій був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебував на обліку в податковому органі як платник податків, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за порушення вимог законодавства контрагентом.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що позивачем підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0001262201 від 03 червня 2014 року підлягає скасуванню, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: Лук'янчук О.В.

Суддя: Жук С.І.

Суддя: Кравченко К.В.