Ухвала суду № 40890814, 22.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2014 р. Справа № 876/9003/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,

за участі представників

позивача: Митровцій В.І.,

відповідача: Михайлова А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.04.2013р. по справі № 807/266/13-а за позовом Дочірнього підприємства "Дж.Д.Ф.Сервіс ЛТД" до Ужгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Дж.Д.Ф.Сервіс ЛТД" звернулося в суд з позовом до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 21 січня 2013 року № 000011/22-0/32545544, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 299504,00 гривні, №000015/22-0/32545544, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 113658 гривень, №000014/15-0/32545544, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 221940 гривень, №000012/22-0/32545544, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за платежем екологічний податок на загальну суму 11888 гривень.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 року позовні вимоги ДП "Дж.Д.Ф.Сервіс ЛТД" задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС №000011/22-0/32545544 від 21 січня 2013 року, яким ДП «ДЖ.Д.Ф. Сервіс ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 299504,00 гривні; № 000015/22-0/32545544 від 21 січня 2013 року, яким ДП «ДЖ.Д.Ф. Сервіс ЛТД» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 113658 гривень; №000014/15-0/32545544 від 21 січня 2013 року, яким ДП «ДЖ.Д.Ф. Сервіс ЛТД» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 221940 гривень; № 000012/22-0/32545544 від 21 січня 2013 року, яким ДП «ДЖ.Д.Ф. Сервіс ЛТД» збільшено розмір грошового зобов'язання за платежем екологічний податок на загальну суму 11888 гривень.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Ужгородська ОДПІ ГУ Міндоходів оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, та з наведених в ній підстав з посиланням на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального права та неповне з'ясування всіх обставин справи просить скасувати оскаржувану постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.04.2013р. по справі № 807/266/13-а та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ДП "Дж.Д.Ф.Сервіс ЛТД".

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційним судом проведено заміну позивача Ужгородську міжрайонну державну податкову інспекцію ДПСі на процесуального правонаступника Ужгородську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, з 07.12.2012 року по 27.12.2012 року Ужгородською МДПІ проведено виїзну планову перевірку ДП "Дж.Д.Ф.Сервіс ЛТД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року.

За результатами вказаної перевірки Ужгородською МДПІ складено Акт № 18/22-0/32545544 від 04.01.2013 року, яким встановлено порушення:

- п.2.4, п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку,затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, п.п.11.1 п.11.5, п.11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Мінтрансу України від 14.10.97 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 року за № 1282568, п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5. п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями п.44.1, п.44.2 ст.44, п.138.8, п.138.9 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-IV зі змінами та доповненнями, п.16 ПСБО № 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 донараховано податок на прибуток у загальній сумі 283219 гра.;

- п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.198.3 ст.198, п.200.1,п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р № 2755-VІ із змінами та доповненнями встановлено завищення сум бюджетного відшкодування в сумі 221940 грн. ;

- п.242.1 ст. 241 розділу VIII «Екологічний податок» Податкового кодексу України № 2755-ІV від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано екологічний податок за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року сумі 9985 грн.

-ст.103, п.160.5 ст.160 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, в результаті чого встановлено заниження податку на доходи нерезидентів в І кварталі 2012 року в сумі 1477,24 грн.

- п.103.9 ст.103 Податкового кодексу України, а саме не подано до органу податкової служби за своїм місцезнаходженням звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів за І квартал 2012 року.

На підставі вказаного Акту перевірки № 18/22-0/32545544 від 04.01.2012 року, Ужгородською МДПІ винесено податкові повідомлення рішення від 21 січня 2013 року № 000011/22-0/32545544, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 299504,00 гривні, №000015/22-0/32545544, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 113658 гривень, №000014/15-0/32545544, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 221940 гривень, №000012/22-0/32545544, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за платежем екологічний податок на загальну суму 11888 гривень

Згідно з положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.

Пунктом 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207 для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб обов'язковою є накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Аналізуючи вказані вище правові положення та Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що обов'язок ведення, зберігання товарно-транспортних накладних покладено на особу, яка здійснює діяльність по наданню послуг з перевезення, а тому виникнення у ДП «ДжД.Ф. Сервіс ЛТД» права на формування валових витрат та податкового кредиту законодавцем не ставиться в залежність від наявності чи відсутності у нього товарно-транспортних накладних при наявності у нього інших належним чином складених та оформлених первинних документів, як того вимагає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема стаття 9 цього Закону.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку. Так, згідно з частиною 1 цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до положень п.п.14.1.27, п.14.1 ст.14 ПК України витратами вважається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з положеннями п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, визначених згідно з положеннями ПК України. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується із судом першої інстанції, що висновки податкового органу про безпідставність формування валових витрат позивачем за наслідками проведення операцій з ПП «Скіфи», ПП ОСОБА_4 спростовуються в силу вищевикладеного. Факт здійснення господарських операцій позивача з ПП «Скіфи» та ПП «ОСОБА_4.» підтверджується наявними в справі первинними документами.

Таким чином, вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 299504,00 гривні та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 113658 гривень судом першої інстанції задоволено правильно.

Крім цього, згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податку на додану вартість.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що підставою для підтвердження правомірного формування витрат та податкового кредиту, за умови реальності проведених господарських операцій, є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом не надано суду будь-яких доказів, які б спростовували фактичне здійснення операцій з поставки товарів, відображених у податковому обліку позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ №000014/15-0/32545544 від 21 січня 2013 року про зменшення сум бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 221940 гривень ґрунтується на вимогах податкового законодавства України та правомірно задоволено судом першої інстанції.

З приводу донарахування екологічного податку, то статтею 242 Податкового кодексу України визначено об'єкти та базу оподаткування екологічним податком.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно поданих позивачем обґрунтувань технологічного процесу виробництва ДП «Дж.Д.Ф.Сервіс ЛТД» здійснюється виробництво без створення відходів. Податковим органом не надано доказів на підтвердження висновку про те, що позивач проводив нарахування та сплату екологічного податку без врахування фактичних обсягів утворення та розміщення відходів, внаслідок чого занижено нарахування податку до сплати в бюджет.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про те, що висновки податкового органу про донарахування екологічного податку спростовуються матеріалами справи, а тому вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про донарахування позивачу екологічного податку судом першої інстанції задоволена правильно.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог Дочірнього підприємства "Дж.Д.Ф.Сервіс ЛТД", а відтак судом першої інстанції правильно визнано протиправними та скасовано оскаржувані вищевказані податкові повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги Ужгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.04.2013р. по справі № 807/266/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

А.М.Ліщинський

Повний текст ухвали складений 26.09.2014 року.