Постанова № 40888235, 30.09.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/2153/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк О.П.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сапальової Т.В.

суддів: Боровицького О. А. Драчук Т. О.

при секретарі: Майданюк Я.Л.

за участю представників сторін:

представника позивача: Сухар Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Буковинапродукт" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Буковинапродукт" до державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2014 року приватне акціонерне товариство "Буковинапродукт" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2014 року №0000442200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 74501,00 грн., №0000422200 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 163030,00 грн., №0000452200 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 145134,00 грн. (з урахуванням змін до позовної заяви).

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати в частині з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, Чернівецьким окружним адміністративним судом встановлено, що на підставі наказу Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області від 24 лютого 2014 №68 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, направлень на перевірку від 06 березня 2014 року №№149-153, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства "Буковинапродукт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, про що складено відповідний Акт від 25 квітня 2014 року №171/24-10-22/05398421.

У вказаному акті зазначено, що перевіркою встановлено порушення приватним акціонерним товариством "Буковинапродукт", зокрема:

1) підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), пункту 44.2 статті 44, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі мінами та доповненнями), в результаті чого товариством занижено податок на прибуток всього на 60724,00 грн., в тому числі: занижено за І квартал 2011 року в сумі 44705,00 грн., за III квартал 2011 року в сумі 30652,00 грн., за ІV квартал 2011 року в сумі 17401,00 грн., завищено за ІІ квартал 2011 року в сумі 32034,00 грн., а також завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток за 2013 рік в сумі 163030,00 грн.;

2) пункту 2.4 глави 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року (зі змінами та доповненнями), пункту 201.1 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 59602,00 грн., в тому числі за лютий 2011 року в сумі 11,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 3878,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 1622,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 123,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 61,00 грн., за січень 2012 року в сумі 103,00 грн., за квітень 2012 року в сумі 113,00 грн., за червень 2013 року в сумі 53691,00 грн. сум податку, встановлено завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23 Декларації) за липень 2013 року в сумі 116107,00 грн.

Не погоджуючись з такими висновками контролюючого органу, 05 травня 2014 року приватне акціонерне товариство "Буковинапродукт" звернулось до Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області із запереченнями на Акт перевірки від 25 квітня 2014 року №171/24-10-22/05398421.

Листом від 13 травня 2014 року №3543/10/24-22-23 Державна податкова інспекція у Сторожинецькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області повідомила приватне акціонерне товариство "Буковинапродукт" про те, що заперечення від 05 травня 2014 року є необґрунтованими.

На підставі Акту перевірки від 25 квітня 2014 року №171/24-10-22/05398421 Державною податковою інспекцією у Сторожинецькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області 16 травня 2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення: форми "П" №0000422200 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 163030,00 грн.; форми "Р" №0000442200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 74501,00 грн., з яких за основним платежем - 59602,00 грн. та за штрафними санкціями -14899,00 грн.; форми "В1" №0000452200 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 145134,00 грн., з яких сума податку - 116107,00 грн. та штрафні санкції - 29027,00 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення незаконними, приватне акціонерне товариство "Буковинапродукт" звернулось до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до складу валових витрат було включено витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, таких підтверджуючих документів не було представлено контролюючому органу при проведенні перевірки, а тому правомірним є прийняття податкового повідомлення-рішення форми "П" №0000422200 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 163030,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2014 року форми "Р" №0000442200 та форми "В1" №0000452200 суд першої інстанції зазначив, що у 2011 році ПАТ "Буковинапродукт" включено до податкового кредиту ПДВ з отриманих ПММ в сумі 5623,00 грн. згідно з податковими накладними, які оформлені з порушенням встановлено порядку, а саме: в отриманих податкових накладних відсутній код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). По господарським відносинам між приватним акціонерним товариством "Буковинапродукт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Секвойя-СК" реального здійснення господарської операції не відбулось, а позивачем фактично проведено лише документування отримання послуг від зазначеного контрагента.

Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Оцінюючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "П" №0000422200 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 163030,00 грн., колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, в акті перевірки позивача від 25 квітня 2014 року №171/24-10-22/05398421 зазначено, що на порушення п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України товариством до складу інших витрат за 2013 рік включено витрати, які не підтверджені відповідними документами в сумі 163030 грн.

Під час проведення перевірки, а також під час судового розгляду справи позивачем не надано первинних документів на підтвердження задекларованих витрат.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що бухгалтером підприємства було помилково двічі подано податкову звітність по одних і тих же видах робіт, надання послуг тощо, що і призвело до не підтвердження позивачем проведених операцій.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, платнику податків надано право уточнити дані податкової декларації шляхом подачі уточнюючого розрахунку у разі виявлення допущеної помилки.

Позивач вказує, що бухгалтером підприємства двічі включено витрати по одних і тих же видах робіт до податкової звітності, однак своїм правом на виправлення допущеної помилки шляхом подання уточнюючого розрахунку позивач не скористався.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що зазначене порушення не є підставою для накладення штрафних санкцій, а є лише підставою для притягнення посадової особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Ст. 163-1 КУпАП передбачена відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Встановлені Податковим кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення види відповідальності за порушення правил ведення податкового обліку є різними за своєю правовою природою. Відповідно до норм Податкового кодексу України до відповідальності притягується платник податків - юридична особа, або фізична особа - підприємець, в той час як відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення до відповідальності притягується посадова особа платника податків.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "П" №0000422200 від 16 травня 2014 року.

Оцінюючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000442200 від 16 травня 2014 року, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, в акті перевірки позивача від 25 квітня 2014 року №171/24-10-22/05398421 зазначено, що на порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ПАТ "Буковинапродукт" включено до податкового кредиту без документального підтвердження ПДВ в сумі 175706 грн., в тому числі за лютий 2011 року в сумі 11 грн., за серпень 2011 року в сумі 3878 грн., за вересень 2011 року в сумі 1622 грн., за листопад 2011 року в сумі 123 грн., за грудень 2011 року в сумі 61 грн., за січень 2012 року в сумі 103 грн., за квітень 2012 року в сумі 113 грн., за травень 2013 року в сумі 33333 грн., за червень 2013 року в сумі 136465 грн.

Під час проведення перевірки, а також під час судового розгляду справи позивачем не надано первинних документів на підтвердження правомірності включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Проведеною перевіркою встановлено, що у 2011 році ПАТ "Буковинапродукт" включено до податкового кредиту ПДВ з отриманих ПММ в сумі 5623 грн. згідно з податковими накладними, які оформлені з порушенням встановленого порядку, а саме: в отриманих податкових накладних відсутній код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п.п. "і" п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року витребувано у приватного акціонерного товариства "Буковинапродукт" податкові накладні №103/037 від 10.08.2011 року, №1034/037 від 12.08.2011 року, №166/037 від 19.08.2011 року, №211/037 від 25.08.2011 року, 323/037 від 02.09.2011 року, №26 від 24.11.2011 року, №2 від 01.11.2011 року, №33 від 29.11.2011 року.

З вказаних первинних документів, які були досліджені в судовому засіданні, судом встановлено, що вони не містять коду товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів, ввезених на митну територію України), передбаченого п.п. "і" п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000442200 від 16 травня 2014 року.

Оцінюючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000452200 від 16 травня 2014 року, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 03 травня 2013 року між приватним акціонерним товариством "Буковинапродукт" (місцезнаходження: 59050, Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Кам'яна, Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Секвойя-СК" (місцезнаходження: 61001, м. Харків, пр.Московький,131, Підрядник) укладено договір №03/05-01, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе обов'язки по виконанню робіт - капітальний ремонт будівель ЗАТ "Буковинапродукт" по вул. Коцюбинського, 1 в с. Кам'яна Сторожинецького району Чернівецької області. Точні види робіт наведені у кошторису, який є невід'ємною частиною договору. Строк виконання робіт: травень-грудень 2013 року (том 1, а. с. 111-112).

04 квітня 2014 року між позивачем та його контрагентом укладено додатковий договір до договору від 03 травня 2013 року №03/05-01, яким, зокрема, продовжено строк виконання робіт до червня 2014 року (том 1, а. с. 171).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців по товариству з обмеженою відповідальністю "Секвойя-СК" (том 2, а. с. 132), копії довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (том 2, а. с. 133), копії свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість (том 2, а. с. 139-140), копія витягу зі статуту (том 2, а. с. 134-135), копію ліцензії на господарську діяльність у будівництві, пов'язану із створенням об'єктів архітектури серії АД №035817 (том 1, а. с. 170), податкові накладні від 21 травня 2013 року №3 (том 2, а. с. 125) та від 22 травня 2013 року №5 (том 2, а с. 142), акти приймання виконаних робіт за травень 2013 року та за липень-грудень 2013 року (том 1, а. с. 119-139), довідки про вартість виконаних робіт за травень 2013 року (том 1, а. с. 113-117), за грудень 2013 року (том 1, а. с. 118) та за квітень 2014 року (том 1, а. с. 172), підсумкову відомість ресурсів (том 1, а. с. 140-155), зведений кошторис (том 1, а. с. 156-157) та локальні кошториси (том 1, а. с. 158-169).

Вказані первинні документи досліджені апеляційним судом, на підставі чого суд дійшов висновку про реальність операцій позивача по придбанню робіт, оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою їх придбання було подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Довідкою Індустріальної ОДПІ м. Харкова від 15 травня 2014 року №183/20-36-22-02-07/38000667 "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Секвойя-СК" з питань підтвердження господарських відносин з ПАТ "Буковинапродукт" за травень 2013 року" встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин між ПАТ "Буковинапродукт" та ТОВ "Секвойя-СК" за травень 2013 року (том 2, а. с. 115-120).

Колегія суддів не приймає посилання податкового органу на інформацію, отриману від ДПІ у Московському районі м. Харкова акт №88/2203/38000667 від 30.08.2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Секвойя-СК" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року", відповідно до якої ТОВ "Секвойя-СК" відсутнє за місцезнаходженням, не має виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, трудових ресурсів.

З приводу вказаного, колегія суддів зазначає про те, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не ставить в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки позивач має усі необхідні документи на підтвердження реальності здійснених господарських операцій з ТОВ "Секвойя-СК", колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000452200 від 16 травня 2014 року необхідно визнати протиправним та скасувати.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи в частині позовних вимог, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню в частині з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відповідно до ч. 6 ст. 94 якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційним судом в частині позовних вимог прийнято нове рішення, судові витрати підлягають розподілу відповідно до задоволених позовних вимог та вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Буковинапродукт" задовольнити частково.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2014 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000452200 від 16 травня 2014 року та в частині стягнення судових витрат.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000452200 від 16 травня 2014 року.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Буковинапродукт" на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 2680 (дві тисячі шістсот вісімдесят) грн. 82 коп.

В решті постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2014 року залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Буковинапродукт" судовий збір в сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "07" жовтня 2014 р.

Головуючий Сапальова Т.В.

Судді Боровицький О. А.

Драчук Т. О.