Постанова № 40887344, 08.10.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2014 р. Справа № 914/903/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого - судді: Данко Л.С.,

Суддів: Гриців В.М.

Давид Л.Л.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері за № 6-1810вих 14 від 20.06.2014 року (вх. № 01-05/3033/14 від 03.07.2014 р.),

на рішення господарського суду Львівської області від 05.06.2014 року

у справі № 914/903/14 (суддя Н.Мороз),

порушеній за позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері поданого в інтересах держави, в особі

Позивача: Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський пр. 6, код ЄДРПОУ 00034022),

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Проперті Груп» (79058, м. Львів, вул. Газова, 26, офіс 201, код ЄДРПОУ 36322071),

Третя особа-1, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: громадянин України ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_1, виданий Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області 20.06.1996 р., проживає: п.і. 76006, АДРЕСА_1),

Третя особа-2, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Івано-Франківська квартирно-експлуатаційну частина району (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Національної Гвардії, 14-Г, ідентифікаційний код 08494013),

Про: 1) визнання недійсним з моменту його укладення Договору з купівлі-продажу нерухомості в регіонах України (квартири для військовослужбовців Збройних Сил України на вторинному ринку) укладеного 30.11.2011 р. між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Проперті Груп»; 2) стягнення на користь Міністерства оборони України з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Проперті Груп» суми в порядку подвійної реституції у розмірі 697 936,00 грн. та 3) з метою забезпечення позовних вимог - накласти арешт на наявні розрахункові рахунки ТзОВ «Трейд Проперті Груп» у сумі ціни позову.

За участю представників сторін:

від скаржника/прокуратури: Гончар Б.С. - п/к,

від позивача (Міністерства Оборони України): Гудима В.О. -п/к за довіреністю від 03.03.2014 р. № 220/212/д (том ІІ, а.с. 67),,

від відповідача: Довгий І.О. - п/к за довіреністю від 22 квітня 2014 р. (том ІІ, а.с. 66,88),

від третьої особи-1: ОСОБА_3, паспорт серії НОМЕР_1 (том ІІ, а.с. 61),

від третьої особи-2: не прибув.

Представникам, які прибули в судове засідання, роз'яснено права та обов'язки сторін, визначені ст. ст. 20, 22, 27, 29, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило, права та обов'язки роз'яснені та зрозумілі.

Представники подали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 03.07.2014р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2014 р. у склад колегії для розгляду справи № 914/903/14 господарського суду Львівської області введено суддів - Л.Л.Давид та Г.Г.Якімець (том ІІ, а.с. 2).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 року прийнято апеляційну скаргу Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері за № 6-1810 вих 14 від 20.06.2014 року (вх. № 01-05/3033/14 від 03.07.2014 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 23.07.2014 року, про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені рекомендованою поштою: скаржник - Київський прокурор - 11.07.2014 р. - №7901007244170 (том ІІ, а.с.8), Прокуратура Львівської області - 10.07.2014р. - №7901007244161 (том ІІ, а.с. 6), Міністерство оборони України - 14.07.2014 р. - №7901007244188 (том ІІ, а.с. 10), відповідач - 10.07.2014 р. - №7901007244153 (том ІІ, а.с. 5), третя особа-1 (ОСОБА_3) - 11.07.2014 р. - №7901007244145 (том ІІ, а.с. 11), третя особа-2 (Івано-Франківська КЕЧ району) - 12.07.2014 р. - №7901007244196 (том ІІ, а.с. 7).

Розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду у склад колегії для розгляду справи № 914/903/14 господарського суду Львівської області замість судді Якімець Г.Г. (перебування у відпустці) введено суддю - В.М.Гриців (том ІІ, а.с. 64).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 р. (у зв'язку із зміною складу колегії суддів, враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (том ІІ, а.с. 65), та у зв'язку із неприбуттям у судове засідання представника третьої особи-2 з причин невідомих суду), розгляд справи відкладено на 13.08.2014 р., про що сторін було належним чином повідомлено у порядку визначеному згідно Інструкції з діловодства господарських судів України.

Враховуючи принцип незмінності судді встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (введення нового складу суду) розгляд даної справи почався спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 ГПК України строків вирішення спору (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення").

З підстав зазначених в ухвалі суду від 13.08.2014 р. за клопотанням представників, які прибули в дане судове засідання (том ІІ, а.с. 82), продовжено строк розгляду спору на 15 днів та розгляд справи відкладено на 01.10.2014 р., а ухвалою суду від 01.10.2014 р. розгляд справи відкладено на 08.10.2014 р., про що сторін було повідомлено у порядку визначеному згідно Інструкції з діловодства господарських судів України (том ІІ, а.с. 86/зворот, а.с. 90 та 94/зворот).

У судове засідання, яке відбулося 08.10.2014 р. представник Скаржника прибув, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Львівської області від 05.06.2014 р. у справі № 914/903/14 скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник Позивача у судове засідання прибув, через канцелярію суду подав Відзив на апеляційну скаргу (вх. № 01-04/5794/14 від 07.10.2014 р.), надав усні пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, пояснив, що Міністерство Оборони України повністю підтримує прокурора і просить суд задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, так як, на його думку, якість житла не відповідає вимогам Державних будівельних норм України, що Відповідач, на момент укладення спірного Договору, приховав недоліки спірної квартири, чим ввів в оману державу, гарантуючи в п. 1.4. Договору якість квартири, оскільки у житловому будинку АДРЕСА_2, де знаходиться спірна квартира, не працюють ліфти; на мансардному поверсі, де знаходиться квартира № 101, відсутня зупинка ліфтів; у будинку відсутні сміттєпроводи, у під'їзді житлового будинку, влаштовані сходові клітини типу СКІ з природнім освітленням крізь засклені або відкриті прорізи в зовнішніх стінах на кожному поверсі, що не відповідає вимогам п. 4.13 ДБН В. 2.2.-15-2005; у будинку не влаштовані другі евакуаційні виходи з квартир; в санітарних вузлах будинку, відсутня вентиляція, що у будинках І, ІІ, і ІІІ ступенів вогнестійкості для мансардного поверху мали бути передбачені межі вогнестійкості несучих конструкцій не менше REI 45 хвилин, а групу за межею поширення вогню М0, в той час, коли несучими елементами покриття мансардного поверху у будинку АДРЕСА_2 є дерев'яні балки, крокви та стійки, які спираються на несучі зовнішні стіни та плити перекриття над дев'ятим поверхом, відсутнє покриття електромереж у металевих трубах, що суперечить приписам ДБН В. 2.2.-15-2005. Вважає, що місцевий господарський суд мав обов'язково взяти до уваги висновки експерта проведені за матеріалами досудового розслідування, оскільки останні внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013100350000042 від 26.04.2013 р., відтак є належним доказом у справі.

Представник Відповідача у судове засідання прибув, через канцелярію суду 13.08.2014 р. за вхідним № 01-04/4602/14 подав Відзив на апеляційну скаргу (том ІІ, а.с. 72-74) з додатками (том ІІ, а.с. 75-78), надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу безпідставною та надуманою, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого суду у даній справі - без змін.

Представник третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача гр. ОСОБА_3 у судове засідання прибув, через канцелярію суду 15.07.2014 р. за вх. № 01-04/3952/14 подав Відзив на апеляційну скаргу, клопотання про заперечення на апеляційну скаргу (вх. № 01-04/3935/1472-74) (том ІІ, а.с. 34, 35-39) з додатками (том ІІ, а.с. 40-63), надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого суду - без змін.

Третя особа-2 без самостійних вимог на стороні позивача, повторно, повноважного представника в судове засідання не направила, не зважаючи на те, що була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, відзиву (заперечення) на апеляційну скаргу не надіслала (не подала).

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, третя особа-2 (Івано-Франківська КЕЧ району) була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи (том ІІ, а.с. 7) та про відкладення розгляду справи (том ІІ, а.с. 71/зворот, 86/зворот, а.с. 90 та 94/зворот).

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі (ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України), тому нез'явлення представника третьої особи-2 у дане судове засідання не може слугувати підставою для чергового відкладення справи.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні вимоги ставляться у ст. 27 ГПК України для третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін та третіх осіб - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без участі представника третьої особи-2, оскільки нез'явлення представника не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засіданні.

Наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 р. № 75 (із змінами та доповненнями) затверджена Інструкція з діловодства в господарських судах України (далі за текстом - Інструкція).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам або іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.08р. № 01-8/482).

З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції на адресу скаржника, позивача, відповідача, та третіх осіб - 1 та 2 без самостійних вимог у справі було направлено ухвали про відкладення розгляду справи у справі № 914/903/14 від 23.07.2014 р., 13.08.2014 р. та від 01.10.2014 р., що підтверджується штампом суду з відміткою про відправку документа (том ІІ, а.с. 71/зворот, 86/зворот, а.с. 90 та 94/зворот), при цьому, явка представників не визнавалася судом обов'язковою.

Щодо неналежного виконання третьою особою-2 вимог ухвали суду від 07.07.2014 р. у справі № 914/903/14, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 р. у справі № 914/903/14 (том ІІ, а.с. 3-4) зобов'язано третю особу-2 подати: довідку з ЄДРПОУ, письмовий відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, чого третьою особою-2 по справі не виконано.

Статтею 75 ГПК України визначено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відтак, невиконання третьою особою-2 вимог ухвали суду від 07.07.14 р. не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно статті 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвали) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 914/903/14.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.06.2014 року у справі № 914/903/14 (суддя Н.Мороз) в позові відмовлено повністю (пункт 1-й резолютивної частини рішення) (том І. а. с. 233-234, 235-240).

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 05.06.2014 р. у справі № 914/903/14, скаржник (Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том ІІ, а.с. 11-20), просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 05.06.2014 р. у справі № 914/903/14 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним з моменту його укладення Договору з купівлі-продажу нерухомості в регіонах України (квартири для військовослужбовців Збройних Сил України на вторинному ринку) укладеного 30.11.2011 р. між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Проперті Груп» та стягнути на користь Міністерства оборони України з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Проперті Груп» суми в порядку подвійної реституції у розмірі 697 936,00 грн., судові витрати покласти на Відповідача.

Скаржник апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, так як судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовано всіх обставин, що мають значення для справи та не досліджено всіх доказів, що призвело до прийняття неправильного рішення та відповідно порушення прав та законних інтересів позивача.

Так, Скаржник, в апеляційній скарзі, в основному, стверджує, що спірний договір, укладений 30.11.2011р. між Міністерством оборони України та ТзОВ "Трейд Проперті Груп" вчинено під впливом обману. Обман, на думку Скаржника, полягає в тому, що продавцем за спірним Договором, передано позивачу квартиру, яка не відповідає вимогам ДБН, санітарно-технічним нормам, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України, просить визнати спірний Договір недійсним з моменту його укладення та застосувати санкцію, визначену ч. 2 ст. 230 ЦК України, та стягнути з відповідача «в порядку подвійної реституції 697 936,00 грн.», при цьому, Скаржником визначено розмір збитків, завданих економічним інтересам держави вартістю квартири 348 968,00 грн.*2.

Апелянт також зазначає, що місцевий господарський суд, безпідставно, не врахував, що Київською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері була проведена перевірка, у ході якої 26.04.2013 р. порушено кримінальне провадження та внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013100350000042 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 423 КК України та не взяв до уваги висновків досудового розслідування, не врахував висновків експерта та висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 7832-7847 від 26.04.2013 р. за матеріалами досудового розслідування, які на думку представника, є належними доказами у справі. З огляду на викладене в апеляційній скарзі просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого суду скасувати і прийняти нове рішення, яким визнати недійсним укладений Договір купівлі і продажу з підстав, визначених ст. 230 ЦК України та стягнути на користь держави в особі Міністерства Оборони України, в порядку подвійної реституції 697 936,00 грн.

Колегією суддів встановлено, що позовну заяву було подано Київським прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі позивача: Міністерства оборони України, м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Проперті Груп", м. Львів, третя особа: Центральне територіальне управління капітального будівництва (м. Київ) про визнання недійсним договору з купівлі-продажу нерухомості в регіонах України від 30.11.2011р. та стягнення 697 936, 00 грн. в порядку подвійної реституції (том І, а.с. 6-14).

Ухвалою місцевого суду від 20.03.2014 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 08.04.2014 р. Ухвалою місцевого суду від 08.04.2014 р. (том І, а.с. 103-104) до участі у справі, з підстав зазначених у заяві (том І, а.с. 65-67), у порядку ст. 27 ГПК України, третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено гр. ОСОБА_3, ухвалою суду від 24.04.2014 р. (з підстав викладених у клопотанні Міністерства оборони України)(том І. а.с. 107-108), згідно ст. 27 ГПК України, до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено: Івано-Франківську квартирно-експлуатаційну частину, які були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи (том І. а.с. 119, а.с. 199).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.04.2014 р. по даній справі, з підстав зазначених в мотивувальній частині ухвали, відмовлено прокуратурі у забезпеченні позову (п. 2 резолютивної частини ухвали)(том І, а.с. 114-117), про що останній клопотав перед судом у позовній заяві (п. 4 прохальної частини позову).

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Проперті Груп" (Продавець - за Договором, Відповідач - по справі) та Міністерством оброни України (Покупець - за Договором, Позивач - по справі) 30.11.2011 р. було укладено Договір з купівлі і продажу нерухомості в регіонах України (том І, а.с. 93-94), 07 12.2011 р. між тими самими сторонами, у тому ж самому порядку, було укладено Договір про внесення змін до Договору з купівлі і продажу нерухомості в регіонах України (том І, а.с. 96), 16.12.2011 р. Договір про внесення змін до Договору з купівлі і продажу (том І, а.с. 97-98) (далі за текстом - Договір).

Зазначений Договір із внесеними до нього змінами укладено сторонами у формі єдиного документа, у письмовій формі, який підписано представниками обох сторін Договору, їх підписи засвідчено печатками сторін. Зазначений Договір 30.11.2011 року засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрований в реєстрі за № 321, зміни до цього Договору нотаріально посвідчені 07.12.2011 р. за реєстровим № 395, наступні зміни до Договору нотаріально посвідчені 16.12.2011 р. зареєстровані за № 558.

Державна реєстрація вказаного Договору проведена 12.12.2011 р. (том І, а.с. 94/зворот), що відповідає приписам ст. ст. 207, 208, 209 та 210 ЦК України.

Як вбачається з тексту нотаріального напису вчиненому на вищевказаному Договорі нотаріус на момент вчинення написів, перевіряв особи сторін, встановлював їх дієздатність, а також правоздатність, а також перевіряв повноваження представників.

Як вбачається з умов вищевказаного Договору, його предметом є закупівля у 2011 році квартир у регіонах України для військовослужбовців Збройних Сил України на вторинному ринку, яка здійснюється за рахунок Державного бюджету України (п.1.1. Договору).

Договір укладено на підставі рішення комітету з конкурсних торгів Міністерства оборони України (витяг з протоколу засідання комітету з конкурсних торгів Міністерства оборони України від 14.11.2011 р. № 127/137/1)(п. 1.2.Договору).

Належним чином посвідчена копія витягу з Протоколу засідання комітету з конкурсних торгів Міністерства оборони України від 14.11.2011 р. № 127/137/1 - знаходиться в матеріалах справи (том І. а.с. 19-20), Спеціалізація квартир до Договору (том І. а.с. 21-25).

За умовами цього Договору, Продавець зобов'язується передати (продати) у власність Покупця з обов'язковим оформленням права власності на житло за Державою Україна в особі Міністерства оборони України, а Покупець зобов'язується прийняти у власність та сплатити обумовлену грошову суму за об'єкт нерухомості, який відповідно до правовстановлюючого документа значиться як: квартира № 101 (сто один) розташована по АДРЕСА_2, загальною площею - 72,4 м2, житлова площа - 43,7 м2; кількість кімнат - 3. Відчужувана квартира належить Продавцю на праві власності (п. 1.3. Договору).

Отже, об'єктом цього Договору є квартира АДРЕСА_2, загальною площею 72,4 м2.

У змінах до Договору від 07.12.2011 р. сторони виклали п. 4.1. Договору у новій редакції, яким погодили поетапний порядок фінансування придбання житла та порядок внесення коштів в сумі 348 968,00 грн. Решта умов Договору від 30.11.2011 р. - залишено без змін (п. 2 Договору про внесення змін). Згідно Договору про внесення змін від 16.12.2011 р. сторони п. 3.1. Договору, що стосується ціни договору та п. 4.1. Договору, що стосується порядку фінансування та оплати за придбане житло виклали у новій редакції. Решта умов Договору від 30.11.2011 р. - залишено без змін (п. 2 Договору про внесення змін від 16.12.2011 р.).

Набуття Міністерством оборони України права власності на квартиру АДРЕСА_2 від Відповідача за Договором з купівлі-продажу нерухомості в регіонах України від 30.11.2011р. підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів № 10720578 від 30.11.2011р. (том І, а.с. 95), витягом Обласного комунального підприємства «Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації» про державну реєстрацію права власності № 32447688 від 12.12.2011 р. (том І. а.с. 99, а.с. 139).

Технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2, технічна характеристика квартири № 101, план квартири № 101 - знаходяться в матеріалах справи (том І, а.с. 138, 138/зворот, 140).

Як вбачається з матеріалів справи, житловий будинок по АДРЕСА_2 переданий та знаходиться на балансі Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Національної Гвардії, 14-Г, ідентифікаційний код 08494013)(третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - у даній справі).

Згідно Акту від 15.12.2011 р. Відповідач передав, а Позивач прийняв 30 квартир площею 1.806,90 м2 в м. Івано-Франківськ, по АДРЕСА_4; АДРЕСА_2; АДРЕСА_3, корпус 8, АДРЕСА_3, корпус 2.

Сторонами (ТзОВ «Трейд Проперті Груп» та Міністерством оборони України) також складено Акт №1 від 15.12.2011 р. (том І. а.с. 100) про передачу та прийняття квартири №101, кількістю кімнат - 3, житловою площею - 43,7 м2 , загальною площею - 72,4 м2, по АДРЕСА_2.

Зазначений Акт № 1 від 15.12.2011 р. підписано представниками обох сторін за Договором, їх підписи засвідчено відтисками печаток сторін, без будь-яких застережень щодо технічного та санітарно-технічного стану квартири № 101, у якому, зокрема, зазначено, що квартира № 101 яка передається за Договором з купівлі продажу нерухомості в регіонах України від 30.11.2011 р. з додатковою угодою від 07.12.2011 р. «відповідає вимогам чинних нормативно-правових актів (Державних будівельних норм, правил, стандартів) та санітарним нормам щодо житлових приміщень та готова для проживання в ній».

Згідно Акта звірки взаєморозрахунків станом на 01.05.2012 р. (том І, а.с. 100/зворот) заборгованість позивача перед відповідачем станом на 01.05.2012 р. складає 348 968,00 грн. Представники, які підписали цей Акт від 01.05.2012 р., без посилання на виявлені скриті недоліки квартири № 101.

Згідно Акта без № обстеження технічного стану квартир від 23.05.2012 р. (том І, а.с. 26-27), який підписано всім складом комісії без будь-яких застережень, в т.ч. квартири АДРЕСА_2 (рядок п'ятий таблиці по-порядку другої Акту від 23.05.2012 р.) встановлено, що в усіх квартирах встановлені лічильники газу, води та електроенергії та наявність сантехнічного обладнання (унітаз з змивним бачком, умивальник, ванна, в кухні раковини, плити газові ПГ-4, котли і батареї, в квартирах по АДРЕСА_2 на мансардному поверсі установлене електричне опалення, електроплити, бойлера і рушникосушка). В наявності світильники, виключателі, розетки, вентиляційні решітки. Установлені вхідні і міжкімнатні дверні коробки з полотнами, вікна - пакети. Підлога застелена ліноліумом по бетонній стяжці, в ванних кімнатах, туалеті на підлозі виложена плитка, стіни пофарбовані масляною фарбою. Прибудинкова територія викладена бруківкою. Квартири відповідають встановленим санітарно-технічним нормам.

Слід зазначити, що члени комісії, які проводили обстеження технічного стану квартир та підписали вказаний Акт, станом на 23.05.2012 р. не встановили та не зазначили у ньому будь-яких недоліків (в т.ч. скритих) у придбаних квартирах, зокрема, у квартирі АДРЕСА_2, яка є предметом спору у даній справі.

Акт від 23 травня 2012 р. підписаний усіма членами комісії (том І. а.с. 27).

Позивач розрахувався з Відповідачем за придбану квартиру № 101 - 21.05.2012 р. та 05.06.2012 р. шляхом перерахування коштів в сумі 244 277,60 грн. та 104 690,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 227/53/221 та № 227/53/63 (том І, а.с. 92).

Згідно матеріалів справи вбачається (том І, а.с. 161), що Комісією в складі головного державного інспектора відділу № 1 ДАБКА в Івано-Франківській області , головного інженера Івано-Франківської КЕЧ району, головного архітектора проекту ТзОВ «АБТ Тектум», начальника Івано-Франківського гарнізону, начальника відділу технічного нагляду за будівництвом Західного УКБ МОУ, Актом від 04.12.2012 р. встановлено, що в ході обстеження квартири АДРЕСА_2 будівельно-монтажні роботи виконано згідно тендерної документації та відповідають ДБН, за винятком встановлення радіорозеток. Водяні лічильники з фільтрами встановлені по всіх квартирах. Висота мансардних приміщень відповідає ДБН В.2.2.-15-2005. Будинки і споруди. Житлові будинки.

В результаті цього комісійного обстеження спірної квартири Комісією зроблено висновок, що дані квартири (в т.ч. квартира № 101) придатні під заселення, відповідають ДБН при умові встановлення радіоприймачів, пофарбуванням водостійкою емаллю на всю висоту стін та при усуненні зауважень по квартирі АДРЕСА_3.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач усунув вищеописані недоліки, що підтверджується Актом від 20 грудня 2012 року проведення огляду квартир на предмет фактичного стану житла після усунення недоліків у відповідності до Акту від 04.12.2012 р. (том І, а.с. 162).

Згідно Протоколу засідання комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України № 35 від 04.04.2013 р. комісією, склад якої затверджено наказом Міністра оборони України від 08.07.2010 р. № 354 /Протокол № 35 від 04.04.2013 р./(том І, а.с. 77) здійснено перевірку дотримання вимог житлового законодавства при розподілі житла в Івано-Франківському гарнізоні, Протоколом № 35 від 04.04.2013 р. (том І, а.с. 78) затверджено список розподілу постійного житла у новобудові за адресою: м. Івано-Франківськ, зокрема квартира АДРЕСА_2, було виділено п/п-ку запасу ОСОБА_3 (третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору - у даній справі) на склад сім'ї 4 особи (том І, а.с. 76-79).

Зазначений Протокол № 35 від 04.04.2013 р. підписано всіма членами комісії без будь-яких застережень, в т.ч. щодо технічного та/або санітарно-технічного стану спірної квартири, яку було виділено, як вбачається з матеріалів справи, ветерану військової служби з 26.11.2004 р., п/п-ку запасу ОСОБА_3 (том І, а.с. 80) на склад його сім'ї 4 особи.

У Висновку № 7832-7847 (том І, а.с. 45-56) комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 19.08.2013 р., яка проведена на підставі постанов Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері від 10.06.2013 р. та від 14.07.2013 р. (том І, а.с. 39-41, 42-44), встановлено, що 6 квартир (№№ 28, 29, 58, 60, 106, 110 по вул. АДРЕСА_3), 10 квартир №№ 64, 66, 70, 101, 102, 103, 132, 134, 199, 205 по АДРЕСА_2) не відповідають вимогам Державних будівельних норм України; зазначені будинки побудовані з відхиленням від проекту та вимог ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення"; робочі проекти будинків не відповідають вимогам державних будівельних норм та іншим законодавчим документам в будівництві.

Прокурор, вважаючи зазначений Висновок належним та допустимим доказом у даній справі, просить рішення місцевого суду скасувати та постановити нове рішення, яким визнати Договір з купівлі і продажу від 30.11.2011 р. недійсним з моменту його укладення з тих підстав, що його укладено внаслідок обману. Зокрема, стверджує, що Відповідачем передано Позивачу спірну квартиру АДРЕСА_2, яка не відповідає будівельним нормам і правилам.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальні правові підстави визнання правочину недійсним визначені статтею 215 ЦК України.

Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 ЦК), такий правочин визнається судом недійсним.

Частиною 1 ст. 229 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

В силу абз. 2 ч.1 ст. 230 ЦК України, обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Виходячи з наведеної вище норми, позивачу потрібно довести не лише обставини щодо істотності помилки при укладенні Договору, а й те, що інша сторона заперечувала чи замовчувала наявність таких обставин. Проте, як встановлено місцевим господарським судом, таких доказів суду не подано.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим господарським судом, що придбані Міністерством оборони України квартири, в т.ч. спірна квартира АДРЕСА_2, приймались за Актом приймання-передачі, представники Міністерства Оборони України мали змогу ретельно перевірити придбане у Відповідача майно та у випадку виявлення певних недоліків відповідним чином реагувати.

Матеріали даної справи свідчать про неодноразовий огляд квартири АДРЕСА_2 представниками Міністерства оборони України та про відсутність будь-яких зауважень з їх боку щодо технічного та санітарно-технічного стану квартири, не виявлено жодних порушень норм та приписів ДБН.

Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", та п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання право чинів (господарських договорів) недійсними» слід зазначити, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Правовою підставою визнання недійсним договору, вчиненого під впливом обману, є невідповідність волевиявлення учасника його внутрішній волі (ч. 3 ст. 205 ЦК України), оскільки обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як зазначено у постанові ВГС України від 29 жовтня 2009 р. у справі № 14/123/7, обман, про який йдеться у статті 230 ЦК України, слід розуміти як навмисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається. Ознакою обману є умисел, тобто особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, не вигідні для неї. Також обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Таким чином, обман - це винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону у таких властивостях й наслідках правочину, які насправді настати не можуть.

Відповідно до частин 3, 4 п. 13 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. за № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» обман слід розуміти як умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації, що уклала угоду, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_2, в якому знаходиться спірна квартира № 101, було прийнято в експлуатацію (акт готовності об'єкта до експлуатації від 29.12.2010 р.(том І, а.с. 153-155), без будь-яких застережень та встановлення порушень приписів ДБН, та на цей будинок видано Сертифікат відповідності № ІФ000001 від 05.01.2011 року (том І, а.с. 110 та а.с. 158).

У Сертифікаті відповідності № ІФ 000001, який видано Інспекцією державного архітектурно-будавельного контролю в Івано-Франківській області - 05.01.2011 р., засвідчується відповідність закінченого будівництвом об'єкта (окремого пускового комплексу) житлово-готельний комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1» (І черга) нове будівництво по АДРЕСА_2, загальна площа - 15582,50 м2, загальна площа квартир - 12 246,80 м2 , житлова площа - 6231,90 м2 проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджує його готовність до експлуатації.

Замовник об'єкта будівництва: ТзОВ «Турбота», Генпроектувальник (проектувальник): ТзОВ «Архітектурно-будівельне товариство «Тектум», Генпідрядник (підрядник): ТзОВ фірма «Екстім».

Дата видачі Сертифіката відповідності - 05 січня 2011 року (том І. а.с. 110).

Відповідно до постанови КМ України № 923 від 08 жовтня 2008 року «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Станом на дату постановлення судового рішення у даній справі, Сертифікат відповідності № ІФ 000001, який видано Інспекцією державного архітектурно-будавельного контролю в Івано-Франківській області від 05.01.2011 р. - не скасований, не відмінений, не визнаний недійсним. Таких доказів Апелянт суду не представив.

Отже, станом на час прийняття багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 в експлуатацію, що підтверджується згідно приписів чинного законодавства Сертифікатом відповідності, Інспекцією державного архітектурно-будавельного контролю в Івано-Франківській області, яка несе відповідальність за його видачу, не виявлено жодних порушень технічного та санітарно-технічного стану будинку та квартир.

Зазначене свідчить, що Відповідач не міг знати про можливі порушення при будівництві об'єкта, а відтак не можна стверджувати про обізнаність Відповідача з можливими порушеннями та намір ввести в оману свого контрагента за Договором.

Твердження Скаржника в апеляційній скарзі, що місцевим судом безпідставно не взято до уваги Висновок № 7832-7847 комісійної судової будівельно - технічної експертизи від 19.08.2013 р., який на його думку, є належним доказом у даній справі, колегія суддів вважає хибним, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012 р., висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Обгрунтування предмета позовних вимог обставинами, встановленими у Висновку № 7832-7847 будівельно-технічної експертизи від 19.08.2013 р. (том І, а.с. 45-56), не підтверджує обставин щодо істотності помилки при укладенні Договору, а також того, що інша сторона заперечувала чи замовчувала наявність таких обставин, мала умисел на застосування обману. Натомість виявлення недоліків квартир може тягнути за собою наслідки, визначені статтею 678 ЦК України, що може бути предметом окремого позову.

Слід зазначити, що Висновок № 7832-7847 комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 19.08.2013 р. ґрунтувався на матеріалах, поданих лише Позивачем, відтак його не можна оцінювати як висновок судового експерта у розумінні ст.ст. 41, 42 ГПК України, оскільки цей Висновок надано без відповідного доручення суду, тобто без оголошення ухвали про призначення експертизи, та спеціаліста, що його надавав, не було попереджено про відповідальність, встановлену законом, що, зокрема підтверджується постановами від 10.06.1013 р. та від 14.07.2013 р.(том І, а.с. 39-41, а.с. 42-44). Тому такий висновок не має доказової сили.

Представник Апелянта у судовому засіданні пояснив, що Київською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері 26 квітня 2013 р. було порушено кримінальне провадження та внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013100350000042 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 423 КК України, та яке, на даний час, перебуває на досудовому розслідуванні в ГУМУС України в м. Києві, відтак, на його думку, матеріали цього досудового розслідування, з дати внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань виступають належним доказом у справі та повинні були братися судом до уваги при ухваленні судового рішення.

Однак, колегія суддів з таким судженням представника погодитися не може, оскільки, як встановлено колегією суддів, станом на дату постановлення судового рішення (05.06.2014 р.), відсутній вирок суду в кримінальному провадженні та/або інший остаточний процесуальний документ суду (та/або постанова слідчого) за наслідками розгляду кримінальної справи (кримінального провадження), які б набрали законної сили, та які б були обов'язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (стаття 35 ГПК України в редакції Закону України № 1226-УІІ від 17.04.2014 р., яка була чинною на дату постановлення місцевим судом рішення у справі № 914/903/14).

Відтак, матеріали досудового розслідування кримінального провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013100350000042 та перебуває, на даний час, на досудовому розслідуванні в ГУМУС України в м. Києві не є за своєю правовою природою вироком суду в кримінальному провадженні, а обставини, які на даний час у цьому провадженні лише розслідуються, не можуть вважатися остаточними та доведеними в розумінні статей 33, 34 та 35 ГПК України.

Посилання Апелянта в апеляційній скарзі на те, що внаслідок візуального огляду встановлено невідповідність житла вимогам ДБН В. 2.2.-15-2005 та ДБН В.1.1.1-7-2002, так як у житловому будинку АДРЕСА_2, де знаходиться спірна квартира: не працюють ліфти (знаходяться в неробочому стані); на мансардному поверсі, відсутня зупинка ліфтів; відсутній сміттєпровід, у під'їзді житлового будинку, влаштовані сходові клітини типу СКІ з природнім освітленням крізь засклені або відкриті прорізи в зовнішніх стінах на кожному поверсі; у будинку не влаштовані другі евакуаційні виходи з квартир; в санітарних вуздах будинку, відсутня вентиляція, тощо, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки виявлені недоліки стосуються житлового будинку АДРЕСА_2 в цілому, а, як зазначалося вище у цій постанові, встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, об'єктом Договору з купівлі і продажу нерухомості в регіонах України від 30.11.2011 р. та предметом спору у даній справі, є квартира АДРЕСА_2, загальною площею 72,4 м2 (п.п. 1.1., 1.2. Договору).

Згідно п. 1.5. Договору, відчужувана квартира Покупцем оглянута, недоліків, які перешкоджають її використання за цільовим призначенням на момент огляду не виявлено. Претензій до характеристик відчужуваної квартири Покупець не має.

Що стосується решти позовних вимог, то місцевий господарський суд правомірно звернув увагу Прокурора та Позивача на те, що чинне законодавство України не містить такого поняття, як «подвійна реституція».

Верховний Суд України надав відповідні роз'яснення спочатку в узагальненні практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними, а потім у постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9.

У п. 10 цієї постанови зазначено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. Як зазначено у цій постанові ВС України, за правилами реституції, така вимога може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Статтею 230 ЦК України не передбачено такого наслідку за недійсним правочином вчиненим під впливом обману, як «подвійна реституція».

Правовим наслідком укладення договору під впливом обману може бути стягнення збитків у подвійному розмірі та моральної шкоди, у зв'язку з вчиненням цього правочину (ч. 3 ст. 230 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

(Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 24.09.02 р. у справі № 1152/5-22/137Х, від 14.09.2004 р. у справі № 2/310, від 23.11.2004 р. у справі № 7/693, від 15.02.2005 р. у справі № 12/575, від 16.08.2005 р. у справі № 15/3316, від 21.06.2005 р. у справі № 12/298, постанові ВГС України від 27.10.2005 у справі № 24/64, рекомендаціях президії ВГС України від 29.12.2007 р. № 04-5/239, оглядовому листі ВГС України від 14.01.2014 р. № 01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків").

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Апелянт та Позивач жодним чином не обґрунтували обставин, що пов'язані із знищенням або пошкодженням речі, а також щодо обставин витрат які позивач зазнав на відновлення порушеного права, не подано доказів на підтвердження таких обставин, не обґрунтовано безпосереднього причинного зв'язку між збитками (понесеними витратами) і протиправними діями та вини.

Для стягнення в порядку подвійної реституції, як вважають Апелянт та Позивач, є сума 697 936,00 грн. (348 968, 00 грн. - ціна квартири за договором *2).

Однак, такі твердження є безпідставними, оскільки збитки виражаються у різниці між понесеними витратами обрахованими у позовній заяві та протиправністю дій відповідача - у неналежному виконанні договірних зобов'язань; збитки є наслідком протиправних дій.

Разом з тим, Апелянтом та Позивачем не підтверджено обставин, що заявлені ними до стягнення в порядку подвійної реституції у розмірі 697 936,00 грн. є збитками, які понесені саме з вини відповідача, а також не доведено, що заявлена до стягнення сума є упущеною вигодою.

Враховуючи ту обставину, що суд не вбачає правових підстав для визнання недійсним Договору з підстав укладення під впливом обману, відсутні підстави для застосування правових наслідків, визначених частиною 2 статті 230 ЦК України.

З огляду на все вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в будь-якому випадку, Прокурор повинен був довести факт завдання позивачу власне збитків внаслідок укладення договору під впливом обману, правова категорія яких визначена ст. 22 ЦК України. Для їх доказування необхідно проаналізувати та довести наявність повного складу цивільного правопорушення: шкода, вина, причинний зв'язок, протиправність.

Колегією суддів встановлено, що зазначених доводів позовна заява не містить, а тому місцевий суд правомірно відмовив в задоволенні вимог про стягнення збитків у подвійному розмірі.

З урахуванням вищенаведеного у цій постанові, інші твердження Скаржника, які викладені в апеляційній скарзі до уваги не приймаються.

Відповідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши подані докази, з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу - залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 05.06.2014 року у справі № 914/903/14 - без змін.

Колегією суддів з метою забезпечення правильного і однакового застосування законодавства, взято до уваги роз'яснення викладені в п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 р. № 7 (із змінами і доповненнями).

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 05.06.2014 року у справі № 914/903/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Давид Л.Л.

В судовому засіданні 08.10.2014 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 10.10.2014 р.