Постанова № 40887319, 07.10.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р. Справа № 909/493/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С.М.

Давид Л.Л.

при секретарі Борщ І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився.

від відповідача (скаржник) - Струсінська М.Р. (представник за довіреністю).

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Галицька" від 10 липня 2014 року вих.. № 702

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2014 року, (суддя М.А. Шіляк ) у справі за № 909/493/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ

представник позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція по управлінню заборгованості", м. Київ,

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька", м. Івано-Франківськ,

про стягнення страхового відшкодування за завдані збитки в розмірі 14 563, 38 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2014 року, у справі за № 909/493/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" 14 563,38 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот шістдесят три грн. 38 коп.) - страхового відшкодування за завдані збитки та 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику позивач набув право вимоги до винної у дорожньо-транспортній пригоді особи відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування", яку у відносинах страхування представляє відповідач.

В апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що в даному випадку судом невірно встановлено правовідносини у даному спорі, оскільки в даному випадку має місце суброгація, а не відносини регресу. Ці інститути мають різний режим правового регулювання, а відтак, судом першої інстанції було невірно визначено норму матеріального права для регулювання спірних правовідносин. Крім того, зазначає, що на місці ДТП 07.12.12 року з невеликим проміжком часу мало місце два ДТП, а відтак збиток потерпілій особі було завдано двічі, що повинно було бути враховано при визначенні розміру страхового відшкодування.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення присутнього представника скаржника, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.02.2012р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - Страховик) та ОСОБА_5 (далі - Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 17457Га/12иф.

У відповідності до умов Договору Страховик (позивач) взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.

07.12.2012 р. в Івано-Франківській області смт. Войнилів на вул. Шевченка, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Хонда" державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_6 та транспортного засобу "Рено" державний номерний знак НОМЕР_2, що належить Страхувальнику.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.12.2012р. № 0908/6768/2012 визнано ОСОБА_6 (водія транспортного засобу "Хонда" державний номерний знак НОМЕР_1) винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 350,00 грн.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди застрахованому транспортному засобу "Рено" державний номерний знак НОМЕР_2 завдано технічних пошкоджень, які зазначені в протоколі (акті) огляду транспортного засобу, відповідно до чого Страхувальник зазнав матеріального збитку.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 316 станом на 27.12.2012 р. експертом-оцінювачем зроблено висновки, що при проведенні розрахунків станом на дату оцінки 11.12.2012 р. оціночна вартість матеріального збитку спричиненого власнику колісного транспортного засобу Renault Logan 90L, реєстраційний номер НОМЕР_2 дорівнює 33 705,38 грн., що підтверджується ремонтною калькуляцією № 316 від 27.12.2012 р.

Відповідно до рахунку № 950 від 27.12.2012 р. загальна вартість завданого власнику транспортного засобу матеріального збитку транспортного засобу "Рено" державний номерний знак НОМЕР_2 склала 30 184,60 грн.

Після звернення страхувальника до страховика - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", остання розглянувши випадок, прокваліфікувала його як страховий, і на основі страхового Акту № 1.002.12.06619/VESKO221 від 03.01.2013 р. та додатку до страхового Акту, а саме розрахунку страхового відшкодування здійснила страхове відшкодування в розмірі 29 840,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1260439828 від 04.01.2013 р.

Відповідно до відомостей № 9120934 отримано інформацію з єдиної централізованої бази МТСБУ поліс № АВ/5379513, про те, що цивільна відповідальність винуватця у ДТП - ОСОБА_6 (водія транспортного засобу "Хонда" державний номерний знак НОМЕР_1) на момент ДТП була застрахована в ПАТ "Страхова компанія "Галицька".

З метою досудового врегулювання спору відповідачу було направлено претензію про відшкодування збитків в порядку регресу № РГ/06619/13/5 від 21.08.2013 р. на суму 29 840,60 грн. Докази направлення містяться в матеріалах справи.

Станом на 05.05.2014 р. відповідачем частково перераховані кошти в розмірі 14 277,22 грн., що не заперечується обома сторонами у справі.

Отже, заборгованість ПАТ "Страхова компанія "Галицька" перед ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" із врахуванням виплаченого страхового відшкодування та франшизи у розмірі 1000,00 грн. становить 14 563,38 грн. та складає ціну даного позову.

У матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем цієї суми заборгованості в суді як першої, так і апеляційної інстанції.

Позивач, звертаючись до господарського суду про стягнення заборгованості в порядку регресу в розмірі 14 563,38 грн., правовою підставою позову визначив ст.ст. 993, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 9,22, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Господарський суд першої інстанції, задоволивши позовні вимоги про відшкодування збитків в порядку регресу, визначив дані правовідносини як регрес та при прийнятті рішення керувався ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 1191 ЦК України.

Однак скаржник зазначає, що дані відносини слід кваліфікувати як відносини суброгації, а інститут суброгації має інший правовий режим, аніж інститут регресу.

Слід зазначити, що чинний ЦК України та Закон України «Про страхування» не містять такого правового терміну як суброгація.

В той час, перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

І регрес, і суброгація виникають на підставі закону. Наприклад, право регресної вимоги встановлено для страховика за договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів до особи, яка заподіяла шкоду, у разі, коли ця шкода заподіяна життю та здоров'ю умисно, а також внаслідок вчинення ДТП у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння тощо. Суброгація також виникає на підставі закону - ст. 993 ЦК та ст. 27 Закону № 85/96-ВР.

Ці інститути мають різний режим правового регулювання. Так, регрес регулюється загальними нормами цивільного права, а для суброгації відповідно до ст. 993 ЦК встановлений особливий правовий режим, зокрема, при суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При суброгації до страховика переходить лише частина вимоги страхувальника до заподіювача шкоди, яка дорівнює розміру страхового відшкодування.

Подання регресного позову також регулюється ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

В даному випадку до страховика - позивача, який виплатив страхове відшкодування потерпілому - страхувальнику в розмірі 29 840,60 грн. на підставі договору майнового страхування, а саме договору добровільного страхування наземного транспорту № 17457Га/12иф.від 08.02.2012 року, у межах його фактичних витрат перейшло право вимоги, яке він його страхувальник мав до особи, відповідальної за завданий збиток, а останню у відносинах страхування представляє відповідач.

Отже, зважаючи на вищенаведене, та з врахуванням окремих доводів скаржника, апеляційний господарський суд вважає, що в даному випадку виникли відносини суброгації, за якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а відтак застосовуванню підлягають норми ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, на противагу ст.1191 ЦК України, котра, в свою чергу, регулює інші суміжні відносини - відносини регресу. В даному випадку застосування судом апеляційної інстанції ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України не змінює матеріально-правових підстав позову, а лише конкретизує їх та вірно кваліфікує, оскільки позивач у своєму позові також покликався на такі норми.

А тому судом першої інстанції невірно застосовано ст. 1191 ЦК України та визначено дані відносини як відносини регресу, що однак, не призвело до прийняття неправильного по суті рішення, оскільки до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Апеляційний господарський суд, враховуючи вищенаведене, погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки з матеріалів справи вбачається наявність правових підстав для цього.

Не мають правового значення для вирішення справи доводи скаржника щодо відсутності у нього обов'язку сплатити страхове відшкодування у зв'язку з неповідомленням його про ДТП відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Однак, положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки такий закон регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач не є суб'єктом цього договору. При цьому норми зазначеного Закону не містять підстав для відмови у задоволенні вимог страховика, який виплатив страхове відшкодування, згідно договору майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (постанова Вищого господарського суду України від 14.10.2013 року у справі № 905/4763/13).

Також, скаржник зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що 07.12.12 року на місці ДТП зі страхувальником позивача сталося два ДТП, а відтак, збиток потерпілому завдано двічі. Відповідно відповідач розрахував та добровільно відшкодував позивачу збиток, завданий потерпілому лише своїм страхувальником. Однак з цього приводу слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження доводів скаржника в цій частині. Відповідачем не доведено належних критеріїв пропорційності при здійсненні самостійного розрахунку страхового відшкодування з врахуванням, як зазначає відповідач, першої ДТП, яка мала 07.12.12 року з потерпілим ОСОБА_5

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору в порядку ст.49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2014 року, у справі за № 909/493/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Галицька" від 10 липня 2014 року вих.. № 702 - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 13.10.2014 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Судді Бойко С.М.

Давид Л.Л.