Ухвала суду № 40884888, 14.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

14 жовтня 2014 року м. Київ В/800/4507/14

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

Борисенко І.В.

Бухтіярової І.О.

Кошіля В.В.

Моторного О.А.

Приходько І.В.,

розглянувши заяву Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.07.2014

у справі № 822/2385/13-а (№ К/800/49290/13)

за позовом Дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод»

до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Красилівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області подала заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.07.2014, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що потягло ухвалення різних судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.07.2014 року заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме - п. 5.1, п. 5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 138.1, 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

В обґрунтування своїх вимог надає копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 27.01.2014 та від 26.03.2014, а також постанови Вищого адміністративного суду України від 16.02.2012, в яких, на його думку, відповідні норми права застосовані інакше, ніж у даній справі.

Між тим, відповідно до положень ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про перегляд судового рішення може бути подана виключно за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень, спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Зокрема, така складова як подібність правовідносин, означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, тобто, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (наприклад часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). У той же час, зміст правовідносин визначається обставинами кожної конкретної справи.

У справі, про перегляд якої ставиться питання, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень податкового законодавства, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо підтвердження реальності та товарності господарських операцій, які були здійснені на підставі відповідних договорів, укладених з контрагентами.

Зі змісту постанови Вищого адміністративного суду України від 16.02.2012 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.01.2014 та від 26.03.2014 (наведених заявником як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права) вбачається, що, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що платниками податків належними доказами не доведена реальність операцій з контрагентами, оскільки складені контрагентами первинні документи (у тому числі податкові накладні) не підтверджують фактичного виконання спірних операцій, а, відтак, не можуть бути підставою для формування відповідних даних податкового обліку.

Приписи ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень саме у подібних правовідносинах.

Отже, правовідносини у справі, щодо якої подано заяву про перегляд судових рішень, та у справах, на які посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції, не є подібними, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Красилівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області у допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.07.2014 у справі №822/2385/13-а (№ К/800/49290/13).

2. Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді І.В. Борисенко

І.О. Бухтіярова

В.В. Кошіль

О.А. Моторний

І.В. Приходько