Ухвала суду № 40884856, 25.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2014 року м. Київ К/800/52792/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Блажівської Н.Є.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області правонаступника Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 1 березня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Нижньосірогозький міжрайагропостач» (далі - Товариство) до ДПІ,

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 00001722300 від 26 грудня 2012 року щодо донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 114 665,00 грн., та № 0000182300 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 87 910,00 грн.

На обґрунтування позову зазначило, що виконання господарських операцій з контрагентом підтверджується належним чином оформленими первинними документами, на підставі яких сформовано показники податкової звітності, ДПІ не встановлена їх невідповідність вимогам чинного законодавства.

1 березня 2013 року постановою Херсонського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 00001722300 та № 0000182300 від 29 грудня 2012 року скасовані.

Мотивуючи рішення, суди попередніх інстанції зазначили, що надані Товариством первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт оплати товару та послуг за правочинами.

Акт перевірки не ґрунтується на належних доказах, а фіктивність правочину не доведена.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 11 грудня 2012 року до 17 грудня 2012 року ДПІ здійснила позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період липень 2011 року та податку на прибуток за період з 1 липня 2011 року до 30.09.2011 року при здійсненні господарських операцій з ФОП Мартиненко І.А., за наслідками якої 18.12.2012 року був складений акт перевірки.

Відповідно до зазначеного акту Товариство порушило п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 135.4.1 ст. 135, п. 137.4 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість у розмірі 76 443 грн. та заниження податку на прибуток у розмірі 87 910 грн.

26 грудня 2012 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000182300 щодо збільшення Товариству розміру грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 87 910,00 грн. та № 0000172300 про збільшення розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 114 665,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 4 січня 2011 року між Товариством та Мартиненко І.А. був укладений договір купівлі-продажу № 04/01/11.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору Товариство надало копії видаткових накладних, рахунки-фактури, податкові накладні, відповідно до яких суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт поставки товару, платіжні доручення на підтвердження оплати товару, відомості про розрахунок з покупцями, яким був реалізований придбаний товар.

Мартиненко І.А. на момент здійснення господарських операцій та виписки податкових накладних був зареєстрований як платник ПДВ, подавав звітність до ДПІ за місцем реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку; витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається подія, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг податкової накладної.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість повинні бути здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що первинні документи Товариством складені при виконанні господарського договору, за змістом відповідають вимогам чинного законодавства України та у своїй сукупності підтверджують придбання ним товару та його подальшу реалізацію.

Крім того, при розгляді адміністративної справи не знайшли свого підтвердження висновки ДПІ щодо фіктивності діяльності контрагента Товариства, не надані належні та допустимі докази на підтвердження нікчемності правочину, укладеного між Товариством та Мартиненко І.А.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухваленні з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Здійснити заміну Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби на її правонаступника - Генічеську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Херсонській області.

Касаційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області відхилити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 1 березня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Блажівська Н.Є.

Юрченко В.П.