Ухвала суду № 40884696, 11.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2014 року м. Київ К/800/38639/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Блажівської Н.Є.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Повного товариства «Ломбард КредитФінанс» ТОВ «Фінансове сприяння» і Компанія» (далі - Товариство) до Слов'янського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області в особі відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Слов'янського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області (далі - Управління),

про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року Товариство звернулося з адміністративним позовом про скасування рішення Управління №960852 від 18 березня 2013 року щодо відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень та зобов'язання здійснити таку реєстрацію.

На обґрунтування позову зазначило, що Управлінням необґрунтовано відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав того, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

19 квітня 2013 року постановою Донецького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року, позов задоволено.

Рішення державного реєстратора №960852 від 18 березня 2013 року скасовано; зобов'язано Управління здійснити державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно.

Мотивуючи рішення, суди попередніх інстанції зазначили, що у зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору ОСОБА_2 Товариство правомірно звернулося із заявою щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Подана заява Товариства про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідає вимогам чинного законодавства.

ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 21.03.2011 року між Товариством та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 777.11.01 (далі - Договір), відповідно до якого ОСОБА_2 передав в іпотеку Товариству двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Крім того, договір передбачає передачу Товариству права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

5 лютого 2012 року Товариство направило ОСОБА_2 вимогу-повідомлення № 02/09-12 (далі - Вимога) у зв'язку з порушенням умов Договору згідно з якого ОСОБА_2 зобов'язаний повернути Товариству кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом, а також попереджено його про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання умов кредитного договору в тридцяти денний строк з дня отримання Вимоги (копія повідомлення про вручення Вимоги як отримана ОСОБА_2 15 вересня 2012 року знаходяться з матеріалах адміністративної справи).

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на час звернення Товариства з позовом ОСОБА_2 зобов'язання за договором не виконав.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на органи державної реєстрації покладено обов'язок з проведення державної реєстрації прав. В своїй діяльності органи державної реєстрації керуються Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 року (далі - Порядок), Положенням про Державну реєстраційну службу України, затвердженим Указом Президента України № 401/2011 від 6.04.2011 року.

Згідно з пунктом 34 Порядку проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

27 лютого 2013 року Товариство подало до Управління заяву щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень (щодо права власності) до якої були додані: Договір, копія Вимоги із доказами вручення ОСОБА_2, довіреність на представника Товариства, копія установчих документів Товариства, звіт про незалежну оцінку предмету іпотеки від 8.02.2013 року.

18 березня 2013 року Управлінням відмовлено Товариству у державній реєстрації прав та їх обтяжень, для проведення державної реєстрації права власності з підстав недодержання

підстав визначених п. 4 ст. 24 Закону України № 1952-ІV від 1.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктам 16 та 23 порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме - подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідно до ст. 16 Закону України № 1952-ІV від 1.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-ІV) заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав, на території якого розміщений об'єкт нерухомого майна або більша за площею його частина. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до ст. 22 Закону № 1952-IV у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений ч. 5, 7 і 8 ст. 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника. Якщо заявник протягом п'яти робочих днів після отримання письмового повідомлення виконав вимоги державного реєстратора, загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. У разі невиконання цих вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV визначений виключний перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав, а саме: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою ст. 15 цього Закону; заявлене право вже зареєстровано.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1952-IV відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що ОСОБА_2 не виконав свого зобов'язання за Договором перед Товариством, залишив Вимогу Товариства без задоволення, у зв'язку з чим у Товариства виникло право на задоволення забезпеченої іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Згідно з п. 2.1.4 Договору Товариство має право, звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку порушення іпотекодавцем умов кредитного договору. Дані умови іпотечного договору повністю кореспондуються та відповідають положенням статей 12, 33, 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч.,ч. 1, 3 ст. 33 зазначеного Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що Товариством було надано Управлінню всі необхідні документи для реєстрації права власності на іпотечне майно відповідно до вимог ч.,ч. 1, 3 ст. 16 Закону № 1952-IV.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Блажівська Н.Є.

Юрченко В.П.