Ухвала суду № 40883669, 25.09.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 вересня 2014 року Справа № 914/2673/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Черкащенка М.М.,суддів:Вовка І.В., Грека Б.М., Запорощенка М.Д., Мачульського Г.М.,

розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_6про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 18.03.2014у справі№ 914/2673/13за позовомприватного підприємства "Іріда-ОІЛ"дофізичної особи-підприємця ОСОБА_6про стягнення 261 543,54 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.09.2013 у справі № 914/2673/13 частково задоволені позовні вимоги приватного підприємства "Іріда-ОІЛ" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення 39 000,94 грн. суми основної заборгованості з орендних платежів і комунальних послуг, 216 543,54 грн. штрафних санкцій: стягнуто з відповідача на користь позивача 39 000,94 грн. основної заборгованості та 209 043,07 грн. штрафних санкцій; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2013, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2014, рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 209 043,07 грн.; прийнято в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій в сумі 52 808,47 грн., з яких 2 567 грн. пені, 22 500,47 грн. штрафних санкцій в розмірі 50% від суми прострочення більше ніж 15 календарних днів (відповідно до п.5.2 договору оренди № Р К/13), 27 741 грн. штрафних санкцій у розмірі орендної плати за останній повний місяць оренди об'єкта за прострочення його повернення (відповідно до п.5.4 договору оренди № Р К/13); в іншій частині рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18.03.2014 у справі № 914/2673/13, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заяву з посиланням на постанови від 28.01.2014 у справі № 901/73/13-г та від 21.12.2011 у справі № 5002-2/5109-2010 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень статті 782 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 188, частини другої статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Крім того фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернулася із заявою про поновлення пропущеного строку на звернення із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18.03.2014 у справі № 914/2673/13, яке підлягає задоволенню.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає, що справа № 914/2673/13 не підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, або встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце у разі, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

З постанови від 18.03.2014 у справі № 914/2673/13, про перегляд якої просить заявник, вбачається, що Вищий господарський суд України, посилаючись на положення частини першої статті 230, частини четвертої та шостої статті 231, статті 217 ГК України, статті 549 ЦК України, погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо правомірності стягнення з відповідача (орендаря) пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення сплати орендних платежів одночасно зі стягненням штрафних санкцій у розмірі 50% від суми прострочення більше ніж за 15 календарних днів (в частині, що стосується доводів заявника) з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини про те, що вказані умови було зазначено в укладеному сторонами договорі; відповідач прострочив зобов'язання щодо оплати заборгованості більш ніж 15 календарних днів.

Водночас з постанови від 21.12.2011 у справі № 5002-2/5109-2010, на яку заявник посилається як на доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень частини другої статті 231 ГК України у подібних правовідносинах, вбачається, що Вищий господарський суд України погодився з висновками суду першої інстанції щодо правомірності стягнення з відповідача лише пені від несплаченої вартості наданих позивачем послуг за кожен день прострочення, оскільки положення частини другої статті 231 ГК України, яку помилково застосував суд апеляційної інстанції, передбачає, що штраф у розмірі 7% заборгованості за прострочення понад тридцять днів (в частині, що стосується доводів заявника) є додатковою відповідальністю за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобов'язання, яким є в даному випадку зобов'язання відповідача.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень частини другої статті 231 ГК України у подібних правовідносинах, оскільки у справі № 914/2673/13 судом касаційної інстанції з врахуванням обставин справи, зокрема учасників спірних правовідносин, застосовувались частини четверта та шоста статті 231 ГК України.

Не приймаються судом до уваги посилання заявника на постанову Вищого господарського суду України від 28.01.2014 у справі № 901/73/13-г, надану заявником на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статті 782 ЦК України та статті 188 ГК України, у зв'язку з тим, що даною постановою судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення спору у справі, тому на таку постанову не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 11116 ГПК України.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 у допуску справи № 914/2673/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя:М.Черкащенко Судді:І.Вовк Б.Грек М.Запорощенко Г.Мачульський