Постанова № 40882272, 07.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р. Справа№ 910/12925/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Кривошея Д.А. - представник за довіреністю від 29.10.2013 року;

від прокуратури: Гелета О.О. - посвідчення № 015715,

розглянувши апеляційну скаргу у відкритому засіданні Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2013 року

у справі № 910/12925/13 (суддя - Борисенко І.І.)

за позовом Державного підприємства "Конструкторське Бюро радіозв'язку"

до Міністерства оборони України

за участю Прокуратури Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері

про стягнення 1 252 646, 75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Конструкторське Бюро радіозв'язку" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Міністерства оборони України про стягнення 1 252 646, 75 грн. витрат за державним контрактом № 251/2/06-3 на виконання дослідно-конструкторської роботи, шифр "Лотос/1".

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки з вини відповідача 3-ий етап робіт по контракту не був виконаний, останній повинен сплатити позивачу суму фактичних витрат на його виконання, а саме 1 252 646, 75 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2013 року по справі № 910/12925/13 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Державного підприємства "Конструкторське бюро радіозв'язку" 1 252 646,75 грн. фактичних витрат, 25 052,94 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Міністерство оборони України звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2013 року по справі № 910/12925/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено, що порушення ним виконання зобов'язання по контракту сталося не з його вини.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2013 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження в наступній колегії суддів: головуючий суддя - Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В. та призначено до розгляду на 22.10.2013 року.

У судовому засіданні 22.10.2013 року по справі № 910/12925/13 оголошено перерву до 29.10.2013 року.

У судовому засіданні 29.10.2013 року по справі № 910/12925/13 оголошено перерву до 12.11.2013 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року, змінено склад судової колегії на наступний - головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року справу 910/12925/13 прийнято до свого провадження та призначено на 12.12.2013 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 року, змінено склад судової колегії на наступний - головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Алданова С.О., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 року розгляд справи № 910/12925/13 відкладено на 09.01.2014 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 09.01.2014 року, змінено склад судової колегії на наступний - головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.

В судовому засіданні 09.01.2014 року по справі № 910/12925/13 оголошено перерву до 31.01.2014 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2014 року, у зв'язку з перебуванням суддів Ткаченка Б.О., Сухового В.Г., Чорногуза М.Г. у відпустці, змінено склад судової колегії на наступний - головуючий суддя: Дідиченко М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2014 року справу № 910/12925/13 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. та призначено на 25.03.2014 року.

У судове засідання 25.03.2014 року представник позивача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача та представник прокуратури у судовому засіданні 25.03.2014 року надали пояснення, якими підтримали доводи апеляційної скарги.

Крім того, представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи до 08.04.2014 року.

У судове засідання 08.04.2014 року представник позивача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.04.2014 року надав додаткові пояснення, якими підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити.

Представник прокуратури у судовому засіданні 08.04.2014 року надав додаткові пояснення по суті спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 року відкладено розгляд справи до 15.04.2014 року.

У судовому засіданні 15.04.2014 року оголошено перерву до 16.04.2014 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Пономаренка Є. Ю. у відпустці, справу № 910/12925/13 передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), судді: Буравльов С. І., Руденко М.А.

У судове засідання 16.04.2014 року представник позивача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представники сторін у судовому засіданні 16.04.2014 року підтримали свої правові позиції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 року розгляд справи відкладено до 13.05.2014 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 року, у зв'язку з участю судді Буравльова С. І. у розгляді інших справ, справу № 910/12925/13 передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), судді: Пономаренко Є. Ю., Руденко М.А.

17.04.2014 року представник позивача через відділ документального забезпечення суду подав клопотання зупинення провадження у справі до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 910/6590/14 за позовом Державного підприємства "Конструкторське бюро радіозв'язку" до Міністерства оборони України про визнання державного контракту недійсним.

Клопотання мотивоване тим, що сума, яку позивач просить стягнути у справі № 910/12925/13 обгрунтована укладеним сторонами спірним договором, і встановлення господарським судом у справі № 910/6590/14 обставин, які свідчать про дійсність або недійсність укладеного контракту вплине на наявність або відсутність підстав для задоволення вимог позивача у справі № 910/12925/13.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.05.2014 року заперечував проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/6590/14.

14.08.2014 року до загального відділу документального забезпечення суду від Міністерства оборони України надійшло клопотання про поновлення провадження у даній справі, у зв'язку із прийняттям Господарським судом міста Києва рішення по справі № 910/6590/14.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2014 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 07.10.2014 року.

Представник позивача у судове засідання 07.10.2014 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача та представник прокуратури у судовому засіданні 07.10.2014 року підтримали доводи, викладенні в апеляційній скарзі та просили суд її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 25.12.2006 між Міністерством оборони України (надалі - генеральний замовник) та Державним підприємством "Конструкторське бюро радіозв'язку" Міністерства промислової політики України (надалі - головний виконавець) був укладений державний контракт на виконання дослідно-конструкторської роботи №251/2/06-3 (надалі - контракт), відповідно до пункту 1.1. якого головний виконавець зобов'язується виконати і здати генеральному замовнику, а останній зобов'язується прийняти і оплатити дослідно-конструкторську роботу по темі: "Розробка базової ультракороткохвильової радіостанції", шифр "Лотос/1".

Повний обсяг роботи, окремі її етапи (підетапи) та терміни виконання вказані у відомості виконання, що є невід'ємним додатком до договору (пункт 1.2. контракту).

Згідно з пунктом 3.1. контракту терміни виконання роботи або її етапів (підетапів), що визначені відомістю виконання, можуть змінюватися за письмовою домовленістю сторін з оформленням узгоджувального протоколу.

Як передбачено п. 3.3 контракту, датою виконання обов'язків в цілому і за окремими етапами вважається дата затвердження акту про прийняття роботи (етапу, підетапу).

Відповідно до п. 6.1 контракту лімітна ціна (контракту та попередня ціна етапу 3 на момент укладення договору у відповідності до протоколу погодження попередньої ціни № 1 від 25.12.2006 року складає 2 222 058, 58 грн.

Згідно з п. 6.3 контракту остаточні розрахунки за роботу проводяться за етапи, що закінчені і здані в розмірі їх ціни.

Пунктом 6.4 контракту сторони передбачили, що видача авансів не є обов'язковою. Рішення на видачу авансів приймається генеральним замовником і проводиться у встановленому чиним законодавством України порядку, при цьому відсоток авансу визначається окремим узгоджувальним протоколом.

Колегією суддів встановлено, що весь обсяг дослідно-конструкторських робіт «Лотос/1» було розділено на три етапи.

Так, на виконання робіт по третьому етапу Міністерством оборони України у вересні 2006 року та грудні 2006 було сплачено аванс на загальну суму 1 100 000,00 грн.

Узгоджувальним протоколом від 31.05.2008 до контракту сторони встановили термін дії договору до 31.12.2008 року без збільшення погодженої трудомісткості робіт та без зміни економічних показників.

Відповідно до акту "Інвентаризації науково-технічної продукції та матеріальних засобів, які знаходяться на ДП "Конструкторське бюро радіозв`язку" від 27.02.2009 р., зазначено, що роботи у ДКР "Лотос/1":

- по першому етапу - виконані. Акт приймання етапу від 30.10.2002 року, затверджений начальником озброєння ЗС України. Вартість робіт 400, 23 тис. грн. Заборгованості немає;

- по другому етапу - спільним рішенням МО України та Мінпромполітики України виконання ДКР «Лотос» за договором від 29.12.1997 року № 117554 з ЦКБ «Протон» припинено з 01.05.2006 року, головним виконавцем призначено ДП КБ Радіозв'язку. Укладено договір з ДП КБ Радіозв'язку від 25.12.2006 року № 251/2/06-3.

- по третьому етапу - надані аванси у розмірі 500 000, 00 грн. та 611 000, 00 грн. Етап не виконано. Додаткова угода на продовження робіт не підписана, перенос терміну закінчення етапу не здійснювався.

У зв'язку з тим, що Міністерство оборони України не здійснило повну оплату 3 етапу робіт, позивач зазначає, що виконав роботи по договору за власний рахунок, тому звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача на його користь фактичні витрати за виконані роботи в розмірі 1 252 646, 75 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що досягнення результату, обумовленого 3-им етапом контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи № 251/2/06-3 від 25.12.2006 року, було неможливим не з його вини, як виконавця, а з причин відсутності системної оплати робіт замовником, відсутності фінансування діяльності позивача уповноваженим органом управління, порушення провадження у справі про банкрутство позивача, і як наслідок скорочення чисельності штатних кваліфікованих працівників, неможливість подальшої закупівлі деталей та комплектуючих за власні кошти, тому замовник повинен відшкодувати позивачеві понесені останнім витрати за ч. 2 ст. 899 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі контракт є договором на виконання дослідно-конструкторських робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Згідно з ст. 894 ЦК України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати. Плата за виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт та технологічних робіт, встановлена договором, може бути зменшена замовником залежно від фактично одержаних результатів порівняно з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від замовника, а можливість такого зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін.

Статтею 897 ЦК України передбачено, що виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором; додержувати вимог, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності; утримуватися від публікації без згоди за мовника науково-технічних результатів, одержаних при виконанні робіт; вживати заходів для захисту одержаних при виконанні робіт результатів, що підлягають правовій охороні, та інформувати про це замовника; своїми силами та за свій рахунок усувати допущені з його вини недоліки у технічній документації, які можуть спричинити відступи від техніко-економічних показників, передбачених у технічному завданні замовника або в договорі; негайно інформувати замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.

Замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний: видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт; передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію; прийняти виконані роботи та оплатити їх (ст. 898 ЦК України).

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 252 646, 75 грн. фактичних витрат за виконані роботи, місцевий суд виходив з того, що оскільки замовник свого обов'язку за договором не виконав, роботи четвертого етапу не оплатив, а позивачем вказані роботи завершені не були через відсутність оплати з боку відповідача, тому в порядку ст. 899 ЦК України зазначені витрати підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 899 ЦК України, якщо у ході науково-дослідних робіт виявляється неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що не залежать від виконавця, замовник зобов'язаний оплатити роботи, проведені до виявлення неможливості отримати передбачені договором результати, але не вище відповідної частини ціни робіт, визначеної договором.

Отже, місцевий суд дійшов висновку, що ризик невиконання договору несе замовник, в порядку ст. 899 ЦК України.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 4.1 контракту сторони визначили порядок приймання робіт, зокрема головний виконавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити ПЗ № 800 за 30 діб та генерального замовника за 20 діб про готовність до здачі роботи в цілому і кожного етапу, передбаченого державним контрактом.

Відповідно до п. 7.5 контракту матеріальна відповідальність виконавця у випадку неприйняття генеральним замовником виконаної головним виконавцем роботи через її невідповідність щодо вимог даного договору полягає в тому, що головний виконавець повертає генеральному замовнику 100 % отриманих коштів за договором.

Позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження того, що роботи 3 етапу ним були дійсно виконані у строк до 31.12.2008 р., передбачений контрактом, і виконавець був готовий їх передати.

Додаткової угоди щодо продовження робіт та перенесення терміну закінчення 3 етапу на строк понад 31.12.2008 р. між сторонами укладено не було.

Разом з тим, позивач посилається на вимоги ч. 2 ст. 899 ЦК України, відповідно до якої, якщо у ході виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт виявляється неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що виникли не з вини виконавця, замовник зобов'язаний відшкодувати витрати виконавця.

Однак, колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх вимог не було надано належних доказів з приводу того, що невиконання ним робіт за державним контрактом відбулося не з його вини.

Крім того, з правового аналізу ст. 899 ЦК України слід дійти висновку про те, що ризик випадкової неможливості досягнення договірного результату покладається на замовника за таких умов:

1) неможливість досягнення результату має об'єктивний характер;

2) такі обставини не залежали від виконавця або виникли не з його вини;

3) виконавець здійснив обов'язок, передбачений п. 6 ч. 1 ст. 897 ЦК України, по негайному інформуванню замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати.

Неможливість отримання очікуваного результату має бути доведена і обґрунтована виконавцем з документальним підтвердженням цього факту. Остаточне рішення про доцільність подальшого проведення досліджень приймає замовник.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 897 ЦК України виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний негайно інформувати замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.

Крім того, сторони п. 2.8 контракту передбачили, якщо при виконанні робіт за договором виявиться неминуче одержання негативного результату чи недоцільність проведення робіт, головний виконавець зобов'язаний повідомити про це генерального замовника.

Проте, жодних повідомлень, передбачених п. 2.8 контракту та п. 6 ч. 1 ст. 897 ЦК України, від виконавця замовнику не надходило.

В свою чергу, Міністерство оборони України відповідно до ст. 898 ЦК України виконало свої зобов'язання за контрактом, надавши аванс для виконання 3 етапу робіт, незважаючи на те, що за умовами контракту видача авансу є необов'язковою.

Враховуючи те, що роботи по виконанню 3 етапу за державним контрактом № 251/2/06-3 від 25.12.2006 року позивачем виконані не були, відсутня вина відповідача стосовно невиконання позивачем робіт за контрактом, повідомлення про неможливість продовження робіт відповідачу надіслано не було, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ДП "Конструкторське бюро радіозв'язку" та стягнення з Міністерства оборони України витрат у сумі 1 252 646, 75 грн.

Стосовно посилань позивача на акт інвентаризації науково-технічної продукції та матеріальних засобів, які знаходяться на Державному підприємстві "Конструкторське бюро радіозв'язку", який погоджений керуючим санацією Севастопольського Державного підприємства "Конструкторське бюро радіозв'язку" від 18.06.2013 р. та затверджений ТВП Начальника представництва замовника № 800 від 19.06.2013 р., у якому зазначено, що виконання ДКР "Лотос-1" та "Ринг" не завершено, вироби, що розроблялись, морально застарілі, комісія вважає доцільним утилізувати науково-технічну продукцію та матеріальні засоби, колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.3 контракту після приймання робіт головний виконавець, за участю представника генерального замовника, проводить інвентаризацію матеріальних цінностей, які залишилися після виконання роботи, затверджує у генерального замовника акт інвентаризації та рішення про їх подальше використання чи відшкодування вартості.

Оскільки ТВП Начальника представництва замовника № 800 не є стороною контракту, а генеральним замовником - Міністерством оборони України зазначений акт не затверджений, посилання на вказаний акт є безпідставні.

Стосовно посилань позивача на висновок судової економічної експертизи № 786/787, в якому судовим експертом було встановлено, що раніше понесених витрат по об'єкту шифр «Лотос», вартість витрат ДП «Конструкторське бюро радіозв'язку» на виконаня третього етапу робіт за контрактом № 251/2/06-3 від 25.12.2006 року щодо об'єкту шифр «Лотос/1» становить 2 839 378, 45 грн., колегія зазначає наступне.

Вказана експертиза була проведена в рамках справи № 5020-13/2012 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ДП "Конструкторське бюро радіозв'язку" про стягнення 1 493 671, 00 грн. та не підтверджує виконання позивачем 3 етапу робіт, передбаченого контрактом від 25.12.2006 р. № 251/2/06-3. Вказаний висновок лише підтверджує, що виконавець закуповував матеріали та комплектуючі.

Також, колегія суддів зазначає, що місцевим судом не було прийнято до уваги постанову Вищого господарського суду України від 08.06.2011 р. у справі № 5020-5/549-9/360-5/412-5/154-3/229., якою касаційну скаргу Міністерства оборони України було задоволено частково і визнано Міністерство оборони України кредитором Державного підприємства "Конструкторське бюро радіозв'язку" з грошовими вимогами в розмірі штрафу в сумі 2 233 624,00 грн. саме за порушення вимог державних контрактів на виконання дослідно-конструкторської роботи шифр "РИНГ" та "Лотос-1" і було нараховано штрафні санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини справи, а тому апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції від 08.08.2013 року у справі № 910/12925/13 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2013 року задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2013 року у справі № 910/12925/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

4. Стягнути з Державного підприємства (99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29; код ЄДРПОУ 14309020) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6; код ЄДРПОУ 00034022) 12 526 (дванадцять тисяч п'ятсот двадцять шість) грн. 46 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи № 910/12925/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко