Рішення № 40880603, 07.10.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/19771/13-ц Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д.М.

Категорія 19 Доповідач Косигіна Л. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області

в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів: Талько О.Б., Григорусь Н.Й.

при секретарі Трохимчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторське Агентство Фактор" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторське Агентство Фактор"

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 квітня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року ТОВ "Колекторське Агентство Фактор" звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість в сумі 48780 грн. 03 коп., яка утворилась за кредитним договором, укладеним 27.07.2007 року між ТОВ "Банк "Фінанси та кредит" і ОСОБА_1 Позивач зазначив, що ОСОБА_1 взяв у кредит 35000 грн. на строк до 25.07.2009 року, зі сплатою 24% річних. В забезпечення виконання вказаного договору в цей же день між Банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено договори поруки. Крім того, між Банком та ОСОБА_4 укладено договір застави автомобіля. 25.12.2008 року між ТОВ "Колекторське Агентство Фактор" та ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" укладено договір про відступлення права вимоги за вищевказаним кредитним договором. Оскільки відповідачі не виконують умов кредитного договору, утворилася заборгованість в сумі 48780 грн. 03 коп., яку позивач просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 30 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ "Колекторське Агентство Фактор", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та їх неповне дослідження, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт зазначив, що судом при застосуванні наслідків пропуску строку позовної давності не враховано, що такий строк по даній справі не можна застосовувати, оскільки ОСОБА_1 після закінчення строку виконання договору продовжував сплачувати кредитну заборгованість у 2010, 2012, 2013 роках, а всього в сумі 1220 грн. У зв'язку з цим, відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається, оскільки особа сплачуючи заборгованість визнала борг.

Під час апеляційного розгляду від ТОВ "Колекторське Агентство Фактор" надійшла заява, в який апелянт відмовився від апеляційної скарги на вищевказане рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості в сумі 48780 грн. 03 коп., відповідно до вимог ч. 4 ст. 300 ЦПК України. При цьому, апелянт погодився з висновком суду першої інстанції про сплив строку пред'явлення вимог до вказаних осіб.

Ухвалою апеляційного суду від 23.09.2014 року заяву ТОВ "Колекторське Агентство Фактор" задоволено, прийнято відмову від апеляційної скарги на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 квітня 2014 року в частині вимог про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості в сумі 48780 грн. 03 коп., апеляційне провадження в цій частині закрито.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки кредитний договір укладався до 25.07.2009 рок, а з позовом ТОВ "Колекторське Агентство Фактор" звернулося у грудні 2013 року.

Проте, повністю погодитися з таким висновком не можна, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Встановлено, що 27.07.2007 року між ТОВ "Банк "Фінанси та кредит" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 31_65-07/07МФ, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав у кредит 35000 грн. на строк до 25.07.2009 року, зі сплатою 24% річних. Між сторонами договору погоджено та підписано Графік погашення кредиту.

25.12.2008 року між ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ТОВ "Колекторське Агентство Фактор" укладено договір про відступлення прав вимоги № 1, відповідно до якого первісний кредитор передає на умовах, що існують на час укладення цього договору, а новий кредитор набуває право вимагати від боржників реального та належного виконання обов'язків за кредитними договорами згідно Додатку № 1 до даного договору, ті відшкодовує первісному кредитору вартість відступленого права вимоги до боржників за кредитними договорами у розмірі, зазначеному у п. 1.3 цього договору.

Права вимоги до боржників, що переходять на підставі цього Договору до нового кредитора, складаються з права вимагати своєчасного повернення заборгованості за кредитними договорами: основного боргу та відсотків, а також сплати інших, передбачених кредитними договорами, зазначеними у Додатку № 1 до даного Договору, платежів (п. 1.2.).

З витягу з Додатку № 1 вбачається, що первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги стягнення заборгованості в сумі 26893 грн. 70 коп., яка складається з боргу по тілу кредиту в сумі 23634 грн. 96 коп. та 3258 грн. 74 коп. відсотків.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 261 ЦК України передбачено, що початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ст. 264 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що після закінчення строку дії кредитного договору, ОСОБА_1 було сплачено в рахунок погашення заборгованості: 13.03.2010 року - 100 грн.; 29.03.2012 року - 120 грн.; 06.06.2012 року - 150 грн.; 13.06.2012 року - 100 грн.; 03.10.2012 року - 300 грн.; 19.11.2012 року - 150 грн.; 06.02.2013 року - 300 грн., а всього 1220 грн. Згідно розрахунків позивача, вказані кошти були зараховані товариством в рахунок погашення заборгованості за відсотками.

У зв'язку з цим, позивачем визначено розмір заборгованості по тілу кредиту - 23634 грн. 96 коп., по відсотках - 2038 грн. 74 коп. (3258 грн. 74 коп. - 1220 грн.), а всього на суму 25673 грн. 70 коп.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що строк позовної давності по вимогах про стягнення заборгованості на суму 25673 грн. 70 коп. переривався вчиненням ОСОБА_1 дії (часткова сплата заборгованості), що свідчить про визнання ним свого боргу. Разом з тим, позивачем пропущено річний строк позовної давності про стягнення з боржника пені в сумі 23106 грн. 33 коп. за період з 01.09.2013 року по 29.11.2013 року (по тілу кредиту та за відсотками), оскільки право вимоги виникло у позивача з часу передачі всієї заборгованості за договором від 25.12.2008 року, а перше погашення боргу було здійснено ОСОБА_1 13.03.2010 року.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення боргу з ОСОБА_1 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Крім того, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір сплачений позивачем під час подачі позову до суду першої інстанції та апеляційної скарги в сумі 385 грн. 11 коп. (в межах суми задоволених позовних вимог).

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторське Агентство Фактор" задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 квітня 2014 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення боргу з ОСОБА_1, ухвалити нове рішення в цій частині.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторське Агентство Фактор" до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторське Агентство Фактор" 25673 грн. 70 коп. заборгованості за кредитним договором № 31_65-07/07МФ, укладеним 27.07.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", та 385 грн. 11 коп. судових витрат.

У задоволенні решти вимог до ОСОБА_1 відмовити за пропуском строку звернення до суду.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча Судді