Ухвала суду № 40880520, 30.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 р. Справа № 876/15029/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представника позивача Рісної Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (далі ДП «Львівський облавтодор») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області), яким просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 26.06.2013 року № 0000412210, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 511089,00 грн., в тому числі 340726,00 грн. за основним платежем та 170363,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), і № 0000422210, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 280036,50 грн., в тому числі 186691,00 грн. за основним платежем та 93354,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.06.2013 року № 0000412210 в частині збільшення ДП «Львівський облавтодор» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 500871,00 грн., в тому числі 333914,00 грн. за основним платежем та 166957,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та визнано протиправним і скасовано повністю податкове повідомлення-рішення від 26.06.2013 року № 0000422210; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована тим, що встановленими обставинами справи та зібраними доказами підтверджується факт здійснення позивачем господарських операцій з купівлі матеріальних цінностей з його контрагентами, а відповідні первинні документи містять всі обов'язкові реквізити та відображають в повній мірі зміст господарських операцій між позивачем та контрагентом та є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи і дана обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Факт використання позивачем придбаного товару у контрагентів в подальшій господарській діяльності підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Крім того, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не надав доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства.

Постанову в частині задоволення позовних вимог в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що перевіркою ДП «Львівський облавтодор» на підставі документів, наданих для перевірки та отриманих відомостей про контрагентів позивача встановлено, що дані контрагенти внаслідок їхньої співпраці по ланцюгу постачання з суб'єктами господарювання не були спроможними здійснювати спірні господарські операції. Також позивач не надав товаросупровідних документів на поставлений товар.

Постанова в частині відмови у задоволенні позову не оскаржена, тому відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку не переглядається, оскільки під час апеляційного провадження не встановлено порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи в цій частині.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В період з 15.04.2013 року до 31.05.2013 року працівники Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Державної податкової служби провели планову виїзну документальну перевірку ДП «Львівський облавтодор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року до 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 13.06.2013 року № 865/22-10/31978981.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог: пп. 14.1.13, пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 137.4, пп. 135.5.4, п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144, п. 146.2 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 340726,00 грн., в тому числі в І кварталі 2012 року на 127632,00 грн., в ІІ кварталі 2012 року на 174012,00 грн., в ІІІ кварталі 2012 року на 9088,00 грн., в ІV кварталі 2012 року на 29994,00 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п 198.6 ст. 198, п .201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 186691,00 грн., в тому числі за січень 2012 року на 320,00 грн., за квітень 2012 року на 140100,00 грн., за травень 2012 року на 4625,00 грн., за червень 2012 року на 9359,00 грн., за липень 2012 року на 5195,00 грн., за вересень 2012 року на 1404,00 грн., за жовтень 2012 року на 18408,00 грн., за листопад 2012 року на 6274,00 грн. і за грудень 2012 року на 1006,00 грн.

Зазначені висновки перевіряючі обґрунтовують тим, що господарські операції ДП «Львівський облавтодор» (його філій) з придбання товарів у СПД-ФО ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ТзОВ «Автомагістраль-Південь» та ТзОВ «Конді 50» мали безтоварний характер, а тому позивач не мав права включати вартість цих товарів до складу витрат, а суми податку на додану вартість, сплачені в їх ціні, до складу податкового кредиту.

На підставі даного акта перевірки Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Державної податкової служби 26.06.2013 року прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000412210, яким ДП «Львівський облавтодор» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 511089,00 грн., в тому числі 340726,00 грн. за основним платежем та 170363,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), і № 0000422210, яким ДП «Львівський облавтодор» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 280036,50 грн., в тому числі 186691,00 грн. за основним платежем та 93354,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.1.1 цього пункту витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2 і 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 та пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Постачання товарів - це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 даного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. 201.6 даної статті податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.7 даної статті передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10 даної статті податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (послуг). Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На підтвердження фактичного виконання господарських операцій щодо поставок СПД-ФО ОСОБА_2 вібротрамбовок та кущорізів позивач надав суду укладені з даним підприємцем договори, видаткові та податкові накладні, витяги з журналів реєстрації довіреностей на уповноважених працівників філій на отримання товару, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, платіжні документи про оплату поставлених товарів.

Також позивач надав докази використання у подальшій господарській діяльності товару, отриманого від СПД-ФО ОСОБА_2, а саме накази по філіях про прийняття віброплит на баланс як основного засобу в оперативне користування, акти, складені створеними на підприємстві комісіями, про введення в експлуатацію основних засобів (віброплит), інвентарні картки основних засобів, довідки за підписами начальників та головних бухгалтерів філій про цільове призначення (мету використання) та місцезнаходження віброплит.

Також в листі від 20.09.2013 року СПД-ФО ОСОБА_2 зазначив про укладення договорів з філіями ДП «Львівський облавтодор», їх реальне виконання, оформлення та видачу видаткових і податкових накладних.

Крім того, при проведенні ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Львівський облавтодор» органами Державної фінансової інспекції в тому числі за 2012 рік, було проведено інвентаризацію майна на підприємстві, не встановлено відсутність (недостачу) будь-якого майна, отриманого від СПД-ФО ОСОБА_2, відповідно до балансу підприємства, його неналежну якість чи завищення ціни при його придбанні.

Також суд першої інстанції правильно зазначив, що посилання відповідача на акт перевірки СПД-ФО ОСОБА_2 від 27.07.2012 року № 727/17-20/НОМЕР_3, складений працівниками Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області, яким встановлено безтоварність його господарських операцій з третіми особами, є безпідставним, оскільки платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Також в періоді, який перевірявся, ДП «Львівський облавтодор» в особі його філій «Дрогобицький райавтодор», «Перемишлянський райавтодор» та «Львівська ДЕД» здійснювалось придбання паливно-мастильних матеріалів, асфальтобетону та інших будівельних матеріалів у ТзОВ «Автомагістраль-Південь».

Фактичне виконання сторонами зазначених господарських операцій підтверджується наданими позивачем договорами поставки товарів, видатковими та податковими накладними, платіжними документами.

Поставка дизельного палива здійснювалась ТзОВ «Автомагістраль-Південь» для зазначених вище філій позивача при виконанні підрядних робіт безпосередньо на об'єктах виконання робіт, що стверджується показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та заправочними відомостями ТзОВ «Автомагістраль-Південь», відомостями видачі паливно-мастильних матеріалів, подорожніми та маршрутними листами про роботу автотехніки позивача, наряд-завданнями.

Поставка асфальтобетону ТОВ «Автомагістраль-Південь» здійснювалась на користь філії «Дрогобицький райавтодор» з метою його подальшої реалізації на користь контрагента позивача ТзОВ «Західна дорожня транспортна група», що підтверджується наданими позивачем видатковими і податковими накладними про продаж товару, а також листом ТзОВ «Західна дорожня транспортна група», в якому зазначено, що транспортування придбаного асфальтобетону здійснювалось безпосередньо з АБЗ у смт Ходовичі Стрийського району Львівської області на об'єкт виконання робіт.

Наявність у ТзОВ «Автомагістраль-Південь» необхідної матеріально-технічної бази для реалізації вищевказаних господарських операцій, досвіду виконання аналогічних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями документів конкурсної пропозиції на закупівлю позивачем асфальтобетону, оскільки укладення договору з позивачем здійснювалось за результатами проведеної процедури закупівлі відповідно до вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Крім того, реальність поставок ТзОВ «Автомагістраль-Південь» паливно-мастильних матеріалів, асфальтобетону та інших будівельних матеріалів підтверджується наявним в матеріалах справи листом цього товариства, у якому зазначено також про співпрацю вказаного підприємства не лише з вищеназваними філіями позивача, але і з іншими філіями впродовж тривалого часу, що перевищує період, за який проведено перевірку.

Також в періоді, що перевірявся, ФОП ОСОБА_3 здійснювались поставки філії «Дрогобицький райавтодор» ДП «Львівський облавтодор» будівельних матеріалів (солі технічної, щебеню та гравію), що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними, прихідними ордерами, витягами з журналу реєстрації довіреностей, виданих на ім'я уповноваженого представника філії, товарно-транспортними накладними (транспортування здійснювалось засобами та за рахунок позивача), відомостями про перевезення вантажу, звітами про рух матеріальних цінностей, звітами про витрати основних матеріалів та актами приймання виконаних підрядних робіт, при виконанні яких використовувались товари, отримані від ФОП ОСОБА_3

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача на неможливість встановлення факту передачі товарів від продавця ФОП ОСОБА_3 до позивача по ланцюгу їх постачання, як на підставу для висновків про порушення позивачем зазначених вище вимог законодавства, оскільки господарські взаємовідносини контрагента позивача з іншими суб'єктами господарювання не можуть впливати на права та обов'язки ДП «Львівський облавтодор».

Крім того, реальне здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 підтверджено показами свідка ОСОБА_6, який підтвердив суду про підписання ним видаткових накладних на отримання товару згідно виданої йому довіреності після фактичної та повної поставки товару та подальшу його передачу для використання при здійсненні поточного ремонту доріг та їх експлуатації.

Також в періоді, що перевірявся, ТзОВ «Конді 50» постачало філії «Стрийська ДЕД» ДП «Львівський облавтодор» запчастини до автотракторної техніки на підставі укладеного між ними договору. Реальність цих господарських операцій підтверджується наданими позивачем видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними і шляховими листами, платіжними документами про оплату товарів.

Крім того, реальність зазначених операцій підтвердив допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_8, який є матеріально відповідальною особою філії «Стрийська ДЕД», який ствердив факт отримання автозапчастин у контрагента, а також пояснив, що комісією у складі працівників філії складено дефектні акти про необхідність проведення ремонтних робіт автомашин і механізмів, визначено автозапчастини, які необхідно придбати для проведення ремонтних робіт, а після їх придбання самостійно власними господарськими силами проведено відповідні ремонти техніки.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача на акт від 20.05.2013 року № 8793/7/223-11 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Конді 50» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства у період з 25.06.2012 року до 31.03.2013 року, складений працівниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, оскільки акт про неможливість проведення зустрічної звірки є документом, який містить податкову інформацію та засвідчує факт неможливості проведення зустрічної звірки. Зустрічні звірки не є перевірками в розумінні ст. 75 Податкового кодексу України, а тому у відповідача відсутні правові підстави покликатись на обставини, встановлені у даному акті, і на його підставі робити висновки про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що доводи податкового органу про завищення філією «Перемишлянський райавтодор» ДП «Львівський облавтодор» валових витрат на суму 6860,00 грн. є безпідставними, оскільки актом планової ревізії філії Золочівської міжрайонної державної фінансової інспекції Львівської області від 20.05.2013 р. встановлено завищення філією втрат фінансових і матеріальних ресурсів, вартість яких включена до акту приймання виконаних підрядних робіт з замовником, що, в свою чергу, призвело до завищення валового доходу філії, а не валових витрат.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та надавались відповідачу при проведенні перевірки.

Також виписані контрагентами позивача податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати валові витрати і податковий кредит по взаєморозрахунках з ТзОВ «Автомагістраль-Південь», ТзОВ «Конді 50», ФОП ОСОБА_3 та СПД-ФО ОСОБА_2

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ «Автомагістраль-Південь», ТзОВ «Конді 50», ФОП ОСОБА_3 та СПД-ФО ОСОБА_2 були зареєстровані у встановленому порядку, не були виключені з ЄДРПОУ, перебували на обліку в органах державної податкової служби та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання позивачем у зазначених вище контрагентів товарів, які використовувались ним в господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат по взаєморозрахунках з цими контрагентами за період, що перевірявся.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі № 813/5235/13-а за позовом Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного Товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 06.10.2014 року