Ухвала суду № 40878646, 02.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2014 року

справа № 804/9124/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Олефіренко Н.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровської області, яка є правонаступником Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року у справі № 804/9124/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Техінвест” до Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія Техінвест” (далі за текстом – ТОВ „Компанія Техінвест”) звернулось до суду з позовом до Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровської області (далі за текстом – Верхньодніпровська ОДПІ), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.03.2012 року №0000212230 та №0000192230.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ від 18.03.2013 року №0000212230 та №0000192230.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

На підстав ч.1 ст.196 КАС України, п.2 ч.1 ст.197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що Верхньодніпровською ОДПІ проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ „Компанія Техінвест” по взаємовідносинам з ТОВ„Лігран” за березень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 06.02.2013 року №95/222-30895845, відповідно до висновків якого позивачем порушено: абз. „а” пп. 14.1.13, пп.14.1.36 п.14.1. ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.138.1.1. п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України; п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем 18.03.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000212230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 50816,01 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000192230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання податку на прибуток підприємств на 118172,47 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень рішенням ДПС у Дніпропетровській області від 15.05.2013 року №2056/10/10-25 було залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000212230 від 18.03.2013 та зменшено на 788,82 грн. податкове повідомлення-рішення №0000192230 від 18.03.2013.

Судом встановлено, що на даний час позивачем не отримано змінене податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у розділі „Податок на прибуток” об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно до пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У відповідності до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Згідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо), які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Положеннями частин 1, 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” вiд 16.07.1999 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов’язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що між ТОВ „Компанія Техінвест” (покупець) укладено з ТОВ „Лігран” (продавець) договір купівлі-продажу від 16.03.2012 року №164, за яким продавець передає покупцю проволоку на загальну суму 191531,40 грн., а покупець приймає і оплачує товар. Виконання даного договору підтверджується податковою накладною, видатковою накладною, рахунком-фактурою, сертифікатом якості та товаро-транспортною накладною. Оплату за товар здійснено платіжним дорученням.

28.03.2012 року між ТОВ „Компанія Техінвест” (покупець) укладено з ТОВ „Лігран” (продавець) договір №166, згідно умов якого продавець передає покупцю проволоку нержавіючу на загальну суму 52385,40 грн., а покупець приймає і оплачує товар. Виконання договору підтверджено податковою накладною, видатковою накладною, рахунком-фактурою, сертифікатом якості та товаро-транспортною накладною, оплату за товар здійснено платіжним дорученням.

Акт перевірки не містить обставин про встановлення будь-яких недоліків цих первинних бухгалтерських документів та обставин, які б свідчили про факт відмови позивача від надання перевіряючим відповідних документів.

Так, акт перевірки ґрунтується на акті перевірки контрагента позивача, а саме на акті ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська №7250/224/34656476 від 28.12.2012 року невиїзної документальної перевірки ТОВ „Лігран” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з контрагентами ТОВ „Інфотерм” за червень 2011 року, ТОВ „Олімп” за вересень 2011 року, ПП „СВ Гермес” за березень 2011, ПВП „Форест” за червень 2011 року, ТОВ „Кафепродакшн” за січень 2011 року, ТОВ „Пасіфік” за вересень 2011 року, БПП „Сура” за вересень 2011 року, ТОВ „Хімагросервіс” за листопад 2011 року, згідно висновків якого відсутність ТОВ „Лігран” за юридичною адресою обумовлює відсутність первинних та бухгалтерських документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності, у зв’язку з чим податковим органом зроблено висновок про здійснення ТОВ „Лігран” діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем, зазначений контрагент був правоздатною та дієздатною юридичною особою, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованим плат ником податку на додану вартість, відтак будь-яких перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ним, а надалі і включення витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було, доказів того, що позивач знав або міг знати про відсутність вказаного підприємства за юридичною адресою ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Порушення постачальником товару правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об’єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Судом було досліджено первинні документи (договори, податкові накладні, платіжні документи, а також дані бухгалтерського обліку, який ведеться позивачем), встановлено використання у господарській діяльності товариства придбаних товарів та послуг, що призвело до змін в активах підприємства та його зобов’язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків, встановлено дотримання позивачем вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат, перевірено доводи податкового органу.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем первинні документи, підтверджують виконання господарських операцій та мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов’язковість яких встановлена ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та звітність в Україні”, ст. 44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995р.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, з посиланням на норми частини 2 статті 71 КАС України, якою встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідачем не доведено та не надано належних доказів того, що правочини з ТОВ „Лігран” вчинено позивачем з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, не надано доказів узгодженості дій сторін при укладенні спірних угод щодо незаконного отримання податкових вигод або обізнаності з такими діями постачальників, а саме вироків за кримінальними справами, судових рішень щодо донарахування контрагентам податкових зобов’язань.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, є законною та обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровської області – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року у справі № 804/9124/13-а – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: Н.А. Олефіренко