Ухвала суду № 40877743, 29.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 р.Справа № 820/170/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

за участю представника позивача - Сердюк Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2014р. по справі № 820/170/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма"

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

про скасування припису,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Лемма", звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в якому просив суд скасувати повністю Припис № 9/421/12/1-СК від 03.01.2012р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Лемма", не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 р. та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що інспекційною групою Держфінпослуг на підставі Рішення в.о. голови Діржфінпосуг Лутака М.Д. від 21.11.2011р., згідно підп. "г" п. 3.1 глави 3 Правил проведення перевірок Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28.10.2003р. № 96, зареєстрованих в Міністерстві Юстиції України 19.12.2003р. за № 1184/8505, проведено позапланову інспекцію Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма" з питань, які викладені у листі Служби Безпеки України від 09.11.2011р. за вих. № 8/7/3-6328, із залученням до проведення інспекції співробітника ДКЗЕД Служби Безпеки України.

Під час проведення вказаної позапланової інспекції позивача виявлено невідповідність змісту Правил добровільного страхування фінансових ризиків, затверджених Президентом Товариства 26.02.2007р., зареєстрованих Держфінпослуг 22.03.2008р. за реєстраційним номером 1870878, вимогам Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003р. № 40, зареєстрованих в Міністерстві Юстиції України 15.09.2003 р. за № 805/8126, які встановлюють вимоги, обов'язкові для виконання під час провадження страхової діяльності та на день отримання ліцензії, зокрема, вимогам до Правил страхування, встановлених у пункті 3.5. розділу 3 Ліцензійних умов.

За результатами інспекції складений Акт позапланової інспекції ПАТ "Страхова компанія" Лемма" від 14.12.2011р. № 1106/42/3/1.

За наслідками розгляду справи про порушення вимог законодавства про фінансові послуги, що зафіксовані у вказаному вище Акті позапланової інспекції, членом Комісії - в.о. Директора інспекційного департаменту Держфінпослуг винесено спірний Припис від 03.01.2012р. 3 9/421/12/1-СК.

Не погоджуючись з даним приписом позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що припису № 9/421/12/1-СК від 03.01.2012р. винесено правомірно, не встановлено фактів порушення прав позивача у спірних правовідносинах, а тому відсутні обґрунтовані підстави для його скасування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Положенням про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2010р. № 157, визначені повноваження Держфінпослуг.

Частиною 1 статті 39 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що у разі, порушення законів та інших нормативно - правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Держфінпослуг застосовує заходи впливу відповідно до закону.

На виконання завдань щодо захисту інтересів споживачів фінансових послуг, врегулювання порядку застосування заходів впливу та забезпечення захисту прав осіб, щодо яких вони застосовуються, Держфінпослуг розроблено Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, яке затверджене розпорядженням Держфінпослуг від 13.11.2003р. № 125, що зареєстроване в Міністерстві Юстиції України 03.12.2003р. за № 1115/8436.

Вказаним Положенням визначені умови, порядок і строки провадження у справах про порушення законів та інших нормативно - правових актів, що регулюють діяльність із надання фінансових послуг, порядок прийняття рішень про застосування заходів впливу та процедуру їх оскарження.

Відповідно до пунктів 4.5 та 4.6 вищевказаного Положення, у разі виявлення порушень законодавства про фінансові послуги, посадові особи Держфінпослуг зобов'язані скласти акт про порушення або акт перевірки з викладенням у ньому змісту виявлених порушень. При цьому, виявлені посадовими особами Держфінпослуг факти порушення законодавства про фінансові послуги чітко викладаються в акті про порушення або в акті перевірки із зазначенням доказів та з посиланням на відповідну норму та/або іншого нормативно - правового акту.

Судовим розглядом встановлено, що порушення позивачем вимог Ліцензійних умов виявлене під час проведення позапланової інспекції.

Ліцензійні умови розроблені відповідно до вимог Законів України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про страхування", "Про господарські товариства", Указів Президента України від 04.04.2003р. № 292 "Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України", від 22.07.2003р. № 740 "Про заходи щодо розвитку системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму" та інших нормативно-правових актів, які регламентують відносини, що виникають у сфері здійснення страхової діяльності.

Відповідно до підпункту 3.5.2 пункту 3.5 розділу 3 Ліцензійних умов поняття, що використовуються у Правилах страхування, повинні відповідати вимогам відповідних нормативно-правових актів. У разі потреби застосування понять, не визначених у відповідних нормативно-правових актах, потрібно дати їх тлумачення.

У порушення зазначеної норми, Правила містять поняття "груба необережність" та не містять тлумачення цього поняття. При цьому, у законодавстві України міститься тлумачення лише поняття "необережність", а саме відповідне визначення міститься у статті 25 Кримінального кодексу України.

Також, положення ст. 1193 Цивільного кодексу України не містить тлумачення "грубої необережності", а лише посилається на зазначене словосполучення.

При цьому, визначення "грубої необережності" не містить відповідні нормативні акти, які регулюють страхову діяльність.

Відповідно до підпункту 11.4.2 пункту 11.4 Правил, страхове відшкодування не виплачується, а дію договору страхування може бути припинено, якщо страхувальник (вигодонабувач), хто-небудь з їхніх повноправних представників та/або власників допустив грубу необережність, що призвела до страхового випадку. Тобто, у Правилах поняття "груба необережність" застосовується до дій, які може допустити страхувальник.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про страхування", страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Послуги у сфері страхування вважаються фінансовими послугами відповідно до статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Отже, страхувальниками є споживачі фінансових послуг.

Створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг є метою Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Положеннями пункту 10 частини першої статті 1 та пункту 2 частини першої статті 19 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється державою за допомогою комплексів заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг.

Захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг є одним із основних завдань Держфінпослуг (пункт 3 частини першої статті 27 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що Держфінпослуг правомірно не може допустити застосування Товариством у Правилах поняття "груба необережність", яку може бути допущено страхувальником-споживачем фінансових послуг, оскільки це є порушенням підпункту 3.5.2 пункту 3.5 розділу 3 Ліцензійних умов в частині застосування у правилах страхування понять, яким не надано тлумачення та які не визначені у відповідних нормативно-правових актах.

Стовно порушення позивачем вимог 3.5.3 розділу 3 Ліцензійних умов, суд зазначає наступне:

Як зафіксовано у Акті позапланової інспекції ПАТ "СК "Лемма", у додатку №1 до Правил добровільного страхування фінансових ризиків (додаток до Правил) наведено розрахунок страхових премій, який містить наступні розділи: - Загальні положення; - Базові страхові тарифи; - Корегувальні коефіцієнти; - Розрахунок премій.

Згідно з розділом 2 Додатку №1 до Правил, для всіх видів ризиків, передбачених пунктом 3.2 Правил, встановлюється єдиний базовий брутто-тариф (ТО) у розмірі 6% від страхової суми, в припущенні що договір страхування передбачає безумовну франшизу у розмірі 5% від страхової суми, витрати страхової компанії на ведення справи не перевищують 30% брутто-премії.

Розділом 3 Додатку № 1 до Правил передбачено корегування базового тарифу за допомогою наступних корегувальних коефіцієнтів:

1. Врахування впливу характеристик (платоспроможність, умови протікання фінансово-господарської діяльності, статус (резидент-нерезидент) контрагента Страхувальника на ступень ризику;

2. Врахування особливостей договору страхування;

3. Врахування результатів діяльності Страхувальника;

4. Врахування обставин протікання підприємницької діяльності Страхувальника (ймовірність техногенних аварій, наявність протипожежних заходів, особливості географічного розташування об'єктів господарювання, ймовірність протиправних дій третіх осіб і таке інше);

5. Врахування додаткових ризиків;

6. Врахування франшизи.

При цьому, відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договір страхування повинен містити, у тому числі, зазначення предмета договору страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; інші умови за згодою сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про страхування", Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Правила страхування повинні містити, у тому числі, предмет договору і страхування; порядок визначення розмірів страхових сум та (або) розмірів страхових виплат; страхові ризики; виключення із страхових випадків і обмеження страхування; порядок і умови здійснення страхових виплат; строк прийняття рішення про здійснення або відмову у здійсненні страхових виплат; причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування; страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя; страхові тарифи та методику їх розрахунку за договорами страхування життя; особливі умови.

Страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків, а за договорами страхування життя - також з урахуванням величини інвестиційного доходу, яка повинна зазначатися у договорі страхування. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін (частина друга статті 8 Закону України "Про страхування").

За умови, коли правила конкретного виду страхування не конкретизують які саме маються на увазі додаткові ризики та в якій мірі вони впливають на корегуючий коефіцієнт страхового тарифу, що повинен бути розрахований математично, не можливо однозначно зрозуміти "поведінку" величини страхового тарифу.

Також, неможливо зрозуміти однозначно про які особливості умов договору страхування йде мова у Правилах, за умови, коли особливі умови страхування відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про страхування" повинні бути передбаченими Правилами страхування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазаначає, що сам страховий тариф в Правилах відсутній.

Судовим розглядом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року вже розглядався адміністративний позов Акціонерного товариства закритого типу "Страхова компанія "Лемма" до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про скасування припису. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства закритого типу "Страхова компанія "Лемма" було відмовлено. Відповідно до ухвали колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду залишено без змін. Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду від 17 грудня 2013 року, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегією суддів Вищого адміністративного суду зазначено, що підставою скасування вищезазначених рішень попередніх інстанцій стало ненадання належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності та не досліджено у повному обсязі об'єктивні дані щодо завищення вартості ремонтно-будівельних робіт.

В ході розгляду зазначеної справи, представник позивача зазначив, що період з моменту реєстрації Правил добровільного страхування фінансових ризиків ПАТ СК "Лемма" до моменту проведення позапланової інспекції за результатами складено Акт № 1106/42/3/1 від 14.12.2011 року, проводились планові та позапланові інспекції ПАТ СК "Лемма" на підставі яких не встановлено жодних порушень в правилах.

На підтвердження зазначеного, позивачем надано: акт позапланової інспекції 38/25/32-п від 13.04.2007 року, акт планової інспекції № 37/25/32-п від 24.05.2007 року, акт планової інспекції № 40/25/32-ц від 18.07.2008 року, акт позапланової інспекції № 93/25/32-п від 26.12.2008 року, акт позапланової інспекції № 775/42/42-п від 09.09.2009 року, акт планової інспекції № 753/42/12-пфм від 30.07.2010 року, акт позапланової інспекції № 310/42/5 від 12.03.2010 року, акт позапланової інспекції № 711/42/12 від 15.08.2011 року.

Колегія суддів зазначає, що акт є лише передумовою прийняття суб'єктом владних повноважень правових актів індивідуальної дії та встановлює факти, які самі по собі не є актом застосування норм права та не встановлюють конкретні приписи до позивача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вказує, що страховою компанією задекларовано в Правилах корегування базового брутто-тарифу (ТО), зокрема, за корегуючими коефіцієнтами: врахування особливостей договору страхування та врахування додаткових ризиків, при цьому їх лише названо, та не конкретизовано, які саме особливості договору та в якій мірі впливають на ризик, не зазначено які саме додаткові ризики та в якій мірі впливають на ризик.

Судова колегія, з огляду на вищевказане погоджується з висновком суду першої інстанції, що припис № 9/421/12/1-СК від 03.01.2012 р. відповідачем винесено правомірно, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2014р. по справі № 820/170/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо доВищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бартош Н.С.Судді Мельнікова Л.В. Донець Л.О.

Повний текст ухвали виготовлений 06.10.2014 р.