Рішення № 40877619, 08.10.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/4966/2014 Головуючий 1 інст. - Усенко С.І.

Справа № 2001/3477/2012 Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: про стягнення аліментів

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Кружиліної О.А.,

- Макарова Г.О.,

при секретарі - Прийміч А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 21 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом в якому просила стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1500 грн. на період навчання у Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» (далі по тексту - НТУ «ХПІ»).

В обґрунтування позивних вимог ОСОБА_4 зазначила, що від шлюбу з ОСОБА_3 має доньку ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 На даний час донька навчається на другому курсі денного відділення НТУ «ХПІ» і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги на витрати пов'язані з навчанням, харчуванням, на придбання одягу та взуття, проїзд у транспорті. Тому на підставі ст.184, 199, 200 СК України вона змушена була звернутись до суду з позовом.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 21.12.2012 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені.

Суд вирішив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліменти на час навчання в розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи з 27 липня 2012 року і до закінчення навчання, але не довше ніж досягнення нею 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове обґрунтоване та законне рішення.

Вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що на даний час він не має постійного заробітку, окрім дочки ОСОБА_5 він має двох дітей та дружину, яка не має власного заробітку.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 підтримав скаргу і просив її задовольнити та новим рішенням відмовити у позові, посилаючись на скрутний матеріальний стан в його сім'ї і неспроможність сплачувати аліменти для повнолітньої доньки.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з відмовою у задоволенні позову за таких підстав.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржене рішення суду не відповідає.

Судом встановлено, сторонами не заперечується, а довідками станом на липень 2012 року підтверджується той факт, що донька сторін ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, є студенткою очної форми навчання факультету інтегрованих технологій та хімічної техніки Національного технічного університету «ХПІ», навчається на держбюджеті, за наслідками підсумкового контролю стипендію не отримує, знаходиться на утриманні матері ОСОБА_6 (а.с.7-10)

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені ним обставини по справі дають підстави вважати про можливість стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки ОСОБА_7, яка продовжує навчання, в розмірі 1500 грн. щомісячно.

З таким рішенням колегія суддів погодитися не може у зв'язку з неповнотою з'ясування судом обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

Так, усупереч вимогам ст.ст.5, 10 ЦПК України, які передбачають здійснення правосуддя у спосіб, визначений законами України, на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом, з забезпеченням засад змагальності, суд першої інстанції не перевірив позовну заяву на предмет її відповідності вимогами ст.ст.109, 110, 119 ЦПК України, не усунув допущені недоліки під час розгляду справи, розглянув справу і ухвалив рішення без відповідача за відсутністю передбачених законом підстав, яким передбачено розгляд справи за відсутністю відповідача, не маючи належних доказів про те, що відповідач хоча б проінформований про наявність спору та пред'явлення позову до нього.

З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві була неправильно зазначена адреса місця проживання відповідача. Цю обставину не заперечувала в судовому засіданні апеляційної інстанції і позивач, пояснивши, що позовну заяву від її імені писала її дочка ОСОБА_7, а третя особа - ОСОБА_5, яка цю обставину підтвердила, пояснила, що достеменно адреса відповідача їй не була відома.

Судом надсилалося в порядку ст.132 ЦПК України судове доручення Жовтневому суду м.Полтави про виклик відповідача ОСОБА_3, вручення йому копії позовної заяви, витребування довідки про доходи, однак воно було повернуто без виконання листом судді вказаного вище суду з посиланням на те, що повістки на ім'я ОСОБА_3 повернулися з відміткою про «закінчення строку зберігання». Разом з тим, будь-які письмові докази, в тому числі і зазначені в листі, які свідчили про належне виконання судового доручення, в матеріалах справи відсутні.

Суд на вказані недоліки уваги не звернув, справу розглянув за відсутністю сторін та за відсутністю даних, які б свідчили про належне виконання вимог ст.ст.74-76, 127 ЦПК України в частині обов'язку суду надіслати відповідачу копії ухвали про відкриття провадження, позовної заяви з додатками, судову повістку про виклик в судове засідання.

Дані про виконання вимог ст.222 ЦПК України в матеріалах справи також відсутні.

Внаслідок зазначених порушень вимог процесуального закону при розгляді справи суд допустив неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, дійшов до висновку, який не відповідає обставинам справи і неправильно застосував норми матеріального права.

Так, статтею 199 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними 23 років за умови, що вони можуть надавати таку матеріальну допомогу.

Отже, на відміну від передбаченого ст.180 СК України безумовного обов'язку батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, стаття 199 СК України такий обов'язок ставить під умову встановлення факту спроможності батьків таку допомогу надавати.

З наданих відповідачем апеляційному суду пояснень та копій документів і досліджених у судовому засіданні оригіналів письмових доказів, а також доказів, наданих позивачем у суді першої інстанції встановлено, що після народження доньки ОСОБА_5 і розірвання шлюбу з ОСОБА_6 відповідач ОСОБА_3 10.09.1996 року одружився з ОСОБА_8, від цього шлюбу мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4, проживають в АДРЕСА_1, відповідач і його дружина ОСОБА_9 не працевлаштовані, знаходяться на обліку в центрі зайнятості.

Вказані обставини щодо сімейного стану та матеріальної забезпеченості відповідача свідчать про відсутність у нього можливості надавати матеріальну допомогу позивачці на утримання повнолітньої доньки від першого шлюбу ОСОБА_5.

Доводи апелянта про відсутність можливості надавати матеріальну допомогу позивачем не спростовні.

Судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 17.09.2014 року у відповідності з вимогами ч.4 ст.10 ЦПК України, роз'яснено ОСОБА_4 і ОСОБА_5 процесуальні права та обов'язки сторін, в тому числі і щодо обов'язку доводити обставини, на які кожна з них посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, однак ні в наданий ОСОБА_4 п'ятиденний строк, так і до цього часу позивач вказаною можливістю не скористалася, знехтувала наданою можливістю спростовувати доводи відповідача.

За таких обставин судова колегія у відповідності з п.2 ч.1 ст.307, п.п. 1, 3,4 ст.309 ЦПК України ухвалює нове рішення про скасування рішення суду першої інстанції та про відмову у задоволенні позову за недоведеністю позивачем обставин, на які вона посилається як на підставу позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п.1,3,4 ст.309, ст.ст.313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 21 грудня 2012 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_5, про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: