Рішення № 40877326, 10.10.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/3390/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1606/2014

Категорія 19

Головуючий у 1 інстанції Гургула В.Б.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів Матківського Р.Й., Шалаути Г.І.

секретаря Капущак С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Ерсте Банк», правонаступник ПАТ «ФІДОБАНК», відділу державної виконавчої служби Тисменицького районного управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису нотаріуса, про визнання недійсними прилюдних торгів, скасування акту про проведені прилюдні торги за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду від 06 червня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Ерсте Банк», правонаступник ПАТ «ФІДОБАНК» про визнання таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису нотаріуса.

Позовні вимоги мотивував тим, що приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 28 серпня 2012 року за реєстровим № 2276 вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на належне йому нерухоме майно - домоволодіння та земельну ділянки, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 Тисменицького району. Зазначене майно на підставі договору іпотеки було передано в іпотеку ПАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «ФІДОБАНК». Виконавчим написом запропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна задовольнити вимоги банку у розмірі 64 508,38 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 515 615,48 грн. загальної заборгованості за неналежне виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору. Позивач вважав, що виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки у нотаріуса не було всіх необхідних документів для вчинення виконавчого напису та доказів безспірності розміру сум, що підлягають стягненню, також він не отримував письмової вимоги про усунення порушень. Крім того, всупереч вимог закону заборгованість стягнуто за період з 13.05.2008 року до 16.08.2012 року, тобто більше як за три роки. З цих підстав просив задовольнити позов.

В ході розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги, просив визнати недійсними прилюдні торги, які відбулися 15 серпня 2013 року, та скасувати акт від 05 вересня 2013 року про їх проведення.

Зазначав, що при організації та проведенні прилюдних торгів державним виконавцем та ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» не було дотримано вимог Законів України «Про іпотеку», «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна. Зокрема, такі мали місце при проведенні 23.10.2012 року опису та арешту іпотечного майна, щодо порушення правил передпродажної підготовки, щодо розповсюдження інформації про проведення торгів, реалізації майна за ціною згідно оцінки суб'єкта оціночної діяльності по звіту, який втратив чинність, проведення третіх прилюдних торгів, які законом не передбачено.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 11 березня 2014 року до участі в справі в якості співвідповідачів залучено відділ державної виконавчої служби Тисменицького районного управління юстиції, ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція».

Ухвалою Тисменицького районного суду від 30 квітня 2014 року до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Рішенням Тисменицького районного суду від 06 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову: знято заборону реєстраційній службі Тисменицького районного управління юстиції Івано-Франківської області на реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно: домоволодіння загальною площею 186,0 кв.м. та земельної ділянки площею 0,1380 га (цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер - 2625885801020020034), що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 Тисменицького району.

Знято арешт та заборону на вчинення ОСОБА_4 будь-яким іншим способом будь-яких дій з вищевказаним нерухомим майном, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно цього майна.

На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи.

Апелянт вказує, що суд безпідставно відмовив у задоволенні його позовної вимоги про визнання таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису нотаріуса. При цьому висновок суду щодо наявності у нотаріуса всіх необхідних документів для вчинення виконавчого напису та безспірності заборгованості за кредитним договором є необґрунтованим. Зокрема, судом не взято до уваги, що відповідно до листа-вимоги банку від 17.05.2012 року за вих.№6.2.8.0/103 загальна сума заборгованості складає 63 318,08 доларів США, з яких - 18 734,85 доларів США - нараховані проценти за кредитом. В той же час, у виконавчому написі сума вимог, які банку надано право задовольнити за рахунок коштів отриманих від реалізації майна становить 64 508,38 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 515 615,48 грн., з яких - 19 925,15 доларів США - заборгованість по відсотках. А отже, сума боргу вказана у виконавчому написі на 1 190,30 доларів США більша від суми заборгованості, вказаної у листі -вимозі. Таким чином, нотаріус вчинив виконавчий напис на суму, яка не є безспірною.

Поза увагою суду залишились і його доводи про відсутність на час вчинення виконавчого напису документів, що підтверджують безспірніссть заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Вказані документи відсутні і в матеріалах справи. Натомість суд їх не витребовував та не досліджував.

Крім того, однією із підстав визнання таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису нотаріуса він зазначав те, що цей напис вчинено зі спливом встановленого законодавством трьохрічного строку з дня виникнення права вимоги. Так, у виконавчому написі зазначено строк проведення стягнення з 13 травня 2008 року по 16 серпня 2012 року. Отже, якщо право вимоги банку виникло з 13 травня 2008 року, то трьохрічний строк на вчинення напису закінчився 13 травня 2011 року. Тому відповідно підстави для вчинення нотаріусом виконавчого напису 28 серпня 2012 року були відсутні.

Однак, будь-яких мотивів з приводу цих обставин (в тому числі спростування) рішення суду не містить.

Необгрунтованим є також і висновок суду щодо неправильно обраного ним способу оскарження рішень державного виконавця про проведення опису й арешту майна, визначення вартості й оцінки майна, а відповідно і відмови у задоволенні позовних вимог про визання недійсними прилюдних торгів та скасування акту про проведення прилюдних торгів з цих підстав. При цьому апелянт зазначає, що позовні вимоги про визання недійсними прилюдних торгів та скасування акту про їх проведення можуть бути задоволені як похідні, внаслідок визнання таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису нотаріуса, або ж як окрема, не пов'язана з первинною, самостійна вимога позову.

Обгунтовуючи позов в цій частині він посилався на те, що на день проведення торгів звіт про оцінку майна втратив чинність, оскільки від дати оцінки минуло більше шести місяців і повторної оцінки не проводилось. Для визначення вартості майна, відповідно до вимог ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», постановою державного виконавця від 12.11.2012 року було призначено суб'єкта оціночної діяльності - підприємця ОСОБА_6, яким 03 грудня 2012 року складено Звіт про незалежну оцінку ринкової вартості об'єкта оцінки. Згідно з п. 4.3.5. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 та ч.5 ст. 58 ЗУ «Про виконавче провдження» звіт про оцінку майна був чинним до 03 червня 2013 року (шість місяців з дня його складання). В той же час реалізація майна відбулась з прилюдних торгів 15 серпня 2013 року. Тобто, на час проведення прилюдних торгів звіт про оцінку майна був нечинним, а як свідчать матеріали виконавчого провадження повторна оцінка майна не проводилась. Однак, даним обставинам суд не дав належної оцінки, а натомість безпідставно вважав, що ним оскаржується результат проведення оцінки майна, що є самостійною підставою для оскарження дій державного виконавця в іншому порядку.

Апелянт вказує також на неправильність висновку суду щодо пропуску ним трьохмісячного строку на оскарження результатів прилюдних торгів, встановлених ст. 48 ЗУ «Про іпотеку». При цьому судом не взято до уваги, що 28 лютого 2014 року, в порядку ст. 31 ЦПК України, ним надіслано заяву про збільшення позовних вимог, яка обґрунтована тим, що раніше йому не було відомо про реалізацію майна. 25 лютого 2014 року у відділі ДВС Тисменицького районного управління юстиції він ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, отримав їх копії, в т.ч. і копію оскаржуваного акту про проведення прилюдних торгів. На підтвердженя цього ним долучено заяву про ознайомлення з матеріалами справи. Що стосується посилання суду на заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження від 19.09.2013 року за його підписом, то відповіді на це звернення у встановленому законом порядку він не отримав.

Також, судом не взято до уваги, що акт про проведення прилюдних торгів від 05 вересня 2013 року складений за заявою ОСОБА_4 від 06 вересня 2013 року, а з позовом він звернувся 27 листопада 2013 року, тобто протягом трьох місяців з часу складання оскаржуваного акта про прилюдні торги.

Тому відповідно строк звернення ним не пропущено.

З цих підстав просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В засіданні апеляційного суду апелянт доводи скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Представники ПАТ «ФІДОБАНК», відділу державної виконавчої служби Тисменицького районного управління юстиції та третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

В ході розгляду справи апеляційним судом встановлено, що згідно рішення засновників ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» з 04.07.2014 року припинено. Тому ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10.10.2014 року рішення Тисменицького районного суду від 06 червня 2014 року в частині позову ОСОБА_2 до ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» про визнання недійсними прилюдних торгів, скасування акту про проведені прилюдні торги скасовано і провадження у справі в цій частині закрито.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із відсутності порушень прав позивача і вимог закону як при вчиненні нотаріусом виконавчого напису на борговому документі, тому відсутні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню, так і щодо порядку проведення прилюдних торгів, які можуть бути підставою для визнання їх недійсними. Крім того, суд вважав, що позивачем пропущено позовну давність по оскарженню результатів прилюдних торгів, що відповідно також є додатковою підставою для відмови в задоволенні цієї позовної вимоги.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Як правильно встановлено судом та убачається з матеріалів справи 13 травня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «ФІДОБАНК», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір у розмірі 50 000 доларів США на строк до 12 травня 2018 року. У забезпечення виконання зобов'язань за цим договором того ж дня між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки №014/0321/3/15213, відовідно до умов якого останній передав банку в іпотеку домоволодіння загальною площею 186,0 кв.м. та земельну ділянку площею 0,1380 га (цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер - 2625885801020020034), що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 Тисменицького району.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п.3.1.4 договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання зобов'язань позичальником або іпотекодавцем. Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (в т.ч. на підставі виконавчого напису нотаріуса) передбачено також і розділом 5 договору (а.с.5-7 т. 1).

Оскільки позичальник неналежно виконував умови кредитного договору, 28 серпня 2012 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 вчинено виконавчий напис № 2276, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки та за рахунок коштів, отриманих від реалізації цього майна, задовольнити вимоги ПАТ у розмірі 44 583,23 долари США заборгованості по кредиту, 19 925,15 доларів США заборгованості по відсотках, а всього 64 508,38 доларів США, що еквівалентно 516 615,48 грн. Зі змісту виконавчого напису вбачається, що такий здійснено на підставі п.3.1.4, п.3.1.5., розділу 5 договору іпотеки, а строк проведення стягнення визначено з 13 травня 2008 року до 16 серпня 2012 року (а.с.8 т.1).

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Вказаний Перелік документів містить вичерпні підстави для вчинення виконавчого напису і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідні положення містяться також і в п.п. 1.1., 1.2.,3.1.-3.5. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Крім того, п. 2.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

При цьому, як передбачено п.3.4 цього Порядку строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідне застереження міститься також і в п.5.1 укладеного між сторонами договору іпотеки.

Відповідно до п.п. 2.3 п. 2 Глави 16 Розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

З матеріалів справи вбачається, що із вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором (розмір якої обчислено станом на 10.02.2010 року) банк звертався до боржника та іпотекодавця 11.02.2010 року за №17.1.0./86, яка їм була вручена 15.02.2010 року (а.с.32-34 т.1). Позивач визнавав цю заборгованість та зобов'язувався погасити її за рахунок реалізації іпотечного майна, що підтверджується його заявами (а.с.35-36 т.1). Також встановлено, що 21.05.2012 року банком надіслано боржнику та позивачу лист-вимогу за №6.2.0.8.0/103, розмір заборгованості в якій визначено станом на 15.05.2012 року, запропоновано у 30-денний термін повернути цю суму в повному обсязі. Одночасно повідомлено, що при невиконанні цієї вимоги банком будуть вжиті заходя для звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.63 т.2). Однак, така вимога ОСОБА_2 вручена не була, поштовий конверт повернуто банку за закінченням терміну зберігання. В ході розгляду справи представник банку цієї обставини не заперечував.

За таких обставин, у нотаріуса на день вчинення виконавчого напису були відсутні належні докази щодо отримання іпотекодавцем письмової вимоги банку про усунення порушень зобов'язань за кредитним договором, виникнення станом на 15 травня 2012 року заборгованості на суму 63 318, 08 доларів США, та відповідно попередження ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги (а.с. 63 т.2).

Крім того, з'ясовано, що із заявою про видачу виконавчого напису ПАТ»Ерсте Банк» звернулося 16 серпня 2012 року.

Як вбачається зі змісту заяви, долученої в засіданні апеляційного суду, строк, за який проводився розрахунок заборгованості і на погашення якої вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки, складає період із 13 травня 2008 року по 16 серпня 2012 року.

Тобто, право вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки виникло у банку з моменту утворення заборгованості, і такою датою, як вказав сам стягувач та нотаріус є 13 травня 2008 року. Разом з тим, з цієї дати до часу звернення банку із відповідною заявою до нотаріуса 16 серпня 2012 року минуло більше трьох років.

На ці обставини посилався і позивач в обґрунтування заявлених ним вимог.

Отже, за виконавчим написом звернуто стягнення на предмет іпотеки на погашення заборгованості, яка визначена за період, який перевищує три роки, що суперечить положенням ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та п.п.3.1.-3.5. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Однак, в порушення ст. ст. 212-214, 315 ЦПК України на зазначені вище положення закону суд уваги не звернув, не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Твердження представника банку про те, що дата 13 травня 2008 року в заяві та виконавчому написі нотаріуса зазначена помилково, оскільки це є день укладення кредитного договору та договору іпотеки, а право вимоги виникло пізніше, не заслуговує на увагу, оскільки не підтверджується належними доказами, в тому числі і розрахунком заборгованості, долученим до заяви банку про вчинення виконавчого напису.

Що стосується доводів позивача про те, що сума заборгованості не є безспірною, то такі не заслуговують на увагу. При цьому колегія суддів виходить з того, що виконавчий напис - це розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника (наявності боргових зобов'язань, в даному випадку на підставі договору іпотеки), а не факт безспірності суми заборгованості.

Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов'язань боржника. Крім того, різниця в сумі на час пред'явлення вимоги банком боржнику ОСОБА_3 та на час вчинення виконавчого напису є різницею в часі, за період якого нараховані суми, передбачені кредитним договором.

Враховуючи вищенаведені обставини, зважаючи на те, що вимога позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є правомірною, і, крім того, відповідає конституційному положенню про всеосяжність права на звернення до суду (статті 55, 124 Конституції України), колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині підлягають до часткового задоволення.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання недійсними прилюдних торгів та скасування акту про проведені прилюдні торги, то колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Умови та порядок реалізації арештованого майна передбачено Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 21 квітня 2005 року, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року N 74/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за № 865/4158 (із змінами і доповненнями), та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року N 68/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745/4038 (із змінами і доповненнями).

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що згідно з цим Законом підлягають примусовому виконанню.

Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України «Про виконавче провадження», ЦК України та іншими нормативно-правовими актами), які в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

Як установлено судом, підставою для визнання торгів недійсними позивачем зазначено недодержання державним виконавцем та ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» під час організації та проведення прилюдних торгів норм законів та положень нормативних актів, чим порушені його майнові права. Зокрема, державним виконавцем - при проведенні 23.10.2012 року опису та арешту іпотечного майна: відсутність в акті строку передачі майна на реалізацію, порушення порядку передачі його на відповідальне зберігання. Відповідно ПП - порушення правил передпродажної підготовки, невиконання вимог нормативних актів щодо розповсюдження інформації про проведення торгів та без демонстрації особам, які бажають його приидбати, що призвело до неодноразової уцінки майна, реалізації майна за низькою ціною та згідно оцінки суб'єкта оціночної діяльності по звіту, який втратив чинність, проведення третіх прилюдних торгів, які Законом України «Про іпотеку» не передбачені.

З матеріалів справи вбачається, що постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тисменицького районного управління юстиції Тимонька І.М. від 13 вересня 2012 року відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим написом нотаріуса та накладено арешт на все майно позивача. 23 жовтня 2012 року державним виконавцем описано предмет іпотеки, накладено на нього арешт, що підтверджується відповідним актом (а.с.215,208-213 т.1).

Постановою старшого державного виконавця від 12.11.2012 року з метою надання письмового висновку про оцінку іпотечного майна призначено суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 та 03.12.2012 року укладено з ним договір №04/12 на проведення оцінки майна. Згідно звіту про незалежну оцінку від 03.12.2012 року ринкова вартість об'єкта оцінки становить 321 280 грн., з них 225 980 грн.- вартість домоволодіння, 95 300 грн.- вартість земельної ділянки. Термін використання висновку про вартість встановлено 6 місяців від дати оцінки (а.с. 180-195 т.1).

Пунктом 3.2 Тимчасового положення передбачено, що спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою, та інші відомості, передбачені Інструкцією про проведення виконавчих дій.

З'ясовано, що проведення прилюдних торгів здійснювалось ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» на підставі Генерального договору №1 від 06.01.2012 року, договору № 15/065/13-1 від 11 березня 2013 року та заявки начальника ВДВС Тисменицького РУЮ Соповського І.В. на реалізацію арештованого майна.

Абз. 3 п. 5.12.2 Інструкції про проведення виконавчих дій встановлено, що якщо передане торговельним організаціям майно не буде продане протягом двох місяців, то воно підлягає переоцінці у термін не більше 10 днів. Державний виконавець переоцінює майно за участю представника торговельної організації у присутності стягувача і боржника чи їх представників та в строк не більше 5 днів передає акт переоцінки майна торговельній організації. Неявка стягувача або боржника не є підставою для припинення дії державного виконавця з переоцінки майна. Якщо в місячний строк після переоцінки майно не буде продано торговельною організацією, то державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому визначитися щодо залишення за собою непроданого майна.

Як вбачається з матеріалів справи в зв'язку із відсутністю покупців призначені на 08.04.2013 року прилюдні торги не відбулися. Внаслідок цього державним виконавцем проведено уцінку описаного арештованого майна на 25% і відповідно ПП «Юстиція» на 12.07.2013 року призначено другі публічні торги ( а.с.232-234 т.1).

Аналогічно 12.07.2013 року повторні публічні торги також не відбулся і майно не було реалізовано в зв'язку із відсутністю покупців. Відповідно державним виконавцем проведено переоцінку цього майна на 50% - до 160 640 грн. (а.с.235-237,240 т. 1).

Встановлено, що в результаті проведення 15.08.2013 року третіх прилюдних торгів їх переможцем став ОСОБА_4, яким запропоновано продажну ціну лота 161 000 грн. Наведена обставина підтверджується протоколом № 15/065/13-1 проведення прилюдних торгів (а.с.243 т.1). На підставі протоколу старшим державним виконавцем ВДВС Тисменицького РУЮ Тимонько І.М. 05.09.2013 року складено акт про проведені прилюдні торги, що є підставою для видачі нотаріусом покупцю свідоцтва про придбання нерухомого майна (а.с. 249 т.1).

Тимчасовим положенням визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2 Тимчасового положення), та передбачено певні правила проведення цих торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4); і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів.

Зокрема, згідно з п. 3.5 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна спеціалізована організація, яка проводить публічні торги не пізніше ніж за 15 днів до дня проведення публічних торгів публікує в порядку, визначеному Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 N 43/5, зареєстрованим у Мін'юсті 21.05.2003 за N 388/7709 (зі змінами), на відповідному веб-сайті інформацію про нерухоме майно, що реалізується. Оголошення про проведення прилюдних торгів має бути розміщене не пізніше семи днів з моменту укладення договору про реалізацію майна, а у випадку проведення повторних торгів - не пізніше семи днів з моменту переоцінки майна.

У відповідності до п. 3.11. Тимчасового положення спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Однак, матеріали справи (в тому числі матеріали виконавчого провадження - а.с.179-250 т.1) не містять жодних відомостей про розміщення в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, на відповідному веб-сайті інформації про спірне нерухоме майно, про дати проведення прилюдних торгів та повторних торгів, про повідомлення ОСОБА_2 про проведення переоцінки арештованого майна, про вручення боржнику державним виконавцем акту про переоцінку арештованого майна.

Наведені обставини не спростовані відповідачами і в засіданні апеляційного суду. При цьому посилання відповідачів щодо направлення ОСОБА_2 відповідної інформації по ходу проведення публічних торгів не заслуговує на увагу, оскільки в ході їх проведення позивач зазначав інше місце свого проживання і на цю адресу йому необхідна документація не надсилалась (а.с.229-230 т.1). Ця обставина відповідачами визнана.

Частиною третьою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Частинами другою, третьою та четвертою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати оцінки майна та порядок їх оскарження до передачі майна на реалізацію.

У разі коли сторона виконавчого провадження не реалізувала своє право оскарження звіту суб'єкта оціночної діяльності в передбачений законом строк, цей звіт про оцінку майна набуває чинності і є підставою для реалізації майна з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною у звіті (частина п'ята статті 58, частина третя статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», частина друга статті 43 Закону України «Про іпотеку).

Разом із тим відповідно до частини п'ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку звіт втрачає чинність і оцінка майна проводиться повторно.

Отже, виходячи з правового аналізу зазначених норм необхідно дійти висновку про те, що звіт про оцінку майна є чинним, якщо від дня його підписання до дня проведення прилюдних торгів пройшло не більше шести місяців. Після збігу цього строку обов'язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна.

Як підтверджується матеріалами справи звіту про незалежну оцінку від 03.12.2012 року ринкова вартість об'єкта оцінки становить 321 280 грн., з них 225 980 грн.- вартість домоволодіння, 95 300 грн.- вартість земельної ділянки. Термін використання висновку про вартість встановлено 6 місяців від дати оцінки (а.с. 180-195 т.1).

Після закінчення цього строку оцінка майна повторно не проводилась.

Установивши, що звіт про оцінку нерухомого майна підписаний суб'єктом оціночної діяльності 03.12.2012 року, а прилюдні торги з реалізації майна відбулись лише 15 серпня 2013 року, тобто по закінченню шестимісячного строку, суд не дав юридичної оцінки зазначеному факту, не застосував до спірних правовідносин норму частини п'ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», яка підлягає застосуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 01 жовтня 2014 року по справі № 147цс14, яка згідно вимог ст.360-7 ЦПК є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Відповідно суди зобов'язані привести свою практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Одночасно колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідачів та третьої особи ОСОБА_4 про те, що внаслідок зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса згідно ухвали Тисменицького районного суду від 04.04.2013 року та скасування цих заходів ухвалою Тисменицького районного суду від 27 червня 2013 року (а.с.169-172 т.1) звіт про оцінку нерухомого майна не втратив чинність, оскільки строк здійснення виконавчого провадження не є тотожним строку чинності звіту про оцінку майна.

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем під час здійснення своїх повноважень, передбачених Законом, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо опису та арешту згідно акту від 23.10.2012 року іпотечного майна: відсутність в акті строку передачі майна на реалізацію, порушення порядку передачі його на відповідальне зберігання тощо (які є лише підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення аукціону, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання аукціону недійсними.

Така позиція узгоджується і з постановою Верховного Суду України від 26 грудня 2012 року по справі № 6-140цс12.

В той же час надуманими є доводи позивача щодо недійсності прилюдних торгів і в результаті порушення норм ст. 49 Закону України «Про іпотеку» та проведення третіх прилюдних торгів, які цим законом не передбачені. Враховуючи правову позицію Верховного Суду України по справі № 6-26 цс14 від 23 квітня 2014 року оскільки в силу іпотеки право іпотекодержателя одержати задоволення за рахунок заставленого майна виникає не з моменту укладення ним договорів кредиту чи іпотеки, а у разі порушення боржником своїх зобов'язань, то з урахуванням норм ст. 2 ЦПК України, ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» на правовідносини з реалізації заставленого майна з прилюдних торгів, які виникли після 16 жовтня 2011 року (введення в дію Закону №3795-VI), не поширюється норма п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» та застосовуються положення ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час вчинення відповідних виконавчих дій (яка передбачає проведення і третіх прилюдних торгів).

Не погоджується колегія суддів також з висновком суду першої інстанції і щодо пропуску позивачем позовної давності по спору про визнання недійсними прилюдних торгів, скасування акту про проведені прилюдні торги.

Зі змісту рішення вбачається, що підставою для відмови позову в цій частині суд вважав недоведеність позовних вимог, та одночасно пропуск позивачем позовної давності, наслідки чого просили застосувати відповідач - банк та третя особа ОСОБА_4

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до вимог ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, в тому числі і з причини пропуску позовної давності, суд вищезазначених вимог закону не врахував і застосував такі наслідки спливу позовної давності, тоді як порушення прав та інтересів позивача внаслідок видачі нотаріусом виконавчого напису та проведення публічних торгів ним не встановлено.

Як передбачено ст. 48 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням майна.

З матеріалів справи вбачається, що позовну вимогу про визнання прилюдних торгів від 15 серпня 2013 року недійсними та скасування акту про проведені прилюдні торги від 05 вересня 2013 року заявлено ОСОБА_2 до суду 04.03.2014 року (а.с. 43-47 т.1). При цьому позивач зазначав, що про порушення свого права внаслідок проведення цих прилюдних торгів від дізнався 25 лютого 2014 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, що підтверджується його заявою (а.с.50 т.1). А отже, позовну давність ним не пропущено.

В ході розгляду справи на спростування цих обставин будь-яких належних та допустимих доказів відповідачами не представлено.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи в таких відсутні докази направлення позивачу на зазначену ним в заяві від 19.09.2013 року адресу копії протоколу проведення прилюдних торгів та акту про ці торги (а.с.4 т.2). Також сам представник ВДВС Тисменицького РУЮ визнав в засіданні апеляційного суду, що на цю адресу будь-яка кореспонденція, в тому числі і щодо результатів прилюдних торгів, ОСОБА_2 не направлялась.

Вищезазначене дає підстави дійти висновку, що строк звернення до суду з позовом про визнання прилюдних торгів недійсними, скасування акту про проведені прилюдні торги позивачем не пропущено.

Враховуючи наведені обставини колегія суддів вважає, що при проведенні прилюдних торгів були допущені порушення правил їх проведення, що передбачені пунктами 3.5 і 3.11 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, частини п'ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до порушення прав позивача, які підлягають поновленню, і є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними та скасування акту про їх проведення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Тому постановлене місцевим судом рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2

Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України розподіл судових витрат, понесених позивачем та підтверджених документально (а.с.1,24,77 т.1, а.с.45 т.2), покласти на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Тисменицького районного суду від 06 червня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ПАТ «Ерсте Банк», правонаступник ПАТ «ФІДОБАНК», відділу державної виконавчої служби Тисменицького районного управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 28 серпня 2012 року за реєстровим № 2276.

Визнати недійсними прилюдні торги, проведені 15 серпня 2013 року ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція» з реалізації належного ОСОБА_2 нерухомого майна: домоволодіння загальною площею 186,0 кв.м. та земельної ділянки площею 0,1380 га (цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер - 2625885801020020034), що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 Тисменицького району.

Скасувати акт про проведені прилюдні торги предмета іпотеки від 05 вересня 2013 року, виданий відділом ДВС Тисменицького районного управління юстиції на підставі протоколу проведення прилюдних торгів № 15/065/13-1-1 від 15 серпня 2013 року.

Стягнути з ПАТ «ФІДОБАНК» та відділу державної виконавчої служби Тисменицького районного управління юстиції на користь ОСОБА_2 по 236,50 грн. сплаченого судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Г.П. Мелінишин

Судді: Р.Й. Матківський

Г.І. Шалаута