Постанова № 40875235, 29.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2014 р. Справа№ 910/11087/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Дикунської С.Я.

Алданової С.О.

за участю представників:

Від позивача: представник Малярчук Ю.Б. - за довіреністю,

Від відповідача: представник Демчук О.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду м. Києва від 28.07.2014 року

у справі №910/11087/14 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна

компанія "Нафтогаз України"

про стягнення 1 856 951 740,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 1 856 951 740,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки природного газу № УГВ8490/11/3-14 від 07.03.2014 року щодо оплати за поставлений газ.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.07.2014 року у справі № 910/11087/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що розрахунки згідно п. 5.1. договору здійснюються на підставі наданого постачальником рахунку, які останнім виставлені не були.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.03.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (покупець) був укладений договір поставки природного газу № УГВ8490/11/3-14, за умовами якого постачальник зобов'язується передавати покупцеві у 2014 році у власність природний газ власного видобутку (далі - газ) для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, а покупець приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору передача газу до магістральних газопроводів ПАТ "Укртрансгаз" та в розподільні мережі суб'єктів господарювання здійснюється на газорозподільних станціях (далі - ГРС) та пунктах виміру витрат газу (далі - ПВВГ) ПАТ "Укргазвидобування".

Згідно п. 3.4 Договору приймання - передача газу, поставленого постачальником покупцеві протягом місяця, документальне його оформлення та звітність здійснюється відповідно до наказу Мінпаливенерго від 24.12.2001 року № 677 "Про затвердження нормативних актів з питань складання балансів та внутрішніх закупівель енергоресурсів".

Пунктом 5.1 Договору сторони передбачили, що розрахунки за газ здійснюються покупцем грошовими коштами в гривнях шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості обсягу газу, що поставляється у поточному місяці на підставі рахунку.

У п. 5.2 Договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично поставлений газ повинен бути проведений не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з дати підписання сторонами місячного акту приймання - передачі газу, який є підставою для остаточних розрахунків.

Встановлено, що сторонами було підписано додаткову угоду № 1 від 04.04.2014 року до Договору поставки природного газу № УГВ8490/11/3-14 від 07.03.2014 року та додаткову угоду № 2 від 05.05.2014 року до Договору поставки природного газу № УГВ8490/11/3-14 від 07.03.2014 року.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору позивач у січні - квітні 2014 року поставив, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 4 431 442 679 куб.м. на загальну суму 1 856 951 740,20 грн., що засвідчується актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2014 року, від 28.02.2014 року, від 31.03.2014 року, від 30.04.2014 року та доповненнями до них (а.с. 36-41).

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач стверджує, що відповідач не розрахувався за прийнятий природний газ, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 1 856 951 740,20 грн.

Дослідивши матеріали справи, а саме договір поставки природного газу № УГВ8490/11/3-14 від 07.03.2014 року, судовою колегією встановлено наступне.

Як зазначалось вище, пунктом 5.1 Договору сторони передбачили, що розрахунки за газ здійснюються покупцем грошовими коштами в гривнях шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості обсягу газу, що поставляється у поточному місяці на підставі рахунку.

Однак, судовою колегією встановлено, що позивачем не виставлялись відповідачу рахунки для оплати за поставлений природний газ.

Акти приймання - передачі природного газу, що містяться в матеріалах справи, свідчать лише про поставку природного газу відповідачу та мають значення лише для остаточних розрахунків відповідно до п. 5.2. Договору, тоді як підставою для оплати мають бути виставлені позивачем рахунки.

Отже, судова колегія приходить до висновку про те, що у відповідача не виник обов'язок по оплаті за поставлений природний газ.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду м. Києва від 28.07.2014 року задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 28.07.2014 року у справі № 910/11087/14 скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, Шевченківський р -н, вул. Кудрявська, буд. 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 36 540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

5. Матеріали справи № 910/11087/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.Я. Дикунська

С.О. Алданова