Постанова № 40875180, 09.10.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2014 року Справа № 904/3622/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: головний юрисконсульт Відділу претензійно-позовної роботи Управління претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту Єфременко О.О., довіреність №14-88 від 18.04.2014р.,

від відповідача: головний енергетик Хрієнко В.М., довіреність № 06/1126 від 19.07.2013р.; провідний юрисконсульт Дербічова І.А., довіреність № 08/1017 від 03.07.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2014 року у справі № 904/3622/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ", смт. Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області

про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені за договором купівлі-продажу природного газу

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" про стягнення з останнього на свою користь пені за загальний період прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу з 14.02.2013 року по 07.04.2014 року у сумі 71 296, 25 грн., 3% річних за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого природного газу з 14.02.2013 року по 07.04.2014 року у сумі 19 380, 60 грн. та інфляційних втрат, розрахованих від суми основного боргу за зобов'язанням грудня 2013 року з застосуванням індексів інфляції за січень 2014 року - березень 2014 року, у сумі 3 461, 50 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2014 року у справі № 904/3622/14 (суддя Петрова В.І.) позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" пеню у розмірі 35 616, 60 грн., 3% річних у розмірі 19 293, 09 грн., інфляційні у розмірі 3 461, 50 грн. та 1 879, 76 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № 13/2340-БО-3 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 року щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем відповідачу протягом січня - грудня 2013 року природного газу з урахуванням вартості його транспортування, передбаченої умовами договору відповідальності за прострочення виконання зобов'язання з оплати природного газу у вигляді пені, а також передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення частини пені та частини 3% річних, господарський суд першої інстанції послався на те, що позивач при розрахунку зазначених сум неправильно визначив період їх нарахування, а саме неправомірно врахував до періоду нарахування дні фактичної оплати відповідачем заборгованості. Також, врахувавши тяжкий фінансово-економічний стан відповідача, а також те, що сплата штрафних санкцій у повному обсязі у спірних відносинах зачіпає майнові інтереси не лише відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, іншими споживачами, суд на підставі ч. 2 ст. 233 ГК України та п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшив визначений ним за результатами перевірки розрахунку позивача та здійсненого перерахунку розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на 50%.

Не погодившись з прийнятим рішенням в частині зменшення розміру належної до стягнення пені, позивач подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, позивач просить скасувати прийняте місцевим господарським судом рішення в частині зменшення розміру пені на 35 616, 60 грн., прийняти у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Так, позивач вважає, що господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано його доводи про те, що позивач є підприємством, яке належить до державного сектору економіки, є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, оскільки забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом; не враховано, що за спірним договором постачався імпортований природний газ, який позивач закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, які, в свою чергу, встановлюють чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків. Позивач зазначає, що бюджетом України та фінансовим планом позивача, затвердженим Кабінетом Міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу. Як стверджує позивач, внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач залучає комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, при цьому єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення з боржників пені у розмірі, передбаченому умовами договорів. Однак, за доводами позивача, загальна сума заявлених неустойки, 3% річних, інфляційних втрат не компенсує повністю його збитків від сплати відсотків за комерційними кредитами. Позивач вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не були враховані його інтереси, не було з'ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов'язання, не було оцінено розмір таких збитків, тоді як збитковість діяльності позивача підтверджується звітом про фінансові результати позивача за 2013 рік. Також, позивач не погоджується з тим, що у спірних відносинах мала місце винятковість випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до наданого відзиву на апеляційну скаргу відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилається на ті обставини, що в силу приписів п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшення розміру неустойки є правом суду, який оцінює представлені сторонами докази та обставини справи на власний розсуд та вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку для цього підстав. За доводами відповідача, позивач не надав до суду доказів про понесені збитки, несвоєчасно підписав акти приймання-передачі газу, якими підтверджується кількість та вартість поставленого газу у січні, лютому, березні та квітні 2013 року, мав можливість застосувати економічні важелі до відповідача у випадку свого скрутного матеріального становища, а саме обмежити подачу газу або припинити його постачання. За таких обставин, а також врахувавши оплату відповідачем основного боргу у повному обсязі, матеріальне та фінансове становище відповідача, на думку останнього, суд першої інстанції правомірно зменшив розмір пені, яка підлягала стягненню.

У судовому засіданні додатково до наведеного представник відповідача пояснив, що на його території знаходиться ТЕЦ, поставлений позивачем природний газ використовується для виробництва теплової енергії, яка передається Комунальному підприємству "Дніпровець" Дніпровської селищної ради, а це підприємство, в свою чергу, поставляє теплову енергію бюджетним установам, населенню, іншим споживачам. Заборгованість зазначеного комунального підприємства перед відповідачем за поставлену теплову енергію є значною для відповідача та становить 7 247 414, 04 грн., що підтверджується двостороннім актом зведення взаєморозрахунків за період з 01.01.2013 року по 01.12.2013 року. Відповідач розрахувався з позивачем за поставлений природний газ не за рахунок коштів, отриманих за постачання теплової енергії, однак чого в силу свого скрутного фінансового становища не міг здійснити своєчасно. Також, відповідно до пояснень представника відповідача, ТЕЦ, що знаходиться на його території, - це єдина ТЕЦ, яка забезпечує тепловою енергією споживачів смт. Дніпровське.

У судовому засіданні 09.10.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" (покупець) договору № 13/2340-БО-3 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 року (далі - Договір) протягом січня - грудня 2013 року позивач передав відповідачу у відповідності з умовами Договору імпортований природний газ за узгодженою умовами Договору ціною на загальну суму з урахуванням його транспортування 1 110 718, 25 грн. для використання його відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, іншими споживачами.

Передача від позивача до відповідача природного газу щодо наведеного періоду та на загальну вказану суму підтверджується наступними підписаними представниками позивача, відповідача та газорозподільної організації актами приймання-передачі природного газу:

акт від 21.10.2013 року (за січень 2013 року) про передачу природного газу у обсязі 73, 492 тис. м куб. на загальну суму з урахуванням його транспортування 342 600, 31 грн.;

акт від 21.10.2013 року (за лютий 2013 року) про передачу природного газу у обсязі 63, 496 тис. м куб. на загальну суму з урахуванням його транспортування 296 001, 59 грн.;

акт від 21.10.2013року (за березень 2013 року) про передачу природного газу у обсязі 53, 477 тис. м куб. на загальну суму з урахуванням його транспортування 249 295, 65 грн.;

акт від 21.10.2013року (за квітень 2013 року) про передачу природного газу у обсязі 13, 371 тис. м куб. на загальну суму з урахуванням його транспортування 62 332, 08 грн.;

акт від 31.10.2013 року (за жовтень 2013 року) про передачу природного газу у обсязі 9, 333 тис. м куб. на загальну суму з урахуванням його транспортування 42 824, 80 грн.;

акт від 31.12.2013 року (за грудень 2013 року) про передачу природного газу у обсязі 25, 643 тис. м куб. на загальну суму з урахуванням його транспортування 117 663, 82 грн.

Згідно з п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, в силу наведеного, переданий на підставі Договору позивачем та отриманий відповідачем природний газ протягом січня - грудня 2013 року (січень, лютий, березень, квітень, жовтень, грудень 2013 року) щодо кожного окремо місяця його поставки підлягав оплаті відповідачем в строк до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач у встановлений Договором строк у повному обсязі не розрахувався з позивачем за отриманий від нього природний газ.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до пункту 7.2. Договору, у разі невиконання покупцем (відповідачем) умов п. 6.1. Договору (умови Договору щодо строку оплати поставленого природного газу) він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю (позивачу), крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, наведеною у п. 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Враховуючи наведені обставини справи та приписи законодавства, місцевий господарський суд за результатами перевірки розрахунків позивача та здійсненого перерахунку сум пені та 3% річних, який, в свою чергу, перевірено апеляційним господарським судом, в оскаржуваному рішенні дійшов вірного висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь пені за загальний період прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу з 14.02.2013 року по 06.04.2014 року у сумі 71 233, 20 грн., 3% річних за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого природного газу з 14.02.2013 року по 06.04.2014 року у сумі 19 293, 09 грн., а також про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь інфляційних втрат, розрахованих від суми основного боргу за зобов'язанням грудня 2013 року з застосуванням індексів інфляції за січень 2014 року - березень 2014 року, у сумі 3 461, 50 грн.

Правомірність висновків господарського суду Дніпропетровської області у наведеній частині не заперечують ні позивач, ні відповідач.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Наведена правова норма підлягає застосуванню у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріальною, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме статтею 233 Господарського кодексу України та частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, акти приймання-передачі природного газу за січень - квітень 2013 року підписані позивачем лише наприкінці жовтня 2013 року, а остаточний розрахунок за спожитий природний газ у вказаних місяцях 2013 року здійснено відповідачем на початку листопада 2013 року. Обставини не підписання зазначених актів з боку позивача мали наслідком звернення відповідача з позовом до суду щодо зобов'язання позивача здійснити їх підписання та були предметом розгляду господарським судом міста Києва (справа № 910/12523/13). Незважаючи на те, що за умовами Договору строк розрахунків за поставлений природний газ не пов'язаний з фактом підписання актів приймання-передачі природного газу та не визначається певним терміном часу від дати їх підписання, саме зазначені акти підтверджують передачу та приймання газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, у тому числі його обсяг та вартість. При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду враховує також ті обставини, що відповідач отримував протягом 2013 року природний газ не лише за спірним Договором, але і за договором № 13/2339-ТЕ-3 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 року, укладеним з позивачем, договором № Л/13-191 купівлі-продажу природного газу від 26.04.2013 року, укладеним з іншим контрагентом. Відповідно, узгоджені як постачальником (продавцем), так і одержувачем (покупцем), акти приймання-передачі дозволяють встановити обсяг спожитого відповідачем природного газу за кожним із договорів в розрізі місяців поставки газу, який і підлягає оплаті на умовах вказаних договорів.

Також, як вбачається з наявного в матеріалах справи Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) відповідача за перший квартал 2014 року та за перше півріччя 2014 року збиток відповідача за звітні періоди склав 10 015 тис. грн. та 3 602 тис. грн. відповідно. Наведені обставини підтверджують скрутний фінансовий стан відповідача. Враховуючи пояснення представника відповідача у судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги про те, що поставлений позивачем природний газ використовується відповідачем для виробництва теплової енергії, яка передається Комунальному підприємству "Дніпровець" Дніпровської селищної ради, а це підприємство, в свою чергу, поставляє теплову енергію бюджетним установам, населенню, іншим споживачам та має перед відповідачем за поставлену теплову енергію значну заборгованість - 7 247 414, 04 грн., що підтверджується двостороннім актом зведення взаєморозрахунків за період з 01.01.2013 року по 01.12.2013 року, несвоєчасна оплата відповідачем позивачу спожитого природного газу зумовлена, у тому числі, не розрахунками з відповідачем його контрагентом, якому поставляється вироблена теплова енергія, припинення постачання якої з боку відповідача в якості економічного важелю мало б наслідком залишення без теплозабезпечення споживачів (бюджетних установ, населення тощо) смт. Дніпровське, оскільки ТЕЦ, що знаходиться на території відповідача та виробляє теплову енергію, - це єдина ТЕЦ, яка забезпечує тепловою енергією споживачів вказаного населеного пункту.

Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує доводи позивача щодо необхідності придбання ним природного газу, що постачається споживачам України, та обов'язковість дотримання позивачем строків розрахунків за придбаний природний газ, враховує інтереси обох сторін, які заслуговують на увагу, зокрема і майновий стан позивача, однак при цьому вважає за необхідне зазначити, що позивач не надав жодних належних доказів в підтвердження тих обставин, що несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за Договором з оплати придбаного природного газу спричинило позивачу збитки, у тому числі внаслідок залучення кредитних коштів, не підтвердив розмір таких збитків.

Отже, враховуючи ті обставини, що несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за Договором виникло, зокрема, з причин несвоєчасного підписання позивачем актів приймання-передачі природного газу, скрутного фінансового становища відповідача, спричиненого, у тому числі, несвоєчасністю розрахунків за поставлену ним теплову енергію, для виробництва якої використовується одержаний природний газ, а також враховуючи незначний період прострочення оплати за переданий природний газ щодо окремих місяців його поставки, часткову оплату відповідачем придбаного природного газу за окремими місяцями його поставки до настання строку платежу, вжиття відповідачем заходів з погашення заборгованості та відсутність такої заборгованості за спірним Договором на час звернення позивача з позовом до суду, недоведеність позивачем наявності збитків, які були б спричинені простроченням відповідача, враховуючи положення ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, як того вимагає ст. 43 ГПК України, апеляційний господарський суд вбачає підстави дійти висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано скористався наданим йому процесуальним законом правом та зменшив розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, на 50 відсотків, стягнувши з відповідача на користь позивача пеню у сумі 35 616, 60 грн. та відмовивши позивачу в стягненні решти правомірно заявленої суми пені.

Таким чином, доводи Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" про неправомірність прийнятого судового рішення в частині зменшення розміру пені на 50 % є необґрунтованими, підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" відсутні, оскаржуване рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2014 року у справі № 904/3622/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2014 року у справі № 904/3622/14 залишити без змін.

Повна постанова складена 14.10.2014р.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко