Ухвала суду № 40874591, 07.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

07 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/916/14

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року у адміністративній справі за позовом Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И Л А :

Генічеська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління (далі ОДПІ ГУ) Міндоходів у Херсонській області звернулася з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 3 643,27 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход місцевого бюджет (р/р 33213801700123, призначення платежу 11010500, код одержувача 37949069 банк ГУДКУ у Херсонській області, м. Херсон, МФО 852010) податковий борг в сумі 3 643,27 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Відповідно до реєстраційних даних за ОСОБА_2 рахується податковий борг по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 3 643,27 грн.

10 квітня 2013 року відповідачем було подано за місцем взяття на облік як платника податку податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2011 рік №1300002512. Відповідно до зазначеної декларації відповідач повинен був сплатити до бюджету суму податку на доходи фізичних осіб в сумі 3 643,27 грн. В результаті чого, за ОСОБА_2 рахується загальний податковий борг на вказану суму.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не сплачено заборгованість з доходів фізичних осіб у сумі 3 643,27 грн.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач не зобов'язаний сплачувати спірну заборгованість, оскільки відсутнє чітке встановлення бази оподаткування, що є передумовою до визначення розміру податкового зобов'язання.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до п.20.1.18. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

На підставі п.56.11. ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Пунктом 57.1. ст.57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.179.1 ст. 179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до п.179.7 ст. 179 Податкового кодексу України фізична особа зобов'язана самостійно до 01 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Як вбачаться з матеріалів справи, відповідач не сплатив суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3 643,27 грн.

Відповідно пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Отже, якщо платник податку не сплатив у встановлені строки узгоджені грошові зобов'язання, вони стають податковим боргом.

Згідно п.59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України, відповідачу 01 березня 2014 року була вручена податкова вимога від 27 лютого 2014 року №173-25. Проте відповідач податковий борг у сумі 3 643,27 грн. не сплатив.

За правилами пп.20.1.28 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби України мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України передбачено право органу податкової служби звертатися до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильно висновку, що сума несплаченого податкового боргу документально підтверджена наявними у справі документами.

Крім того, слід зазначити, що в ОСОБА_2 взагалі не заперечувався факт наявності у нього заборгованості по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 3 643,27 грн.

Що стосується доводів апелянта щодо розстрочки грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 не було надано жодного належного та допустимого доказу відносно звернення відповідача до контролюючого органу із заявою про розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків відповідно до ст. 100 Податкового кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що апелянт у відповідності до ч.6 ст. 187 КАС України зобов'язаний сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду в розмірі 913,50 грн.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір за подачу апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду в розмірі 913 грн. 50 коп. на рахунок №31212206781008, одержувач ГУДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області МФО: 828011 Код ЄДРПОУ суду 34380461.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв