Постанова № 40874262, 30.05.2014, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 390/1030/13-к

Провадження № 1/390/5/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2014 року Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Бойко І.А.,

при секретарі - Цапушел І.С.,

за участю прокурора - Кобзаренка М.О.,

захисника - адвоката ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255; ч.4 ст.28, ч.4 ст.190; ч.4 ст.28, ч.2 ст.205; ч.4 ст.28, ч.3 ст.209; ч.4 ст.28, ч.2 ст.358; ч.4 ст.28, ч.3 ст.358; ч.2 ст.369 КК України,

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255; ч.4 ст.28, ч.4 ст.190; ч.4 ст.28, ч.2 ст.205; ч.4 ст.28, ч.3 ст.209; ч.4 ст.28, ч.2 ст.358; ч.4 ст.28, ч.3 ст.358 КК України,

ОСОБА_23, ОСОБА_24, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ст.198 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровоградського районного суду Кіровоградської області знаходиться кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.190, ч.4 ст.28, ч.2 ст.205, ч.4 ст.28, ч.3 ст.209, ч.4 ст.28, ч.2 ст.358, ч.4 ст.28, ч.3 ст.358, ч.2 ст.369 КК України, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_17, ОСОБА_15, ОСОБА_22, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_20, ОСОБА_21 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.190, ч.4 ст.28, ч.2 ст.205, ч.4 ст.28, ч.3 ст.209, ч.4 ст.28, ч.2 ст.358, ч.4 ст.28, ч.3 ст.358 КК України, ОСОБА_23 та ОСОБА_24 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ст.198 КК України.

В судовому засіданні підсудними ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 заявлені клопотання про зміну міри запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд. Крім того, захисником підсудного ОСОБА_3- адвокатом ОСОБА_1 заявлено аналогічне клопотання в інтересах її підзахисного.

В обґрунтування заявленого клопотання підсудний ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_1 послалися на різке погіршення стану його здоров»я за час перебування в СІЗО, в зв»язку з хворобою на цукровий діабет та неможливість отримання відповідного лікування в умовах СІЗО.

Підсудний ОСОБА_6 мотивував своє клопотання тим, що він раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні дружину, яка хворіє на цукровий діабет І типу (інсулінозалежна) та малолітню доньку 7 років, батьків, похилого віку, які також потребують належного нагляду, має постійне місце проживання. Крім того, вказав на різке погіршення стану його здоров»я за час перебування під вартою та на необхідність відповідного обстеження і кваліфікованого лікування.

Підсудний ОСОБА_7 в обґрунтування свого клопотання вказав, що він має постійне місце проживання, у нього на утриманні знаходиться малолітня донька 11 років, батьки - пенсіонери, батько хворіє на цукровий діабет та потребує допомоги, а також послався на різке погіршення стану свого здоров»я.

При вирішення заявлених клопотань всі підсудні просили врахувати тривалість перебування їх під вартою (майже 5 років) та їх позитивні характеристики, запевнили суд, що не будуть ухилятися від суду та перешкоджати встановленню істини по справі.

Прокурор заперечив проти задоволення заявлених клопотань.

Всі інші учасники процесу підтримали заявлені клопотання.

Відповідно до вимог ст. 148 КПК України 1960 року запобіжні заходи застосовуються з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства та суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Згідно вимог ст. 150 КПК України 1960 року при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, а так само і про його зміну, крім вищевикладених обставин, враховується тяжкість вчиненого злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Згідно до вимог ст. 274 КПК України 1960 року, під час розгляду справи суд при наявності до того підстав може своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо підсудного.

Підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6 затриманні в порядку ст.115 КПК України 1960 року - 04.07.2009 року та з того часу підсудні перебувають під вартою у Кіровоградському слідчому ізоляторі.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.

Під час розгляду клопотання про зміну чи скасування запобіжного заходу, в порядку КПК 1960 року, судам необхідно враховувати положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини, а також загальну спрямованість, реформи кримінального судочинства на гуманізацію та підвищення гарантії захисту прав особи, згідно з якими тримання особи під вартою має бути винятковим запобіжним заходом. У зв»язку з цим, при надходженні клопотань про зміну чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судам необхідно перевіряти доцільність подальшого тримання особи під вартою та задовольнити клопотання, якщо досягнення мети застосування запобіжного заходу можливе при обранні іншого більш м»якого запобіжного заходу (інформаційне письмо ВССУ № 1735/0/4-12 від 26.11.2012 року).

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Загальне положення щодо розумних строків у таких випадках викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішенні у справі «Харченко проти України», згідно з якою «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Воно має оцінюватися в кожному окремо випадку залежно від особливості конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

На даний час підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6 знаходяться під вартою майже п»ять років у стані процесуальної невизначеності.

В ч.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена в рішенні у спарві «Єлоїв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого.

Аналіз в сукупності наданих суду матеріалів, а також обставин, на які посилаються підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в своїх клопотаннях, а саме: наявність сім»ї, житла та постійного місця проживання, наявність на утриманні малолітніх дітей та батьків похилого віку, позитивні характеристики з місця проживання, що свідчить про міцність соціальних зв»язків підсудних в місті їх постійного проживання, тривалість перебування їх під вартою, погіршення стану здоров»я в умовах СІЗО, що підтверджується довідками з мед. частини СІЗО про стан здоров»я, дає суду підстави вважати про можливість зміни запобіжного заходу підсудним ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

При вирішення клопотання підсудного ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_1 судом також враховується тривалість перебування під вартою та стан його здоров»я.

В той же час ОСОБА_3 органами досудового слідства інкримінується організаторська та керівна роль у вчиненні низки умисних злочинів, в тому числі умисних, корисних, особливо тяжких злочинів, крім того, він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері господарювання, не має постійного місця реєстрації, що дає суду підстави вважати, що запобіжний захід у виді підписки про невиїзд не забезпечить належної процесуальної поведінки підсудного ОСОБА_3 та перебуваючи на волі він може ухилитися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини у справі.

Оцінюючи дані про стан здоров»я підсудного ОСОБА_3 суд приходить до висновку, що підсудний потребує постійного ефективного медичного нагляду з метою вчасного діагностування та лікування хвороби, однак стан здоров»я підсудного не може бути безумовною підставою для відмови у подальшому утриманні його під вартою.

Посилання підсудного ОСОБА_3 на різке погіршення стану його здоров»я, в зв»язку з наявністю тяжкої хронічної хвороби - цукровий діабет, вказує на те, що в цій частині обґрунтування зміни запобіжного заходу полягає в площині надання відповідної медичної допомоги останньому в умовах Кіровоградського СІЗО.

Згідно ст.21 Закону України «Про попереднє ув»язнення» адміністрація місць попереднього ув»язнення зобов»язана, зокрема, забезпечити осіб, взятих під варту, медичним обслуговуванням.

Таким чином, обов»язок по збереженню здоров»я особи, яка перебуває під вартою в умовах слідчого ізолятору, покладається на керівника слідчого ізолятору.

Згідно п.2.3 Порядку взаємодії закладів охорони здоров»я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров»я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 239/5/104 від 10.02.2012 р. медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров»я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО. Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров»я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров»я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря - фахівця закладу охорони здоров»я. Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря - фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров»я з орієнтовного переліку.

Відповідно до довідки СІЗО № 8/2524 від 14.05.2014 року ОСОБА_3 хворіє на цукровий діабет, тип ІІ, середнього ступеню важкості та потребує тривалого та досконалого обстеження і кваліфікованого лікування в спеціалізованому лікувальному закладі ендокринологічного профілю МОЗ України. Посада лікаря - ендокринолога в слідчому ізоляторі не передбачена.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов»язати керівництво СІЗО терміново провести обстеження ОСОБА_3 у спеціалізованому лікувальному закладі відповідними лікарями-спеціалістами та в разі необхідності вжити заходи щодо направлення ОСОБА_3 на лікування до відповідного лікувального закладу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що клопотання підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_6 слід задовольнити, а в задоволенні клопотання підсудного ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_1 - відмовити

Керуючись ст.ст. 148, 149, 149-1, 150, 151, 165, 1651, 273, 274 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання підсудного ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_1 про зміну міри запобіжного заходу - відмовити.

Зобов»язати керівництво СІЗО терміново провести обстеження ОСОБА_3 у спеціалізованому лікувальному закладі відповідними лікарями-спеціалістами та в разі необхідності вжити заходи щодо направлення ОСОБА_3 на лікування до відповідного лікувального закладу, про результати обстеження та вжиті заходи повідомити суд.

Клопотання підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про зміну міри запобіжного заходу - задовольнити.

Запобіжний захід відносно підсудного ОСОБА_6 у виді тримання під вартою змінити на підписку про невиїзд, звільнивши його з під варти в залі судового засідання.

Обрати відносно підсудного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

Запобіжний захід відносно підсудного ОСОБА_7 у виді тримання під вартою змінити на підписку про невиїзд, звільнивши його з під варти в залі судового засідання.

Обрати відносно підсудного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

Відповідно до ст. 149-1 КПК України покласти на підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 наступні обов»язки:

1. З»являтись на виклик до органу досудового слідства, прокурора або суду, а в разі неможливості з»явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик.

2. Не відлучатися із населеного пункту, в якому вони зареєстровані, проживають чи перебувають, без дозволу слідчого або органу, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа.

3. Повідомляти службову особу або орган, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, про зміну свого місця проживання або місця роботи.

4. Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України, які повертаються негайно після скасування відповідного запобіжного заходу або покладеного обов»язку.

Відповідно до ст.151 КПК України роз»яснити підсудним ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що у разі порушення ними підписки про невиїзд, вона може бути замінена більш суворим запобіжним заходом.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя