Рішення № 40873792, 07.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9217/14 07.10.14

За позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 71 620, 81 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Хижниченко Н.С. за довіреністю № 98-Д від 25.12.2013 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 71 620, 81 грн., в тому числі 70 165, 29 грн. основного боргу, 370, 30 грн. інфляційних втрат, 1 085, 22 грн. 3 % річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1 827, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору про надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № Т-050 від 01.03.2012 р., позивач надав відповідачу комунальні послуги по орендованому останнім приміщенню за адресою по вулиці Лермонтовській, 4 у м. Києві, за період з 18.05.2012 р. по 31.03.2014 р., які залишились неоплаченими відповідачем на суму 70 710, 84 грн. 24.04.2014 р. позивач звертався до відповідача з претензією, однак вона була залишена без відповіді, у зв'язку з чим він вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2014 р. порушено провадження у справі № 910/9217/14, розгляд справи призначено на 10.06.2014 р.

У судовому засіданні 10.06.2014 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.

Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 10.06.2014 р. суд в порядку ст. 77 ГПК України оголосив перерву до 24.06.2014 р.

У судовому засіданні 24.06.2014 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.06.2014 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, було відкладено на 15.07.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.07.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на лікарняному, справу № 910/9217/14 було передано для розгляду судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2014 р. суддею Васильченко Т.В. було прийнято справу № 910/9217/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 05.08.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 22.07.2014 р., у зв'язку з виходом судді Ломаки В.С. з лікарняного, справу № 910/9217/14 було передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2014 р. суддею Ломакою В.С. було прийнято справу № 910/9217/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 05.08.2014 р.

05.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2014 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, було відкладено на 10.09.2014 р.

У судовому засіданні 10.09.2014 р. від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2014 р. на підставі клопотання представника позивача було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 07.10.2014 р.

18.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення щодо здійснення нарахувань за комунальні послуг (централізоване опалення), розрахунковим відділом департаменту реалізації по відповідачу за період з березня 2012 року по березень 2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 07.10.2014 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 07.10.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2012 р. між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як споживачем, було укладено Договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачу відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

За змістом п. 1.2. Договору споживач є орендарем нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Лермонтовська, 4, загальною площею 184, 0 кв.м., на підставі Договору користування приміщенням б/н від 04.01.2012 р.

Відповідно до п. 2.2. Договору було визначено, що нарахування за спожиті послуги здійснюється згідно з табуляграмами ВАТ АК «Київводоканал» і АК «Київенерго» за тарифами, які затверджені Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, чинними у період споживання послуг.

За змістом п. 3.1. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 3.2. Договору, у разі застосування щомісячної системи оплат послуг платежі вносяться не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до п. 4.2.1. Договору споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлений договором строк.

Відповідно до п. 9.1. Договору він укладений на 1 рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував відповідачу за надані послуги з опалення та холодного водопостачання до сплати 76 710, 84 грн. за період з 18.05.2012 р. по 31.03.2014 р.

Нарахування за послуги з опалення здійснювались позивачем виходячи з займаної відповідачем площі - 184 кв.м. з урахуванням тарифу, визначеного Розпорядженням КМДА № 2316 від 07.12.2011 р. (29, 14 грн./кв.м.) за період з березня 2012 року по квітень 2013 року. В квітні 2013 року, відповідно до пояснень позивача, було прийнято на комерційний облік будинковий прилад обліку теплової енергії і нарахування за послугу з централізованого опалення на приміщення відповідача почало проводитись за фактично спожиту теплову енергію, на підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи відповідні облікові картки.

У свою чергу, нарахування за послуги з холодного водопостачання позивач здійснював на підставі табуляграм ПАТ АК «Київводоканал» згідно з тарифами, що діяли на підставі Розпоряджень КМДА.

Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, останній за надані послуги розрахувався частково, сплативши позивачу 6 545, 55 грн.

Таким чином, згідно розрахунку заборгованості за комунальні послуги по нежитловому приміщенню відповідача за адресою по вулиці Лермонтовській, 4 у м. Києві, за період з 18.05.2012 р. по 31.03.2014 р. його заборгованість перед позивачем за спожиті комунальні послуги склала 70 165, 29 грн.

25.04.2014 р. позивач звернувся до відповідача з претензією від 24.04.2014 р., якою просив невідкладно сплатити всю суму заборгованості або укласти договір розстрочки.

Оскільки вказана претензія була залишена без задоволення та відповіді, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв.

Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як зазначалось вище, під час укладення Договору сторони погодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць та що у разі застосування щомісячної системи оплат послуг платежі вносяться не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач отримав від позивача замовлені послуги з централізованого опалення та холодного водопостачання, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу 370, 30 грн. інфляційних втрат, 1 085, 22 грн. 3 % річних, розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості наданих йому послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів - НОМЕР_2) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, місто Київ, вулиця Кирпоноса, будинок 10/8; код ЄДРПОУ 31731838) 70 165 (сімдесят тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 29 коп. основного боргу, 370 (триста сімдесят) грн. 30 коп. інфляційних втрат, 1 085 (одну тисячу вісімдесят п'ять) грн. 22 коп. 3 % річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.10.2014 р.

Суддя В.С. Ломака