Постанова № 40873778, 08.10.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2014 року Справа № 904/4091/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Чохи Л.В.,

при секретарі Ревковій Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Єфременко О.О., представник, довіреність № 14-100 від 18.04.14;

від відповідача: Кісілевич Є.Є. представник, довіреність № 14/19 від 14.07.14.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2014р. у справі №904/4091/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", м.Дніпродзержинськ

про визнання недійсним прилюдних торгів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2014р. у справі № 904/4091/14 (суддя Мілєва І.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на користь публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 2 392659,29грн. основного боргу, 60644,14грн. - пені, 206 063,66 грн. - інфляційних втрат, 22 686,48 - 3% річних, 54 853,18грн. - судовий збір.

Не погодившись з даним рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині відмови у стягнені 60644,14грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги.

Посилається на те, що сторони визначили вид забезпечення виконання зобов'язання (пеня) пунктом договору 7.2, та вже заздалегідь визначили розмір неустойки за неналежне виконання зобов'язання, а тому вважає, що господарським судом неправомірно самостійно визначено розмір пені.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 08.10.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та публічним акціонерним товариством "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (покупець) було укладено договір №997/14-КП-3 купівлі-продажу природного газу.

Продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на миту територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (п. 1.2 договору).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п. 3.3 договору).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

У разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на всі відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

Позивач, на виконання умов договору, в період з січня по березень 2014 передав відповідачу природний газ на загальну суму 3043921,42грн, що підтверджується актами передачі-приймання природного газу (а.с. 16-18).

Відповідач, в порушення умов договору, за поставлений природний газ розрахувався частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 3043921,42грн.

Оскільки відповідачем умови договору щодо сплати отриманого природного газу виконані несвоєчасно, позивач, окрім основного боргу, звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 206063,66грн., 3% річних в сумі 22686,48грн. та 121288,28грн. пені.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем було подано докази про сплату частини основного боргу в сумі 651262,13грн.

Оскільки відповідачем було частково сплачену основний борг в сумі 651262,13грн.

до подання позивачем позову до суду, господарським судом обґрунтовано відмовлено в задоволені позовних вимог в частині стягнення вказаної суми.

Оскільки відповідачем не надано доказів здійснення своєчасного розрахунку за поставлений газ, висновки суду про стягнення боргу в сумі 2392659,29грн. ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають приписам ст.526 ЦК України, ст.173,193 ГК України та умовам договору.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач надав розрахунок 3% річних за період з 14.02.2012р. по 17.07.2012р. в сумі 282052,13грн. та інфляційних втрат в розмірі 206063,66грн.

Оскільки під час розгляду справи господарським судом, а саме 28.07.2014р. відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому було визнано позовні вимоги в частині нарахування пені, інфляційних та 3% річних, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до пункту 7.2. Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього Договору покупець зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за загальний період заборгованості у сумі 121288,28 грн.

Вказаний розрахунок є правомірним, але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції було подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій у вигляді пені на 50%.

Вказане клопотання мотивовано тяжким фінансовим станом відповідача та наявністю значної заборгованості КП ДМР «Дніпродзержинськтепломережа» за поставлену ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» енергію.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 19 січня 2011р. № 10/224-10 та № 12/63 і постанови ВГСУ від 29.11.2012р. у справах № 18/5005/4976/2012, 37/5005/5346/2012, у постанові ВГСУ від 02.07.2014р. №904/10100/13.

Відповідно до підпункту 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи той факт, що однією з основних причин виникнення заборгованості за поставлений природний газ та послуги з його постачання є несвоєчасна оплата КП ДИР «Дніпродзержинськтепломережа» послуг з теплопостачання, внаслідок чого станом на 30.04.2014р. заборгованість комунального підприємства перед відповідачем складає 434288633,58грн., а загальна дебіторська заборгованість контрагентів перед відповідачем станом на 23.06.2014р. складає 464791000грн., місцевим судом обґрунтовано зменшено розмір пені та стягнуто 50% від належної до стягнення суми, що становить 60644,14грн.

Необгрунтовані доводи апеляційної скарги про те, що господарським судом неправомірно самостійно визначено розмір пені, оскільки сторони визначили вид забезпечення виконання зобов'язання (пеня) пунктом договору 7.2, та вже заздалегідь визначили розмір неустойки за неналежне виконання зобов'язання. Зменшення розміру пені у виняткових випадках відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України є правом господарського суду при прийнятті рішення.

Таким чином, враховуючи надані сторонами докази та їх фінансовий стан і інтереси, а також те, що відповідач є стратегічно - важливим об'єктом для міста, оскільки виробляє теплову енергію для потреб населення, підприємств, установ і організацій міста, то за таких обставин місцевий господарський суд правомірно частково задовольнив заяву відповідача та застосувавши ч. 1 ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України обґрунтовано зменшив пеню на 50%.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2014р. у справі № 904/4091/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя Л.В. Чоха

Суддя С.Г. Антонік

Постанова виготовлена в повному обсязі 13.10.2014 року.