Постанова № 40871822, 13.10.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2014 року Справа № 904/9352/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Орєшкіної Е.В. (доповідач)

суддів: Широбокової Л.П., Пруднікова В.В.,

секретар судового засідання:Валяр М.Г.,

представники сторін:

від позивача представник у судове засідання не з'явився;

від відповідача: Слободянюк Р.О., представник, довіреність №38 від 10.01.2014 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного військового комісаріату на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2014 року у справі №904/9352/13

за позовом дочірнього підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" -"Верхньодніпровськтеплоенерго" м.Верхньодніпровськ, Дніпропетровська область

до Дніпропетровського обласного військового комісаріату, м. Дніпропетровськ

про стягнення 49 333 грн. 98 коп.

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2013 року дочірне підприємство обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" - "Верхньодніпровськтеплоенерго" (надалі - ДП ОКП "Дніпротеплоенерго" - "Верхньодніпровськтеплоенерго") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Дніпропетровського обласного військового комісаріату на свою користь 42 830 грн. 16 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 3 269 грн. 18 коп. пені, 2 569 грн. 81 коп. 3 % річних, 664 грн. 83 коп. інфляційних втрат та понесених витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2014 року у справі №904/9352/13 (суддя Манько Г.В.) позов задоволено; з Дніпропетровського обласного військового комісаріату на користь ДП ОКП "Дніпротеплоенерго" - "Верхньодніпровськтеплоенерго" стягнуто 42 830 грн. 16 коп. заборгованості, 3 269 грн. 18 коп. пені, 2 569 грн. 81 коп. 3 % річних, 664 грн. 83 коп. інфляційних втрат та 1720 грн. 50 коп. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін. В процесі розгляду апеляційної скарги повідомив суд про внесення в Єдиний державний реєстр юридичних та фізичних осіб - підприємців з 23.01.2014 року змін у назву підприємства на дочірне підприємство "Верхньодніпровськтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради", про що надав відповідні докази.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутнього в судових засіданнях представника відпвідача, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Між ДП ОКП "Дніпротеплоенерго" -"Верхньодніпровськтеплоенерго" та Дніпропетровським обласним військовим комісаріатом укладено договір на користування тепловою енергією №30 від 01.01.2010 року (надалі - договір), за умовами якого постачальник (позивач у справі) зобов'язався забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв) споживачу (відповідачу у справі) за адресою: м. Верхньодніпровськ, вул.Дніпровська, 31.

Згідно п.1.3 договору планове проектне споживання теплової енергії на опалення характеризується наступними показниками:

Загальна опалювальна плоша, м2 707.0Теплове навантаження по опаленню, Гкал/рік в т.ч. 158місяцьГкалмісяцьГкалмісяцьГкалмісяцьГкалсічень33березень25жовтень11грудень30лютий29квітень8листопад22 Відповідно до п.2 договору нарахування оплати за теплову енергію здійснюється постачальником на підставі тарифів, затверджена органами державної виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно рішення Верхньодніпровської міської ради від 23.09.2009 року № 519 тариф за Гкал теплове енергії складає 785 грн. 90 коп. та ПДВ-20% -157 грн. 18 коп., разом 943 грн. 08 коп. Зміна тарифу теплової енергії визначається в додаткових угодах до даного договору.

Інформація про зміну тарифів доводиться до відома споживача письмово протягом одного місяця з дня затвердження нових тарифів або через засоби масової інформації. Нові тарифи на теплову енергію вважаються дійсними з моменту прийняття рішення про їх затвердження і не потребують додаткового погодження зі споживачем.

Облік спожитої теплової енергії здійснюється за допомогою приладів обліку або розрахунковим способом (згідно документів, наданих споживачем (балансоутримувачем)) (п.5.1 договору).

Згідно п.5.5 договору у випадку відсутності приладів обліку або проектних навантажень споживач сплачує вартість фактично спожитої теплової енергії на опалення з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря. Кількість поставленої споживачу теплової енергії для гарячого водопостачання, за відсутності приладів обліку, встановлюється при максимальному тепловому навантаженні з врахуванням фактичного часу споживання теплової енергії та температури теплоносія в подаючому теплопроводі.

Розрахунковим періодом для оплати теплової енергії встановлюється місяць з 26-го числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

До обов'язку споживача, відповідно до п.3.2.3 договору, входить надавати ліміти споживання теплової енергії до 25-го числа місяця, що передує місяцю споживання, контролювати його фактичне використання за допомогою лічильника, засувок на рамці управління або розрахунковим способом.

Оплата замовленого обсягу теплової енергії згідно, п.3.2.3 договору, здійснюється споживачем за фактично отриману теплову енергію на підставі акту приймання-передачі теплової енергії (за звітний місяць) до 5-го числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії (п.5.6 договору).

Позивач стверджує, що за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року він поставив на об'єкт відповідача теплову енергію на суму 42 830 грн. 16 коп., яка на момент пред'явлення позову до суду останнім не сплачена, що і є причиною виникнення спору.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 6.5. договору сторонами узгоджено, що у випадку несплати або несвоєчасної оплати за використану теплову енергію в строки, вказані в п.5.6 договору, споживач сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення платежу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня. Пеня нараховується, починаючи з наступного дня після закінчення строку кінцевого розрахунку за звітний місяць.

За несвоєчасне виконання відповідачем розрахунків за отриману теплову енергію позивачем нараховано пеню у сумі 3 269 грн. 18 коп. за період з 06.11.2011 року по 06.05.2012 року.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення відповідачем оплати за поставлену теплову енергію позивачем пред'явлено до стягнення 3% річних у сумі 2 569 грн. 81 коп. за період з 01.11.2011 року по 31.10.2013 року та інфляційні збитки за період: листопад 2011 року - травень 2013 року у сумі 664 грн. 83 коп.

Відповідач зобов'язання з оплати за поставлену теплову енергію не виконав, заборгованість, що є предметом позову у справі, не сплатив (відповідних доказів суду не подано), з огляду на що колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу, інфляційних збитків та 3% річних.

Що стосується пред'явленої до стягнення суми пені, місцевий господарський суд не звернув уваги на ті обставини, що строк позовної давності, у межах якого позивач мав звернутися за захистом свого порушеного права, в даному випадку сплинув, оскільки позов пред'явлено у грудні 2013 року, а відповідачем було заявлено про її застосування до винесення рішення у справі, внаслідок чого в цій частині позову, у відповідності з ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позивачу слід відмовити.

Інші доводи апелянта не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія є товарною продукцією, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; споживачем теплової енергії є юридична або фізична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Згідно ч. 5 ст. 19 наведеного Закону споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Оскільки облік спожитої теплової енергії здійснювався розрахунковим способом, кількість спірної теплової енергії відповідає кількості, вказаній у п.1.3 договору, позивачем наданий обґрунтований розрахунок стягуваної суми із зазначенням тарифу, який використовувався, відсутні підстави вважати вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу необгрунтованими.

Стосовно заперечень апелянта з приводу того, що місцевий господарський суд не задовольнив в процесі розгляду справи його клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача Квартирно-експлуатаційний відділ м.Дніпропетровська, слід зазначити, що згідно ст.24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право (що не є обов'язком) до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Відмовивши у задоволенні вищезазначеного клопотання відповідача, суд першої інстанції норм процесуального права не порушив.

Щодо договору поруки №30/П від 28.01.2011 року, на який посилається апелянт, кредитор має право висувати вимоги як до зобов'язаної сторони за договором, так і до поручителя. Пред'явивши позов до відповідача, позивач обрав саме такий спосіб захисту свого порушеного права, який не суперечить нормам діючого законодавства.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного військового комісаріату задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2014 року у справі №904/9352/13 в частині стягнення з Дніпропетровського обласного військового комісаріату на користь дочірнього підприємства "Верхньодніпровськтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротепло-енерго" Дніпропетровської обласної ради" 3 269 грн. 18 коп. пені скасувати; в цій частині в задоволені позову відмовити; іншу частину рішення, з урахуванням зміни назви позивача, викласти в наступній редакції: "З Дніпропетровського обласного військового комісаріату на користь дочірнього підприємства "Верхньодніпровськтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" стягнути 42 830 грн. 16 коп. заборгованості, 2 569 грн. 81 коп. 3 % річних, 664 грн. 83 коп. інфляційних втрат та 1720 грн. 50 коп. судового збору".

Стягнути з дочірнього підприємства "Верхньодніпровськтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" на користь Дніпропетровського обласного військового комісаріату 56 грн. 95 коп. судового збору за перегляд судового рішення апеляційною інстанцією.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати накази відповідно до ст.ст. 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.В. Прудніков

(Повний текст постанови складено 14.10.2014 року).