Ухвала суду № 40872347, 30.09.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/1208/14 Головуючий у 1 інстанції: Жураковський А.І.

Провадження № 22-ц/783/5886/14 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.

Категорія: 32

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Павлишина О.Ф.,

суддів - Мікуш Ю.Р., Ніткевича А.В.

з участю секретаря Гацій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ДП «Львіввугілля» на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 16 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов»язків,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «Львіввугілля» в користь ОСОБА_2 9000 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов»язків, внаслідок професійного захворювання. Стягнуто з ДП «Львіввугілля» в користь держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп. В задоволенні інших вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржив оскаржили ОСОБА_2 та ДП «Львіввугілля».

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 стверджує про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог. Зазначає, що суд правильно прийшов до висновку про обов»язковість відшкодування моральної шкоди, однак не погоджується з розміром моральної шкоди, яка присуджена судом. Посилається на те, що тривалий час працював в підземних умовах, через професійне захворювання втратив майже половину працездатності, у зв»язку з чим зазнав моральних збитків. Зазначає, що захворювання призвело до вимушених змін у його житті та втрати нормальних життєвих зв»язків, що спричиняє йому моральні та душевні страждання. Просить рішення суду змінити та стягнути в його користь 25000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі представник ДП «Львіввугілля» стверджує про незаконність та необґрунтованість рішення суду в частині задоволення позовних вимог. Представник апелянта зазначає, що розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 200 мінімальних розмірів зарплати, незалежно від будь-яких виплат, що складає 3000 грн. Вважає, що відсутні докази , якими б підтверджували факт отримання позивачем моральної шкоди. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Оскільки в судове засідання не з"явились особи, які беруть участь у справі, колегія суддів вважає, що розгляд справи відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України слід проводити без участі останніх та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

З 11.96.1979 року позивач працював у різних відокремлених підрозділах на різних підземних роботах ДП «Львіввугілля», що стверджується відповідними записами в трудовій книжці. (а.с. 6-7)

Згідно з наказом від 30.07.1996 року позивач звільнений з посади машиніста гірничо-виймальних машин по стану здоров»я на підставі п.2 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до акту розслідування професійного хронічного захворювання від 23 травня 1996 року позивачу встановлено професійне захворювання. (а.с.8-9)

Довідкою МСЕК від 27 червня 1996 року позивачу вперше встановлена 3 група інвалідності та 45 % втрати професійної працездатності (а.с.10)

Згідно з довідкою МСЕК від 27 червня 2002 року позивачу встановлену 3 групу інвалідності та 45 % втрати професійної працездатності безтерміново. (а.с.11)

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівникові проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, позивачеві заподіяна моральна шкода, яка спричинена моральним та фізичним стражданням з приводу ушкодження здоров»я, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя та обгрунтовано визначив розмір заподіяної моральної шкоди в сумі 9 000 грн.

Висновок суду відповідає встановленим обставинам справи та дослідженим доказам, які знаходяться в матеріалах справи: акту розслідування професійного хронічного захворювання, довідкам МСЕК, виписці-епікризі, витягу з медичної картки.

Колегією не береться до уваги твердження апелянта ОСОБА_2 про недостатній розмір моральної шкоди, яку суд першої інстанції стягнув в його користь, у зв»язку з наступним.

Відповідно до ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь - яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь - який її розмір може мати суто умовний характер.

А відтак, колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, оскільки такий відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Посилання представника ДП «Львіввугілля» на розмір відшкодування шкоди, який не може перевищувати 3 000 грн., колегією суддів не приймається до уваги у зв»язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку із втратою 45 % професійної працездатності вперше виникло у позивача в 1996 році.

На час виникнення спірних правовідносин можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалося п. 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (далі - Правила).

Відповідно до п. 38 Правил право на отримання потерпілим виплат на відшкодування шкоди настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР (яка діяла на момент встановлення втрати професійної працездатності) моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Згідно з п. 11 Правил (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього» питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Таким чином, колегією суддів враховується, що при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, згідно з чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством було встановлення обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди - не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати, та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, який не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил), що діють на час розгляду справи, та враховуючи що розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи, а саме станом на 1 січня 2014 рік становить 1218 грн., то безпідставним є твердження представника про перевищення максимального розміру відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду .

Керуючись п.1 ч.1 ст.307 , ст.ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ДП «Львіввугілля» відхилити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 16 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Павлишин О.Ф.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Ніткевич А.В.