Ухвала суду № 40871926, 08.10.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без розгляду

"08" жовтня 2014 р.Справа № 5017/3677/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лашина В.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Галузінський Н.О.

за участю представників учасників процесу:

від скаржника - ОСОБА_1 за довіреністю;

від позивача - ОСОБА_2 за довіреністю;

від відповідача - Абрамов М.В. за довіреністю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення господарського суду Одеської області від 02.04.2014 р.

у справі №5017/3677/2012

за позовом ОСОБА_5

до товариства з обмеженою відповідальністю "Одеські автотранспортні перевезення"

про стягнення 287409,19 грн.

ВСТАНОВИВ

У грудні 2012 р. ОСОБА_5 звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Одеські автотранспортні перевезення" (далі - ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення") про стягнення 287409,19 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.11.2013 р. по даній справі призначено судову бухгалтерсько-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження по справі зупинено.

03 березня 2014 р. до господарського суду Одеської області надійшли матеріали справи № 5017/3677/2012 разом з висновком експертів за результатами проведення комплексної судово-економічної та автотоварознавчої експертизи від 26.02.2014 р. №12659/13-45/12935/13-54 у зв'язку з чим, ухвалою господарського суду Одеської області від 12.03.2014 р. було поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду.

02.04.2014 р. позивачем було надано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач, згідно з висновком вказаної експертизи, просив стягнути з ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення" частину вартості чистих активів у розмірі 461800 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.04.2014 р. (суддя Никифорчук М.І.) позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення" на користь ОСОБА_5 частину вартості чистих активів ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення" у розмірі 461800 грн. та судовий збір в сумі 9 236 грн.

Судове рішення мотивовано тим, що позивачем було дотримано усі вимоги Цивільного кодексу України та Закону України "Про господарські товариства" в частині виходу учасника з товариства, а тому позивач має право на одержання вартості частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Оскільки, відповідно до висновку комплексної судово-економічної та автотоварознавчої експертизи № 12659/13-45/12935/13-54 від 26.02.2014 р. частка учасника ОСОБА_5 у вартості чистих активів ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення", з урахуванням ринкової вартості основних засобів, станом на 31.03.2010 р. складає 461,8 тис.грн. та яку позивач просив стягнути, місцевий господарський суд визнав вимоги позивача законними, обґрунтованими, доведеними наявними у справі доказами і тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись із даним рішенням до Одеського апеляційного господарського суду звернулась ОСОБА_4 з апеляційною скаргою в якій просить залучити її до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та скасувати рішення господарського суду Одеської області від 02.04.2014 р. по справі №5017/3677/2012, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 та стягнуто з ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" на користь ОСОБА_5 частину вартості чистих активів ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" у розмірі 461800 грн. та судовий збір у частині стягнення 20 000 грн. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права з підстав викладених в апеляційній скарзі. Так, апелянт зазначає, що на його думку, учасник товариства має право на захист свого права на отримання частки вартості майна товариства у судовому порядку лише у разі, якщо це питання не розглядається товариством або він не згоден з рішенням, однак, як зазначає скаржник, у рішенні суду питання про проведення або не проведення загальних зборів ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення", на яких мала бути розглянута заява про вихід ОСОБА_5 зі складу засновників та виплату їй частини вартості майна товариства взагалі не досліджувалося.

Апелянт вважає, що сторони не звертали увагу на це навмисно, оскільки директором ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" є сама ОСОБА_5, тобто, на думку апелянта, ОСОБА_5 у якості директора товариства отримала свою заяву про вихід та повинна була скликати загальні збори товариства для вирішення питання про вихід зі складу ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення", а тому скаржник вважає, що право ОСОБА_5 на отримання частини вартості майна могло порушити товариство лише особі директора ОСОБА_5, а тому, скаржник зазначає, що на його думку наявні ознаки штучного спору між сторонами, а докази порушення прав позивачки до суду не надані. Окрім того, скаржник зазначає, що додаткового про це свідчить й те, що господарським судом Одеської області розглядалася справа №6-29/17-2266-2011, з якої 13.03.2014 року винесено рішення, за позовом ОСОБА_4 до ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" за участю третьої особи ОСОБА_5 про стягнення з ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" на користь ОСОБА_4 50% вартості майна товариства у розмірі 584 256 грн., як зазначає апелянт, дана справа слухалась з 2011 р. та інтереси ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" та ОСОБА_5 у справі представляла одна особа ОСОБА_2, тобто, на думку скаржника, під час розгляду справи за позовом ОСОБА_5 її представник одночасно представляв інтереси товариства у іншій справі за позовом іншого учасника товариства про його вихід.

Також, скаржник вказує на те, що у справі №6-29/17-2266-2011 також було призначено судову експертизу для встановлення дійсної ринкової вартості частих активів ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення". За висновком комісійної судово-оціночної експертизи №10698/12-53/11094/11095/12-56 від 29.03.2013 р., проведеної Київським НДІСЕ, встановлено дійсну ринкову вартість чистих активів ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" станом на 07.07.2009 р., яка склала 1168271,45 грн. Виходячи з цього, апелянт вважає, що експертами одного науково науково-дослідного інституту практично одночасно виготовлено висновки про вартість чистих активів ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення", які відрізняються майже на 200 000 грн., що на думку скаржник ставить під сумнів обґрунтованість висновків та відповідно обґрунтованість стягнутої суми.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2014 р. апеляційну скаргу ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Жекова В.І., Сидоренка М.В. та зобов'язано скаржника надати уточнення за вимогами апеляційної скарги та з урахуванням даних уточнень сплатити судовий збір у встановленому порядку та розмірі.

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 р., 23.07.2014 р., 18.08.2014 р., 03.09.2014 р. розгляд справи відкладався із повторним зобов'язанням скаржника надати уточнення за вимогами апеляційної скарги та з урахуванням даних уточнень сплатити судовий збір у встановленому порядку та розмірі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 р. у зв'язку із перебуванням судді Аленіна О.Ю. у відпустці та на підставі розпорядження від 08.09.14 р. №99 про повторний автоматичний розподіл, апеляційну скаргу ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Туренко В.Б., суддів Поліщук Л.В., Таран С.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 р. у зв'язку із виходом судді Аленіна О.Ю. з відпустки та на підставі розпорядження В.о. голови суду №615 від 24.09.2014 р., апеляційну скаргу ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено до розгляду у новому складі суддів, а саме головуючий суддя Аленін О.Ю., судді Лашин В.В., Таран С.В. Даною ухвалою було повторно зобов'язано скаржника надати уточнення за вимогами апеляційної скарги та з урахуванням даних уточнень сплатити судовий збір у встановленому порядку та розмірі.

18.07.2014 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення щодо апеляційної скарги від представника позивача в яких він просить залишити рішення господарського суду Одеської області в справі за позовом ОСОБА_5 до ТОВ «Одеські автотранспортні перевезення» про стягнення грошових коштів від 02.04.2014 р. без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 без задоволення.

06.10.2014 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги від представника скаржника.

У судовому засіданні представник скаржника підтримала вимоги апеляційної скарги та наполягала на їх задоволенні окрім того, надала додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги.

Визначаючись з вимогами за апеляційною скаргою представник апелянта зазначив, що відповідно до апеляційної скарги вони просять скасувати рішення та відмовити у позові в повному обсязі.

Представники позивача та відповідача у судовому засіданні надали пояснення згідно з якими не погоджуються з апеляційною скаргою ОСОБА_4, просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 02.04.2014 р. без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

За вимогами п.2 ч.2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

У п. 2.15. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. зазначено, що законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду виходячи саме з оспорюваної суми. При цьому оспорюваною є та сума, із стягненням якої не погоджується особа, що подає скаргу; ця сума може співпадати з ціною позову (якщо рішення оскаржується в повному обсязі) або не співпадати (якщо рішення оскаржується в певній частині майнових вимог).

Звертаючись з апеляційною скаргою скаржник просив скасувати рішення господарського суду Одеської області від 02.04.2014 р. по справі №5017/3677/2012, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 та стягнуто з ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" на користь ОСОБА_5 частину вартості чистих активів ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" у розмірі 461800 грн. та судовий збір у частині стягнення 20 000 грн.

Таким чином апелянт мав сплатити судовий збір у зазначеному вище порядку та розмірі, а саме 4618 грн.

Натомість апелянтом було надано до суду апеляційної інстанції квитанцію про сплату судового збору у сумі 913 грн. 50 коп., що не відповідає вимогам п.2 ч.2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір".

Ухвалами апеляційної інстанції, у т.ч. ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 р., було неодноразово зобов'язано скаржника надати уточнення за вимогами апеляційної скарги та з урахуванням даних уточнень сплатити судовий збір у встановленому порядку та розмірі.

Проте, незважаючи про обізнаність про розгляд справи та отримання судових ухвал, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень від 28.07.2014 р., що було вручено апелянту 06.08.2014 р., від 10.07.2014 р., що було вручено апелянту14.07.2014 р., від 03.09.2014 р., яке вручено апелянту 08.09.2014 р., апелянтом не було виконано вимог судових ухвал суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 2.22, 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір сплачується до територіальних органів Державної казначейської служби України; платники судового збору у платіжних документах на перерахування судового збору повинні в рядку "одержувач" зазначити найменування територіального органу казначейської служби за місцем знаходження господарського суду, який розглядає справу. Якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) повертається господарським судом з підстав, передбачених ГПК, а саме: статтею 43 5, пунктом 4 частини першої статті 63, пунктом 3 частини першої статті 97, пунктом 4 частини першої статті 111 3, частиною другою і пунктом 1 частини четвертої статті 111 20, пунктом 3 частини шостої статті 113, частиною п'ятою статті 122 2, частиною п'ятою статті 122 8. При цьому якщо таке повернення здійснюється у зв'язку з недодержанням заявником вимог закону щодо порядку та/або розміру сплати судового збору (сплата його не до спеціального фонду Державного бюджету України або в меншому розмірі, ніж необхідно), то у відповідній ухвалі господарського суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору. За відсутності у відповідному платіжному документі належних платіжних реквізитів або неправильного їх зазначення заява (скарга) так само повертається господарським судом без розгляду. При цьому в ухвалі, що виноситься господарським судом з даного приводу, має бути зазначено правильні платіжні реквізити для перерахування сум судового збору. Якщо у період часу між датою подання заяви (скарги) і датою надходження її до суду згадані реквізити змінилися, то ця обставина не тягне за собою наслідків у вигляді повернення такої заяви (скарги). На виняток з наведених правил у разі коли ГПК не передбачено можливості повернення господарським судом заяви у зв'язку з неподанням доказів сплати суми судового збору (наприклад, заяви про забезпечення позову), то суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами згідно із статтею 49 названого Кодексу у залежності від результатів розгляду відповідної заяви; про такий розподіл може бути зазначено і в рішенні (постанові) господарського суду, прийнятому(-ій) за результатами розгляду справи, або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Колегією суддів не приймаються до уваги пояснення представника скаржника надані у судовому засіданні, стосовно того, що сума недоплаченого судового збору повинна бути стягнута за результатами розгляду апеляційної скарги у постанові суду апеляційної інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України „Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В порушення вищевикладеного, апелянтом не надано жодних доказів які б підтверджували ту обставину, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу ОСОБА_4 без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України.

Керуючись п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", яка передбачає, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).

Згідно п.4.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами та доповненнями), у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" залишення позову без розгляду тягне за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про повернення апелянту судового збору в сумі 913 грн. 50 коп., сплаченого за подання апеляційної скарги згідно квитанції №92-2206 від 12.06.2014 р.

Керуючись п.5 ч.1 ст.81, ст.ст. 86, 99 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення господарського суду Одеської області від 02.04.2014 р. у справі №5017/3677/2012 залишити без розгляду.

Повернути ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп., сплачений згідно квитанції №92-2206 від 12.06.2014 р.

Справу №5017/3677/2012 повернути до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лашин В.В.

Суддя Таран С.В.