Рішення № 40871898, 07.10.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/1806/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2009/2014

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Андрусів І.М.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів Горблянського Я.Д., Соколовського В.М.,

секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Княжолуцької сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Долинського районного суду від 24 липня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до Княжолуцької сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер їх батько ОСОБА_5 За життя ОСОБА_5 заповіту не складав, тому після його смерті відкрилася спадщина за законом на спадкове майно - домоволодіння АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги за законом є діти померлого: ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та мати спадкодавця - ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Посилаючись на те, що ОСОБА_6 відмовилася від прийняття спадщини за законом на користь ОСОБА_2, а ОСОБА_7 - на користь ОСОБА_3, на день смерті батька вони були неповнолітніми, а, отже, прийняли спадщину відповідно до ст. 1268 ЦК України, однак нотаріусом їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з причини відсутності правовстановлюючих документів на ім'я померлого на зазначене домоволодіння, просили позов задовольнити.

Рішенням Долинського районного суду від 24 липня 2014 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3 право власності за кожною по 1/2 частині домоволодіння АДРЕСА_1, яке належало ОСОБА_5, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

В апеляційній скарзі на дане рішення, ОСОБА_4 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи і на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що є власником спірного домоволодіння, яке будувала з колишнім чоловіком та де проживає на даний час.

Вказує, що з 1985 по 1995 роки вона з колишнім чоловіком ОСОБА_8 перебували за кордоном. На їх прохання, з метою будівництва ними житлового будинку в майбутньому, брат чоловіка ОСОБА_5 звернувся до Княжолуцької сільської ради Долинського району із заявою про виділення земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку. 22.10.1992 року рішенням виконкому №31 Княжолуцької сільської ради Долинського району ОСОБА_5 виділено земельну ділянку у розмірі 0,20 га для будівництва житлового будинку та обслуговування господарських споруд в АДРЕСА_1. Після цього ОСОБА_5 передав документи братові ОСОБА_8

У 1993 році ОСОБА_8 розпочав будівництво житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1, а в 2000 році вони разом завершили будівництво. З того часу у спірному домоволодінні зареєстровані та проживають вона з сином.

Однак, переоформити документи на себе не встигла, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 помер.

Зазначає, що згідно витягу з рішення №133 від 21 червня 2012 року Княжолуцької сільської ради Долинського району щодо впорядкування нумерації будівель на території сільської ради, адресна частина будинковолодіння змінилася з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 та власником зазначено її колишнього чоловіка ОСОБА_8, а в долученій до матеріалів справи позивачами копії витягу з рішення вказано ОСОБА_5

Разом з тим, судом не було залучено її до участі у розгляді справи, чим порушено її права, як власника будинковолодіння.

Просить оскаржуване рішення скасувати і закрити провадження у справі.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_9 апеляційну скаргу підтримали з вищенаведених мотивів.

Представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_6 та ОСОБА_10 апеляційну скаргу заперечили, посилаючись на її безпідставність.

Представник Княжолуцької сільської ради в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду належним чином повідомлявся.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що домоволодіння АДРЕСА_1 належало на праві власності померлому ОСОБА_5 та враховуючи відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів на спадкове майно прийшов до висновку про визнання права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/2 частці за кожною в порядку спадкування за законом.

Проте, такий висновок суду зроблено з порушенням норм процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 22 жовтня 1992 року відповідно до рішення №31 виконавчого комітету Княжолуцької сільської ради, ОСОБА_5 виділено земельну ділянку площею 0,20 га для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1.

06 травня 1993 року ним отримано будівельний паспорт на забудову виділеної йому земельної ділянки.

З довідок Княжолуцької сільської ради від 08.07.2014 року та 09.07.2014 року вбачається, що ОСОБА_5 дійсно являвся забудовником господарства по АДРЕСА_1 та згідно запису в погосподарській книзі №13 за 2011 - 2015 р.р., за ним числилось домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначене будинковолодіння в експлуатацію введено не було і реєстрація права власності не проводилась.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 помер і після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно.

Спадкоємцями першої черги за законом є його діти: ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та мати - ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Встановлено також, що 14 червня 2011 року ОСОБА_6 відмовилася від прийняття спадщини за законом на користь ОСОБА_2, а ОСОБА_7 - на користь ОСОБА_3, про що подали відповідні заяви в Долинську районну державну нотаріальну контору.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 березня 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 успадкували по 1/2 частині належного ОСОБА_5 спадкового майна - житлового будинку по АДРЕСА_2.

Також встановлено, що в спірному будинковолодінні по АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (не зареєстрована, але фактично проживає) та ОСОБА_13 (не зареєстрований, але фактично проживає).

З актів обстеження матеріально-побутових умов від 23.04.2013 року та 05.08.2014 року вбачається, що ОСОБА_4 проживає у домоволодінні по АДРЕСА_1 с. Княжолука з 2000 року.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилалися на те, що на день смерті батька були неповнолітніми, а тому прийняли спадщину, проте, не можуть отримати свідоцтво про право на спадщину на зазначене домоволодіння, оскільки батько за життя не оформив своє право власності.

Так, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

За змістом ст. 392 ЦК належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок.

Заперечуючи право власності ОСОБА_5 на спірне будинковолодіння, а відтак і право власності позивачів на спадкове майно, ОСОБА_4 посилається на те, що хоча ОСОБА_5 було виділено земельну ділянку під будівництво та ним одержано будівельний паспорт, фактично будівництво житлового будинку здійснювалося за її з чоловіком (братом ОСОБА_5.) кошти, в даному будинковолодінні вона зареєстрована і проживає з 2000 року, а земельна ділянка і будівельний паспорт покійним були одержані на їх прохання.

Про те, що право власності заперечується ОСОБА_4 і існує спір з приводу даного будинковолодіння підтвердила і представник позивачів ОСОБА_6

Таким чином, визнаючи за позивачами право власності на будинковолодіння в порядку спадкування за законом, суд першої інстанції вирішив питання про права та інтереси ОСОБА_4, яка не була залучена до участі у справі.

Враховуючи, що допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права не може бути усунуте апеляційним судом, оскільки апеляційний суд не наділений повноваженнями залучення до участі у справі сторін на стадії апеляційного провадження, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Долинського районного суду від 24 липня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Княжолуцької сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно відмовити.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді Я.Д. Горблянський

В.М. Соколовський