Ухвала суду № 40870730, 25.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2014 року м. Київ К/9991/43608/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Голубєвої Г.К.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2012

у справі № 2а-9184/11/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології комфорту»

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології комфорту» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Технології комфорту») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Сихівському районі м. Львова) про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.08.2011 №0002052321.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2012 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2012 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Технології комфорту» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати податків та зборів при здійсненні фінансово - господарських взаєморозрахунків з ПП «Сервіс доріг» за весь період здійснення взаєморозрахунків, за результатами якої складено акт від 25.07.2011 №2854/23-209/31897272.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.08.2011 №0002052321, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 92975,65 грн., в тому числі за основним платежем - 61983,71 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 30991,86 грн.

Підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2010 року на загальну суму 61983,71 грн.

При цьому, податковий орган виходив з безпідставності віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарських операцій за договорами підряду, укладеними між позивачем та ПП «Сервіс-доріг», оскільки ПП «Сервіс-доріг» має ознаки фіктивності, що свідчить про укладення договору без настання реальних наслідків.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з відсутності доказів реального виконання спірних господарських операцій, що є необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні договорів на виконання субпідрядних робіт, а саме надання послуг з демонтажу та монтажу алюмінієвих конструкцій, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особами, які мають статус платників податку на додану вартість.

Фактичне виконання спірних договорів підтверджується належним чином оформленими актами приймання виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями та товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено факт використання позивачем наданих послуг ПП «Сервіс-доріг» в господарських відносинах з ПАТ «Сведобанк», ПАТ АКБ «Львів», ПАТ «Банк Форум», ПАТ «БТА БАНК» що підтверджується відповідними договорами.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальників, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладених позивачем з ПП «Сервіс-доріг» правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Г.К. Голубєва (підпис)Т.М. Шипуліна