Ухвала суду № 40870615, 22.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/24134/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Вербицької О.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Торезі Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011

у справі № 2а/0570/842/2011

за позовом Державного відкритого акціонерного товариства "Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин"Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства "Державна холдингова компанія "Спецшахтобуріння"

до Державної податкової інспекції у м.Торезі Донецької області

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011, позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 13.12.2010 № 0002871510/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 3655,40 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 3,40 грн.

ДПІ у м.Торезі Донецької області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, наголошуючи на тому, що погашення податкових зобов'язань, що мають більш ранні терміни виникнення, здійснюється попередньо погашенню поточних податкових зобов'язань.

Державне відкрите акціонерне товариство «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» Дочірнє підприємство відкрите акціонерне товариство «Державна холдингова компанія «Спецшахтобуріння» в письмових запереченнях на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Відповідно до поданого позивачем податкового розрахунку із земельного податку від 26.01.2010 щомісячна плата за землю у 2010 році становить 6833,33 грн.

Підставою для застосування до позивача відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181 ІІІ за податковим повідомленням-рішенням від 13.12.2010 № 0002871510/0 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3655,40 грн. слугували висновки невиїзної документальної перевірки, викладені в акті від 03.12.2012 № 795/15-0/00180338, про порушення вимог ст. 17 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 № 2535-XII, яке полягало в несвоєчасній сплаті податкового зобов'язання із земельного податку за вересень та жовтень 2010 року.

Висновки контролюючого органу щодо прострочення сплати податкового зобов'язання ґрунтуються на тому, що незважаючи на ініціювання відповідачем сплати земельного податку за вересень та жовтень 2010 року на підставі відповідних платіжних доручень, податковим органом за принципом черговості було зараховано вказані кошти в рахунок погашення податкових зобов'язань, які виникли раніше. Контролюючий орган посилається на те, що згідно з обліковою карткою платника станом на 31.12.2010 позивач має непогашену заборгованість із земельного податку за червень та липень 2010 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань із земельного податку зумовлене зміною контролюючим органом при відображенні у картці особового рахунку порядку погашення податкових зобов'язань визначеного позивачем призначення платежу у платіжних дорученнях про сплату узгоджених податкових зобов'язань.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій про відсутність у податкової інспекції правових підстав направляти у рахунок погашення податкового боргу сплачені позивачем узгоджені податкові зобов'язання за інші визначені ним періоди.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-ХІІ платник податків зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 № 2535 (далі - Закон № 2535) земельний податок є загальнодержавним податком.

Строки сплати узгоджених сум податкових зобов'язань із земельного податку визначаються положеннями ст. 17 Закону № 2535.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 2535 податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно із ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII (чинного на час виникнення спірних відносин) обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виходячи зі змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Судами попередніх інстанцій при дослідженні питання щодо своєчасності погашення податкових зобов'язань за спірний період на підставі розрахункових документів (платіжних доручень від 01.11.2010 № 253 та від 19.11.2010 № 259) достовірно встановлено, що позивачем своєчасно та в повному обсязі ініційовано сплату податкових зобов'язань за вересень 2010 року в сумі 6833,33 грн. та за жовтень 2010 року в сумі 6833,33 грн.

Згідно із п.п. 5.4.1. п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-ІІІ визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Утім, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ були визначені заходи, які могли вживатися контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 цього Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

З наведеного випливає, що податковий орган не мав права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків, а тому визначення періоду, протягом якого відбулася затримка сплати узгодженого податкового зобов'язання, виходячи із дати погашення відповідачем податкових зобов'язань за ніші періоди, є помилковим.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3655,40 грн. за спірним податковим повідомленням-рішенням від 13.12.2010 № 0002871510/0.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Торезі Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді О.В. Вербицька

Ю.І. Цвіркун