Ухвала суду № 40870544, 17.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2014 року м. Київ К/9991/67747/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Малого приватного підприємства «Нафтасоюз»

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.05.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012

у справі № 0670/7075/11

за позовом Малого приватного підприємства «Нафтасоюз»

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.05.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012, частково задоволено позовні вимоги Малого приватного підприємства «Нафтасоюз» (надалі - позивач, МПП «Нафтасоюз») до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Коростенська ОДПІ Житомирської області ДПС): податкове повідомлення-рішення від 08.07.2011 № 001532301 скасовано в частині нарахованого основного платежу в сумі 13 900,00 грн. і застосованих штрафних санкцій в сумі 3 475,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 08.07.2011 № 001592301 скасовано в частині нарахованого основного платежу в сумі 11 119,00 грн. та застосованих штрафних санкцій в сумі 2 780,00 грн. В іншій частині в позові відмовлено. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов в частині, дійшли висновку про неправомірність нарахування податковим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток лише стосовно формування позивачем податкового кредиту та валових витрат внаслідок проведення операцій із ПП «Альфа-М».

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.05.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 в частині відмови у позові і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками відповідача проведено виїзну планову перевірку МПП «Нафтасоюз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.03.2011, про що складено акт № 1019/23-01/31650398 від 25.06.2011.

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств») підприємством завищено суму валових витрат в розмірі 274 487,00 грн. внаслідок придбання ТМЦ у ПП «Альфа-М», ПП ВКФ «Демітра»; в порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість») підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 54 897,59 грн. та 803 082,63 грн. за фіктивними операціями, проведеними із ПП ВКФ «Демітра», ТОВ «БРСМ-Нафта-Вінниця» та ПП «Альфа-М».

Відповідачем на підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.07.2011: № 0001532301, яким позивачу збільшено податок на прибуток в сумі 1 158 176,00 грн., в т.ч. основний платіж - 926 541,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 231 635,00 грн.; № 0001592301, яким позивачу збільшено податок на додану вартість в сумі 1 072 475,00 грн., в т.ч. основний платіж - 857 980,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 214 495,00 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Нормою абзацу 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до визначення част. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, виходячи з наведених положень Закону, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормою пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведеного вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому продавцями товару (робіт, послуг) податкових накладних (вантажних митних декларацій), оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата податку на додану вартість продавцю у складі вартості товару є достатніми підставами для визначення податкового кредиту при реальному проведенні господарських операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Компанія Аверс Плюс» (комерційний агент) укладено договір про надання агентських послуг (комерційне посередництво) №1-АД/2009 від 02.07.2009, відповідно до якого комерційний агент за винагороду зобов'язується надати замовнику послуги, визначені в п.2.1 щодо забезпечення укладення замовником договорів купівлі ПММ від імені та за рахунок замовника на умовах, визначених даним договором.

Додатковою угодою № 1 від 01.10.2009 до договору передбачено складання комерційним агентом щомісячно актів виконаних робіт, що узгоджуються із замовником.

На виконання вказаного договору складено акти виконаних робіт щодо надання посередницьких послуг при укладанні договорів з ТОВ «Факторнафтогаз», ТОВ «Фітеко», ПП «УкрПалетСистем», ТОВ «Компанія АВЧ», ТОВ «Прайм-Бізнес-Україна», ПП ВКФ «Демітра», ПП «Нафтогазбудцентр».

Згідно договору № 1-АД/2009 від 02.07.2009 ТОВ «Компанія Аверс Плюс» зобов'язано було проводити комерційно-маркетингову роботу та знаходити продавців товару для позивача, виконувати переддоговірну роботу щодо забезпечення укладання договорів між позивачем і продавцями ППМ.

В акті перевірки зазначено, що акти виконаних робіт складено із зазначенням покупців, з якими позивач співпрацював у попередніх періодах і самостійно укладав договори поставки.

Інших документальних доказів на підтвердження фактичного надання послуг ТОВ «Компанія Аверс Плюс» у відповідності до умов договору, їх зв'язку з підготовкою, організацією та веденням виробництва позивачем суду не надано.

При цьому, в акті № 311 від 30.11.2009 зазначено, що за сприянням комерційного агента позивач в листопаді 2009 року продав «Компанії АВЧ» пальне на суму 119 737,80 грн., однак судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не мав господарських відносин з «Компанією АВЧ».

Позивач не надав доказів того, що послуги ТОВ «Компанія Аверс Плюс» мали реальний характер та були використані позивачем в його господарській діяльності, тому суди правомірно дійшли висновку про обґрунтованість дій відповідача щодо необхідності донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Між позивачем та ПП ВКФ «Демітра» укладено договори поставки товарів № 080110-14НП від 08.01.2010 та № 080109-5НП від 08.01.2009, відповідно до яких постачальник зобов'язується передати в установлені даним договором строки паливно-мастильні матеріали у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти матеріали і заплатити за них вказану в даному договорі грошову суму.

Згідно пп.2.1, 2.3, 2.4, 3.1-3.3 договорів якість ПММ повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги відносно їх якості і підтверджується сертифікатом якості (відповідності) і паспортом якості заводу-виробника; прийом товару по кількості здійснюється згідно інструкції «Про порядок прийому, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держкомстандарту і Держкомстату № 81/38/101/235/122 від 02.04.1998. Підтвердженням відсутності претензій по якості і кількості зі сторони покупця є його підпис в товаросупровідних документах; датою поставки вважається дата, вказана в товаросупровідних документах.

Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем не надано документів, які б підтверджували факт передачі товару від постачальника до покупця, його якість, транспортування, тобто, реальне здійснення операцій (товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, паспорти відповідності, акти приймання-передачі нафтопродуктів за кількістю за формою N5-НП, рахунки-фактури тощо).

Позивачем надано вибірково товарно-транспортні накладні, які не оформлено належним чином, а саме відсутні: номер подорожнього листа, ідентифікаційний код вантажоодержувача, вид перевезень й установлений для даного виду перевезень цифровий код, час виїзду з підприємства вантажовідправника, дата і час прибуття до підприємства-вантажоодержувача, номер, серія довіреності та дата її видачі. Крім того, в ТТН від 22.03.2009 № 013981 та ТТН від 12.04.2009 № 013976 вказано, що пункт розвантаження нафтопродуктів є с. Андрушівка Житомирської області, а в ТТН від 14.12.2009 № 012821 пункт розвантаження нафтопродуктів - с. Нововоронцовка Херсонської області, тоді як складські приміщення МПП «Нафтасоюз» для зберігання паливно-мастильних матеріалів знаходяться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, смт. Новогуйвинськ, вул. Заводська, 3.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із позицією судів першої та апеляційної інстанцій, якими встановлено, що фактично учасниками договірних відносин було здійснено лише обмін документами, товар не переміщувався, його відвантаження, передачу та зберігання не підтверджено.

Таким чином, у позивача були відсутні правові підстави на включення вказаних витрат щодо господарських операцій з ПП ВКФ «Демітра» до складу валових витрат та збільшення розміру податкового кредиту відповідного періоду.

23.10.2009 між позивачем та ПП «Альфа-М» укладена угода купівлі-продажу нафтопродуктів № 44, відповідно до якої продавець зобов'язується доставити товар своїм автотранспортом до місця зберігання товару покупцем. Всі транспортні затрати покладаються на продавця.

На виконання умов договору ПП «Альфа-М» виписано накладну № №183/384 від 23.10.2009 на суму 66 717,35 грн., в т.ч. ПДВ - 11 119,56 грн., податкову накладну № 183 від 23.10.2009 на цю ж суму.

Факт транспортування позивачем підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів, оформлені у відповідності до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск та облік нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України. Розрахунок проведено в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

ПП «Альфа-М» на час здійснення господарських операцій з позивачем знаходилось в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про неправомірність нарахування податковим органом податкових зобов'язань щодо господарських операцій позивача з ПП «Альфа-М» в сумі податку 13 900,00 грн. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 3 475,00 грн. податковим повідомленням-рішенням від 08.07.2011 № 001532301, а також про неправомірність нарахування податкових зобов'язань в сумі податку 11 119,00 грн. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 2 780,00 грн. податковим повідомленням-рішенням від 08.07.2011 № 001592301.

09.07.2008 року між позивачем та ТОВ «БРСМ-Нафта-Вінниця» укладено договір № 19 купівлі-продажу нафтопродуктів на умовах передплати, відповідно до якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, світлі нафтопродукти, а саме: бензини марок А76, А-80, А-92, А-95, А-98, дизельне паливо.

Позивачем не надано жодних первинних документів, які підтверджували б факт переходу права власності на ПММ від ТОВ «БРСМ-Нафта-Вінниця» до МПП «Нафтасоюз» та реальності здійснення господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту, тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що нарахування податкових зобов'язань позивачу з податку на додану вартість щодо зазначених господарських операцій податковим органом проведено правомірно.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що доводами касаційної скарги не спростовуються.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Малого приватного підприємства «Нафтасоюз» залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.05.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 у справі № 0670/7075/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна