Ухвала суду № 40870538, 17.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2014 року м. Київ К/9991/59432/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НАРГУС»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2012

у справі № 2а-4842/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАРГУС»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2012, відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НАРГУС» (надалі - позивач, ТОВ «НАРГУС») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (надалі - відповідач, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2012 № 0000130044.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2012 і задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ «НАРГУС» у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2012 р., за результатами якої складено акт № 189/45-011/22628517 від 20.03.2012.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення підприємством: п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ «НАРГУС» неправомірно у січні 2012 року віднесено до податкового кредиту ПДВ у сумі 121 996,17 грн. без наявності ВМД, оформленої відповідно до вимог законодавства, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 121 996,17 грн. за січень 2012 року.

На підставі акта перевірки № 189/45-011/22628517 від 20.03.2012 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 000013044 від 11.04.2012 про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 182 994,00 грн., з яких: основний платіж - 121 996,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 60 998,00 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який вступив в дію з 01.01.2011, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2012 р. задекларовано по р.12.1 («Імпортні товари, необоротні активи та отримані від нерезидента на митній території України послуги з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які оподатковуються за основною ставкою та нульовою ставкою: обсяг придбання, податок на додану вартість, сплачений митним органам») обсяги придбання (без податку на додану вартість) у сумі 3 694 930,00 грн., дозволений податковий кредит склав 738 986,00 грн.

Камеральною перевіркою встановлено, що згідно декларації з податку на додану вартість за січень 2012 р. та даних АРМ «Митниця» у січні 2012 р. обліковується розбіжність обсягів імпортних операцій ТОВ «НАРГУС» у сумі 121 996,17 грн.

Вказана розбіжність виникла внаслідок відсутності в базах даних «Митниця» підсистеми АС «Аудит» та в АІС «Податки» та даних «Митниця» підсистеми АІС «Автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» даних вантажної митної декларації № 400777 від 25.01.2012, яка є тимчасовою декларацією та яка була включена до реєстру отриманих податкових накладних ТОВ «НАРГУС».

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «НАРГУС» до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2012 р. надано необхідні додатки до декларації, разом з ними надано копію декларації № 400777 від 25.01.2012, яка є тимчасовою (ТД) та копію ВМД № 401758 від 01.02.2012 (попередній документ 1302/807100000/2012/400777 від 25/01/12/1).

Відповідно до баз даних «Митниця» підсистеми АС «Аудит» та в АІС «Податки» та даним «Митниця» підсистеми АІС «Автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» вантажна митна декларація № 400777 від 25.01.2012 відсутня.

Згідно баз даних «Митниця» наступна ВМД № 401758 зареєстрована у лютому 2012 р., дата дозволу від 01.02.2012.

Правові засади організації та здійснення митної справи в Україні визначено Митним кодексом України від 11.07.2002 № 92-ІV (в редакції, що діяла на час виникнення та існування спірних правовідносин).

Відповідно до п. 12 ст. 1 Митного кодексу України митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Статтею 81 Митного кодексу України, якою передбачена процедура декларування, встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ст. 82 Митного кодексу України у разі, якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку, не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг.

Згідно п. 14 ст. 1 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Таким чином, тимчасова митна декларація не є завершальним етапом митного оформлення, а лише передбачає спрощений порядок випуску товарів у вільний обіг, тобто розпорядження без митного контролю товарами і предметами, пропущеними через митний кордон України за умови подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку, не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг.

Відповідно до ст. 86 Митного кодексу України митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу.

З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету України від 09.06.1997 № 574, встановлено, що вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електронна ВМД) і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів.

Крім того, за приписами п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 574, ВМД, заповнена у звичайному порядку - це ВМД з установленим обсягом даних, на підставі якої завершується митне оформлення товарів і транспортних засобів у заявлений митний режим.

Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 574 оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на поміщення товарів та/або транспортних засобів у заявлений митний режим і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Таким чином, завершальною стадією митного оформлення є прийняття митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України відповідно до п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України ).

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Враховуючи, що сума ПДВ, яка сплачується на митниці при імпорті товарів, основних фондів, визначається виходячи з їх митної вартості, податковий кредит платник формує виходячи з митної вартості таких товарів, основних фондів.

Порядок застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг) затверджено Наказом Державної митної служби України від 30.12.2003 № 932, що був чинним на момент здійснення імпорту.

Після завершення оформлення тимчасової та неповної декларацій вони беруться на контроль у підрозділі митного органу (ПМО), а їх електронні копії - в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України (ЄАІС Держмитслужби України). Зняття тимчасової чи неповної декларації з контролю в ПМО та ЄАІС Державної митної служби України здійснюється на підставі оформленої вантажної митної декларації (ВМД), у графі 40 якої зазначається номер відповідної тимчасової або неповної декларації.

Враховуючи зазначене, датою виникнення права на податковий кредит вважається дата видачі митницею повністю оформленої ВМД та, відповідно, зняття тимчасової чи неповної декларації з контролю в ПМО та ЄАІС Державної митної служби України (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту).

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту за січень 2012 року ПДВ у сумі 121 996,17 грн. без наявності ВМД, оформленої відповідно до законодавства, оскільки включена до реєстру тимчасова декларація № 400777 від 25.01.2012 не є ВМД, що заповнена у звичайному порядку, з установленим обсягом даних, на підставі якої завершується митне оформлення товарів і транспортних засобів у заявлений митний режим.

Відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає в доводах касаційної скарги підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НАРГУС» залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2012 у справі № 2а-4842/12/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна