Ухвала суду № 40870307, 25.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2014 р. м. Київ К/800/41893/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Голубєвої Г.К.

Шипуліної Т.М.

за участю:

секретаря Мосійчук І.М.

представника позивача Нижника О.М.

представника відповідача Української Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013

у справі № 0870/7990/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Запорізький завод феросплавів») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2012 №0000350026, №0000340026, №0000360026.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2012, яка залишена без мін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «Запорізький завод феросплавів» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2012 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась у березні 2012 року, за результатами якої складено акт від 24.07.2012 №248/26-0/00186542.

В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення норм п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за березень 2012 року на суму 2453786,00 грн. В порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок у банку за квітень 2012 року на загальну суму 2453786,00 грн., в порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, ПАТ «Запорізький завод феросплавів» завищено залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за квітень 2012 року на загальну суму 3097709,00 грн. На порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет, за березень 2012 року на загальну суму 7502342,00 грн. та за квітень 2012 року на загальну суму 492533,00 грн.

В ході перевірки встанволено, що ПАТ «Запорізький завод феросплавів» в березні 2012 року було реалізовано феросплавну продукцію на загальну суму 134563256,25 грн., фактична виробнича собівартість якої склала 192697826,02 грн. Частина готової продукції була реалізована за ціною нижче собівартості, в результаті чого отримано збиток від реалізації готової (основної) продукції у сумі 58134 569,77 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.08.2012: №0000350026, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5551495,00 грн., в т.ч. за березень 2012 року - 2453786,00 грн., за квітень 2012 року - 3097709,00 грн.; №0000340026, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі в заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2453786,00 грн., в т.ч. за квітень 2012 року - 2453786,00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 1226893,00 грн.; №0000360026, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 7994875,00 грн. та нараховано штрафні санкції - 3997437,50 грн.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно наявних у справі матеріалів, податковий кредит сформований позивачем у березні та квітні 2012 року у зв'язку з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях (постачання товарів на митній території України та вивезення товарів у режимі експорту) у межах господарської діяльності ПАТ «Запорізький завод феросплавів» (виробництво феросплавної продукції), за результатами якої був отриманий та задекларований дохід.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є у тому числі і операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (експорт).

Датою виникнення права платника податку на додану вартість на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди ( тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення

Згідно первинних документів та реєстрів податкових накладних, податковий кредит з податку на додану вартість у березні та квітні 2012 року сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від постачальників товарів, робіт, послуг та на підставі вантажних митних декларацій, оформлених при ввезенні товарів на митну територію України (імпорті), які підтверджують сплату податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що податковий кредит законно сформовано позивачем у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. Отже реалізація товарів за ціною, нижчою за собівартість та звичайну ціну, впливає на податкові зобов'язання ,що виникають з реалізації таких товарів та не може впливати на показники податкової звітності, сформовані за операції з придбання сировини для виготовлення таких товарів.

Судами вірно зазначено, що в акті перевірки не наведено, яка саме сировина, послуги, тощо та за яким договором були використані при виготовлені продукції, що реалізована за ціною, яка є нижчою за собівартість виготовлення, та не наведено доказів стосовно того, що продукцію, яка реалізована за ціною, нижчою за ціну придбання, виготовлено з сировини, вартість якої включено до податкового кредиту періоду, що перевірявся. Отже, висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що податковий орган не довів обґрунтованості показників розрахунку сум, зазначених у податкових повідомленнях-рішеннях, є правомірними та обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені у зв'язку із придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції у березні та квітні 2012 року.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Г.К. Голубєва (підпис)Т.М. Шипуліна