Ухвала суду № 40870270, 25.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/47505/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Голубєвої Г.К.

Шипуліної Т.М.

за участю:

секретаря Мосійчук І.М.

представника позивача Гриценко С.В.

представника відповідача Костяного О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012

у справі № 2а-1670/8428/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрОлія»

до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрОлія» (далі по тексту - позивач, ТОВ «УкрОлія») звернулось до суду з позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (далі по тексту - відповідач, Полтавська МДПІ Полтавської області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2011 №0000102301, яким зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2069613,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 123278,64 грн., рішення про результати розгляду скарги №3429/6/10-2115 від 11.10.2011.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2011, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 31.05.2011 по 02.06.2011 відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «УкрОлія» з питань достовірності декларування податкового кредиту, сум від'ємного значення та декларування бюджетного відшкодування за період з 01.04.2009 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт №505/23/31577685 від 03.06.2011.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2011 №0000102301, яким зменшено товариству суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2069613,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 123278,64 грн.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування слугував висновок податкового органу про порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню з податок на додану вартість, в сумі 2069613,00 грн.

При цьому, податковий орган виходив з відсутності господарських операцій із контрагентами внаслідок відсутності у них належних умов для виконання цих операцій (відсутності основних фондів та трудових ресурсів), відсутності за місцезнаходженням, письмових пояснень ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відсутність господарських операцій, відсутності належних умов для виконання операцій у постачальників цих контрагентів, а також неможливості здійснювати перевезення автомобілями КАМАЗ 1983 - 1986 років випуску вантажів понад 16 тон.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений та підтверджений належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичне виконання договорів купівлі-продажу, укладених позивачем з ПП «Трансагропродукт», ПП «Трансагроресурс», ТОВ «БМ Технологія» та договорів поставки, укладених позивачем з ТОВ «БФ «Продус», підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

До складу податкового кредиту, в свою чергу, позивачем включено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у зазначених контрагентів товарів, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особами, які у перевіряємий період мали статус платника податку на додану вартість.

Так, суди правильно зазначили, що недоліки в заповненні товарно-транспортних накладних, які виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не свідчить про їх неналежність та недопустимість як доказів та не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту.

На підтвердження використання придбаних товарів - олії та насіння соняшника у власній господарській діяльності позивачем надано договори укладені з ЗАТ «Зінківський комбікормовий завод» про надання послуг по сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції №0000001 від 01.09.2009, підряду (переробки насіння соняшника) №1 від 31.09.2009, підряду №2 від 31.08.2009, підряду (фасування готової продукції в поліетиленову тару) №2 від 31.08.2009.

Факт виконання вищезазначених робіт ЗАТ «Зінківський комбікормовий завод» підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт, також наявність виробничих потужностей у ТОВ «УкрОлія» та ЗАТ «Зінківський комбікормовий завод» для виготовлення та фасування олії підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, свідоцтвом про атестацію №164-07, виданого ДП «Полтавастандартметрологія» строком дії 05.11.2007 - 30.10.2010 виробничо-технологічна лабораторія ЗАТ «Зінківський комбікормовий завод», свідоцтвом про атестацію виданих ДП «Полтавастандартметрологія» №069-06 строком дії з 15.06.2006 по 06.06.2009 та №083-09 строком дії з 10.06.2009 по 03.06.2013 виробничо-технологічна лабораторія ТОВ «УкрОлія».

Отже, господарські операц?ії підтверджені належними бу?хгалтерськими документами.

Що стосується доводів податкового органу про нікчемність вищезазначених договорів, то відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженості дій позивача з ПП «Трансагропродукт», ПП «Трансагроресурс», ТОВ «БМ Технологія», ТОВ «БФ «Продус» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників.

А тому, твердження відповідача про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ПП «Трансагропродукт», ПП «Трансагроресурс», ТОВ «БМ Технологія», ТОВ «БФ «Продус», є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірних угод інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та вірно зазначено, що господарські операції, по яких податковий орган встановив завищення ТОВ «УкрОлія» бюджетного відшкодування з ПДВ вже були предметом перевірок податкового органу (акти перевірок №414/23-31577685 від 12.07.2010, №195/23-31577685 від 21.04.2010, №741/23-31577685 від 30.11.2010), за наслідком яких прийняті податкові повідомлення рішення, які скасовані в адміністративному та судовому порядку (постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2011 у справі №2а-1670/2259/11).

В ході зазначених перевірок ТОВ «УкрОлія» податковий орган неодноразово досліджував господарські операції позивача з ТОВ «БМ Технологія», ТОВ «БФ «Продус», ПП «Трансагроресурс» та ПП «Трансагропродукт» в періоді з 01.04.2009 по 31.03.2010 зроблені висновки податкового органу про відсутність в дійсності господарських операцій в подальшому не підтвердилися.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Г.К. Голубєва (підпис)Т.М. Шипуліна