Ухвала суду № 40870101, 09.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року Справа № 80773/11 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-польське підприємство «Енергія-КВ» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 5.07.2011 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-польське підприємство «Енергія-КВ» до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) «Спільне українсько-польське підприємство «Енергія-КВ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області (далі ДПІ у Підволочиському районі) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Підволочиському районі № 0000032300 від 11.01.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 625 946, 25 грн., в тому числі 500 757 грн. за основним платежем та 125 189, 25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 5.07.2011 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило ТзОВ «Спільне українсько-польське підприємство «Енергія-КВ», яке в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Апеляційні вимоги обґрунтовує змістом доводів позовної заяви, вважаючи що податковий кредит на суму 500 757 грн. по господарських операціях з ПП «Ната-Вар», ПП «Торгівельна компанія «Бізнес-Холдинг», ПП «Вілмат-Електрик» у відповідних періодах був ним сформований у відповідності до чинного законодавства, що зумовлює відсутність підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Особи, які беруть участь в справі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, проте в судове засідання не прибули, що є підставою для її розгляду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами. Крім того, апелянт на розгляді справи з його участю в апеляційній скарзі не наполягає.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

В справі встановлено, що ДПІ у Підволочиському районі було проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання ТзОВ «Спільне українсько-польське підприємство «Енергія-КВ» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.08.2008 року по 30.06.2010 року, за результатами якої було складено акт № 1340/23/35969900 від 27.12.2010 року.

На підставі акта перевірки № 1340/23/35969900 від 27.12.2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032300 від 11.01.2011 року, яким підприємству донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 625946.25 грн., в тому числі 500 757 грн. за основним платежем та 125 189.25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Спільне українсько-польське підприємство «Енергія-КВ» (орендар) 10.02.2009 року укладено договір з акціонерним товариством «Інвестиція» (Польща) (орендодавець), відповідно до якого орендар приймає, а орендодавець передає в строкове платне користування обладнання - лінію для брикетування соломи. Згідно з договором розмір орендної плати складає 6780 доларів США за місяць. 9.03.2009 року додатком №1 до договору внесено зміни, згідно з якими термін сплати орендних платежів настає з 1.08.2009 року та сплачується орендарем щомісячно в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця. Отримання обладнання засвідчено вантажно-митною декларацією від 24.02.2009 року №403000004/9/000195 та актом приймання-передачі обладнання для виробництва брикетів з пресованої соломи від 9.03.2009 року №1.

29.06.2009 року ТзОВ «Спільне Українсько-Польське Підприємство «Енергія-КВ» (орендар) укладено договір з акціонерним товариством «Інвестиція» (Польща) (орендодавець), відповідно до якого орендар приймає, а орендодавець передає в строкове платне користування обладнання - преспідборщики соломи Class Variant 180 RC (кількість 2 шт.) Згідно з договором розмір орендної плати складає 2800 польських злотих за місяць на розрахунковий рахунок орендодавця починаючи з 1.08.2009 року. Отримання обладнання засвідчено вантажно-митною декларацією від 8.07.2009 року №4030000049/9/000761.

Нарахування сум орендної плати позивачем здійснено на підставі рахунків фактур та оформлених актів виконаних робіт від 15.12.2009 року, від 29.01.2010 року, від 26.02.2010 року, від 31.03.2010 року, від 30.04.2010 року, від 31.05.2010 року, від 30.06.2010 року на загальну суму 677260 грн.

Ввезене на умовах оперативного лізингу імпортне обладнання не є придбаним, а лише отриманим у користування, тому сума ПДВ сплачена при його ввезенні до податкового кредиту не відноситься. Внісши дані суми до податкового кредиту позивач порушив вимоги пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» і тим самим безпідставно завищив податковий кредит з податку на додану вартість на 464 584 грн., в тому числі за лютий 2009 року на 423 500 грн. та липень 2009 року на 41 084 грн.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що ТзОВ «Спільне Українсько-Польське Підприємство «Енергія - КВ» уклало наступні договори купівлі - продажу:

з приватним підприємством «Ната-Вар» від 1.07.2009 року №48/07;

з приватним підприємством «Торгівельна компанія «Бізнес-Холдинг» від 1.07.2009 року №21/07;

з приватним підприємством «Вілмат-Електрик» від 1.07.2009 року №31/07.

Відповідно до зазначених договорів предметом купівлі-продажу було обладнання, зокрема, навантажувач Claas 965, навантажувач Mitsubishi FG20 та навантажувач Claas 907 загальною вартістю 509996 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 84999,0 грн. Виконання умов договорів оформлено податковими накладними від 31.07.2009 року №1403/1, №0825 та б/н. Оплату проведено на розрахунковий рахунок ПП «Ната-Вар» та готівковими коштами в касу приватних підприємств «Торгівельна компанія «Бізнес-Холдинг» та «Вілмат-Електрик». В договорах місцем укладання зазначено м. Львів.

Для перевірки податковому органу позивачем не представлено журналу реєстрації посвідчень про відрядження, відсутність нарахування добових, а також відсутність підзвітних сум по понесених витратах на проїзд та супутніх витратах при поїздці, перевіркою не встановлено документального підтвердження оформлення директору ОСОБА_1, документів на відрядження у м. Львів з метою укладання договору. Також позивачем не було представлено довіреностей на отримання зазначених товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортних накладних, які засвідчують факт отримання (перевезення, доставки) основних засобів від приватних підприємств «Торгівельна компанія «Бізнес-Холдинг», «Вілмат-Електрик», «Ната-Вар» в липні 2009 року.

Взаємовідносини з зазначеними вище приватними підприємствами відображено шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку, зокрема по рахунку 15 «Капітальні інвестиції» та рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками». На вартість основних засобів товариством нараховано амортизаційні відрахування в сумі 72002 грн.

Перевіряючи повноту та правомірність формування податкового кредиту, податковий орган встановив завищення позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 500 757 грн. по взаєморозрахунках із ПП «Ната-Вар», ПП «Торгівельна компанія «Бізнес-Холдинг», ПП «Вілмат-Електрик», з чим погодився суд першої інстанції.

З висновками податкового органу та суду погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції.

Досліджуючи обставини справи, пов'язані з реальністю господарських операцій позивача з його контрагентом, необхідно виходити з того, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Зі справи видно, що товар за договорами купівлі - продажу, укладеними з приватними підприємствами «Торгівельна компанія «Бізнес-Холдинг», «Вілмат-Електрик», «Ната-Вар» не був переданий та належним чином оприбуткований, позивачем не подано документів, які б свідчили про реальність руху товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження цього товару, що свідчить про фіктивність даних господарських операцій.

З аналізу ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені га на користь першої особи.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи зі змісту п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податків, як це має місце в даній справі.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що господарські операції, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, не мали реального характеру та були укладені з метою ухилення від сплати податків.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. Однак, позивачем таких документів ні суду, ні податковому органу подано не було.

За таких обставин, оскаржуване повідомлення-рішення ДПІ у Підволочиському районі Тернопільської області № 0000032300 від 11.01.2011 року є правомірним, оскільки позивачем порушено вимоги пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7, п. 1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 500 757 грн.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, наявним в ній доказам, правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-польське підприємство «Енергія-КВ» залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 5.07.2011 року в справі № 2а-1970/1616/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М. Старунський